Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №233/3464/17 дійшов висновку, що винні дії, які не відповідали вимогам нормативних актів та посадових інструкцій, викликали у позивачів моральні страждання, спричинені втратою ключового для доведення обтяжуючої при призначенні покарання та основного при вирішенні питання про застосування амністії доказу у кримінальному провадженні.
Потерпілі звернулися до суду з позовом до комунальної установи «Центральна районна лікарня», в якому просили стягнути моральну шкоду 400 тис. грн. За твердженням позивачів, водій, керуючи автомобілем, знаходячись під впливом алкогольних напоїв, спричинив ДТП, внаслідок якої загинув їх син.
Лікарями було складено з порушеннями медичні документи щодо фіксації стану сп'яніння у водія, у зв'язку з чим судом, що розглядав кримінальну справу, медичні документи були визнані недопустимими доказами, що надало можливість застосувати до обвинуваченого амністію та звільнити його від кримінальної відповідальності.
Висновок про результати медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння водіїв транспортних засобів не було оформлено належним чином, тому суд дійшов висновку, що факт знаходження особи у стані алкогольного сп'яніння в момент скоєння злочину в установленому законом порядку не встановлено, і вказану обтяжуючу покарання обставину було виключено з обсягу обвинувачення.
Відносно лікарів розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України, яке згодом було закрите у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб складу кримінального правопорушення, передбаченого цією нормою КК України, оскільки допущені порушення вимог посадових інструкцій та галузевих наказів МОЗ України в частині правильності ведення медичної документації не спричинили істотної шкоди. За недбале ставлення до виконання свої посадових обов'язків лікарю ортопеду-травматологу оголошено догану.
Позивачі обурювалися тим, що більш ніж шість з половиною років відчувають моральні страждання, спричиненні неправомірними діями медичних працівників, які викликані пожиттєвими негативними наслідками, що пов'язані з непритягненням до кримінальної відповідальності винуватця смерті їх сина.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов та стягнув з лікарні на користь осіб у рахунок відшкодування моральної шкоди по 10 тис. грн.
Суд апеляційної інстанції не визнав таку суму достатньою та зазначив, що районним судом не в повній мірі оцінено глибину душевних страждань позивачів, які втратили сина, а тому рішення районного суду в цій частині підлягає зміні шляхом збільшення розміру стягнутої моральної шкоди, тому стягнув з лікарні на користь позивачів у рахунок відшкодування моральної шкоди по 100 тис. грн кожному.
З постановою суду апеляційної інстанції погодився Верховний Суд, який залишив без задоволення касаційну скаргу лікарні.