Суддя Верховного Суду Ольга Ступак: «Повторний розподіл справ нарешті допоможе впоратися з тисячами старих скарг»

24 травня Пленум Верховного Суду прийняв постанову №8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді». Це важливе рішення допоможе перевантаженим справами касаційним судам пришвидшити розгляд тисяч справ, які залишились ще від ліквідованих вищих спеціалізованих судів.

Згідно з рішенням Пленуму, справи, які раніше вже розподілені між суддями Верховного Суду, але щодо яких не здійснено будь-яких процесуальних дій, тепер можуть бути розподілені повторно, в тому числі на новопризначених суддів касаційних судів. Відповідне звернення до Пленуму ініціював Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду. А 28 травня збори суддів КЦС ВС ухвалили рішення про повторний розподіл справ між усіма суддями цього суду. Тепер справи, рішення в яких суди першої та апеляційної інстанцій винесли ще у 2014–2016 роках, отримають усі без винятку, в тому числі й нові судді КЦС ВС. Це дасть змогу значно пришвидшити розгляд скарг, переданих з ВССУ.

Чим було обумовлене таке рішення зборів суддів та чи не викличе воно хвилі відводів суддям КЦС ВС, «Судово-юридичній газеті» розповіла суддя Верховного Суду Ольга Ступак.   

— У чому полягають мотиви рішення зборів суддів КЦС ВС щодо перерозподілу розподілених раніше справ?

— Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду почав працювати у 2017–2018 роках, маючи незаповнений суддівський штат. У цей час суду доводилося розглядати не тільки справи, які надійшли безпосередньо до нього як касаційної інстанції, а й тисячі справ, що з тих чи інших причин не були розглянуті Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Судді КЦС ВС розглянули дуже багато таких справ, однак станом на травень 2019 року залишається ще майже 8 тис. 900 справ, переданих з ВССУ. Вони не були розглянуті суддями КЦС ВС через надмірне навантаження. Це справи, рішення в яких ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій ще у 2014–2016 роках, а касаційні провадження відкриті у 2016–2017 роках. Вони були розподілені між суддями КЦС ВС, однак надалі ніяких процесуальних дій у цих справах не здійснювалося. Після того, як у травні цього року суд отримав поповнення у кількості 22 суддів другого добору до ВС, з’явилась можливість розподілити ці справи рівномірно між усіма, в тому числі новопризначеними суддями КЦС ВС.

— Гадаєте, це прискорить розгляд таких справ?

— За нашими підрахунками, після повторного розподілу цього масиву справ на кожного з 47 суддів нинішнього складу КЦС ВС буде розподілено приблизно по 187 справ, переданих нам із ВССУ. Думаю, таку кількість справ судді зможуть розглянути протягом двох-трьох місяців. Якщо ці справи не перерозподіляти, через завантаженість суддів відповідний строк міг би сягати й півтора року. Для порівняння, загалом у провадженні кожного судді КЦС ВС сьогодні перебуває в середньому 970 справ. Тобто тепер усі 47 суддів КЦС ВС рівномірно будуть отримувати як справи, що передані з ВССУ, так і справи, що надходять зараз.

— Наскільки зрозумів, усі судді, навіть ті, що займають адміністративні посади, після перерозподілу будуть у рівних умовах?

— Саме так. Згідно з рішенням зборів суддів КЦС ВС від 28 травня, голова суду та секретарі судових палат будуть розглядати справи зі 100% навантаженням. Ніяких винятків немає.

— На Пленумі ВС 24 травня певні судді з інших касаційних судів були незадоволені тим, що на них можуть бути розподілені так звані «старі» справи.

— Думаю, це незадоволення певним чином викликане нерозумінням, в яких умовах працюють судді, зокрема й Касаційного цивільного суду. Якби рішення про перерозподіл справ не прийняли, вийшло б, що одна частина продовжують працювати з надвеликим навантаженням, а інші розглядають по кілька справ на тиждень. Річ у тім, що хоча на новопризначених суддів уже розподіляються нові касаційні скарги, витребування справ, у яких вони подані, може займати місяць або два, справи надходять до КЦС ВС дуже повільно. Нерідко буває так, що справа надходить у касаційну інстанцію після витребування через два-три місяці. Тобто у перші місяці нові судді мали б навантаження значно нижче, ніж інші. Але тепер, після рішення зборів суддів, у нас нарешті з’явилася можливість залучити всіх без винятку суддів для розгляду тисяч справ, які кілька років лежать без руху.

— Мабуть, громадяни також зацікавлені, щоб їхні справи були розглянуті якнайшвидше?

— Звісно. До КЦС ВС тільки в цьому році надійшло понад 4 тис. звернень громадян щодо прискорення розгляду справ. Переважна їх кількість стосуються саме справ, рішення в яких суди нижчих інстанцій прийняли ще у 2014–2016 роках. Суд змушений так чи інакше реагувати на такі звернення, тим більше, як ми знаємо, Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на надмірну тривалість розгляду судових справ в Україні.

— Певні представники юридичної спільноти вже встигли заявити, що повторний розподіл справ є порушенням і може стати підставою для відводів усьому складу колегії.

— Ми чули деякі побоювання з цього приводу. Однак можу запевнити, що КЦС ВС виважено підійшов до розв’язання проблеми і врахував усі можливі наслідки. Проведення повторного розподілу справ може проводитись у порядку, передбаченому Положенням про автоматизовану систему документообігу, з урахуванням особливостей, визначених зборами суддів відповідного суду. Саме так визначив Пленум Верховного Суду 24 травня 2019 року. Тим більше, що, як вже зазначалося, повторний автоматизований розподіл буде проведений тільки щодо справ, переданих з ВССУ, в яких Верховний Суд не вчинив жодної процесуальної дії. Якщо говорити про можливі відводи, то їх заявляють суддям і зараз з різних підстав. Мені нещодавно заявили відвід тільки тому, що я розглянула нову справу, скарга за якою була подана вже до КЦС ВС, раніше, ніж справи, передані як залишок з ВССУ. Представник скаржника чомусь вирішив, що це підозріло. Тож вважаю потенційні відводи через повторний перерозподіл справ безпідставними.

— Чи дійсно рішення Пленуму ВС та зборів суддів КЦС ВС допоможуть зробити так, що у перспективі КЦС ВС залишиться взагалі без залишків справ?

— Це занадто сміливе твердження. Практика майже кожного суду будь-якої країни говорить про те, що залишки нерозглянутих справ є завжди. Головне питання — у кількості цих залишків, тобто нерозглянутих справ.