Медіація в адміністративних спорах: судді обговорили проблеми

У Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду під час другого круглого столу «Медіація та адміністративний суд: дискусійні аспекти» пройшла фахова дискусія щодо позасудових засобів врегулювання спорів. Судді та науковці говорили про медіацію, врегулювання спорів за участю судді і принципи примирення сторін в судах Європейського Союзу.

Голова КАС у складі Верховного Суду Михайло Смокович звернув увагу, що основна мета впровадження медіації полягає в тому, щоб обидві сторони, вирішивши конфлікт, були задоволені результатом. Адже під час розв’язання спору в судовому порядку сторона, яка програла, не завжди оцінює рішення як справедливе. Крім того, успішне впровадження медіації дасть змогу суттєво розвантажити суди. Також М. Смокович наголосив, що такі поняття, як «медіація» і «мирне врегулювання спору за участю судді», для кращого розуміння потребують теоретичного обґрунтування з боку науковців. Для цього мають бути підготовлені судді-медіатори, які розглядатимуть такі заяви.

Крім того, голова КАС ВС поділився планами щодо внесення до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему змін, які стосуються досудового врегулювання спорів та спеціальної підготовки суддів-медіаторів.

Голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович та суддя Європейського Суду загальної юрисдикції Віргіліус Валанчус під час круглого столу

Секретар судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Микола Гімон повідомив, що на розгляді суддів очолюваної ним судової палати є кілька справ, у яких зупинено провадження для надання сторонам можливості досягти примирення. Проте цей процес відбувається без участі судді, зокрема, через те, що нині не вистачає нормативного підґрунтя, а також суддівського досвіду.

Суддя судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Тетяна Анцупова впевнена, що розвиток інституту медіації допоможе не тільки розвантажити суди, а й побудувати сучасну культуру вирішення спорів. Суд потребує розвитку процесуальних традицій: розгляд справи по суті судом має відбуватись тільки тоді, коли сторони відмовились від вирішення спору шляхом примирення.

Суддя Європейського суду загальної юрисдикції, міжнародний експерт проекту ЄС «Право-Justice» Віргіліус Валанчус зазначив, що судді адміністративних судів усе ще досить консервативно ставляться до судової медіації. Без сумніву, необхідно підвищувати обізнаність щодо процесу судової медіації, судді, адвокати та державні службовці повинні проходити належне навчання.

Фахівець розповів, які типи справ підлягають мирному врегулюванню в ЄС, і додав, що застосування медіації суддями і в ЄС ще на стадії становлення, хоча там добре розвинута судова медіація без участі судді в адміністративних спорах. Розвантаження судів шляхом застосування інституту мирного врегулювання спорів за участю судді як медіатора — це справа майбутнього.

(Суд першої інстанції Європейських спільнот, створений на допомогу Суду ЄС як другий рівень судової влади у спільноті: рішення суду першої інстанції (СПІ) можуть бути оскаржені в Суді ЄС з позиції законності).

Учасниця круглого столу, доктор юридичних наук Наталя Крестовська визначила наступні проблеми нормативного регулювання медіації:

1. Проблеми законодавчого регулювання (відсутність профільного закону; недосконалі стандарти надання послуги; відсутність стандартів навчання медіації).
2. Ставлення до медіації правничої спільноти пов’язане з різними факторами — від недостатньої обізнаності щодо медіації, побоювання втрати клієнтури до зневіри у можливості вирішення конфліктів без фахової правничої допомоги та щодо можливої несправедливості та незаконності прийнятих сторонами рішень.
3. Стереотипи правосвідомості (від презумпції недоброчесності контрагента до презумпції правоти рішення суду).
4. Проблеми доступності медіації (невелика кількість медіаторів, відсутність інфраструктури).

Член Вищої Ради правосуддя Лариса Швецова повідомила, що у суддів дійсно є можливість застосовувати медіацію, але законодавством не визначено, у якому порядку це здійснюється. Для адміністративної юстиції це є особливою проблемою, тим більше, що судді адміністративних судів дуже консервативно до цього ставляться.

Л. Швецова порівняла медіацію та процедуру врегулювання спору за участю судді та навела відмінності між ними:

Учасники дискусії звернули увагу на особливу чутливість адміністративних судів до позасудових способів врегулювання спорів. Якщо для розгляду цивільних та господарських справ обмежень практично не існує (за деякими специфічними винятками), то з обмеженнями в адміністративному судочинстві інша ситуація, викликана публічно-правовою природою відносин між сторонами. Можливість прийняття рішень державними органами і посадовими особами на власний розсуд обмежена.

Вихід за межі компетенції, її порушення тягне відповідальність для посадових осіб. Умови примирення не можуть суперечити закону або виходити за межі компетенції суб’єкта владних повноважень (ст. 377 КАСУ). Навіть якщо сторони дійдуть згоди та домовляться, ухвала про затвердження умов примирення просто не буде виконуватися.

Перспективи застосування медіації на практиці

Медіація належить до альтернативних способів розгляду спорів і поступово впроваджується в суспільне та юридичне життя. Як альтернативний захід вирішення спорів вона може стати в нагоді у туризмі, де конфлікти виникають досить часто (зокрема, у випадках надання недостовірної інформації, затримання авіарейсів), у захисті прав споживачів, виконавчому провадженні, сімейних та трудових спорах, колективних трудових спорах, справах приватного обвинувачення, корпоративних конфліктах, страхуванні, справах з інтелектуальної власності, освіті та міжкультурних конфліктах.

Наприклад, у справі №128/831/19 Вінницький районний суд Вінницької області в ухвалі від 4 квітня 2019 року зазначив, що «завжди, коли це можливо, адміністрація пенітенціарної установи мусить вдаватися до механізмів відновлювального правосуддя та медіації для врегулювання суперечок з ув'язненими або проміж них».

Тенденції до впровадження медіації у правовий простір України зафіксовані ще в указі Президента України №361/2006 від 10.05.2006 «Про концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів», де серед інших положень передбачена необхідність розвитку альтернативних (позасудових) способів врегулювання спорів, створення умов для стимулювання дешевших і менш формалізованих способів їх врегулювання та інформування громадськості про переваги таких способів захисту прав порівняно з судовим механізмом, а також зазначено, що звернення до суду бажано використовувати як винятковий спосіб врегулювання юридичних спорів.

Указом Президента України №597/2011 від 24.05.2011 «Про Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні» впроваджено новий інститут для кримінального права України — інститут відновного правосуддя (щодо неповнолітніх) і звертається увага на необхідність сприяння розвитку програм відновного правосуддя щодо неповнолітніх, які вчинили правопорушення, шляхом запровадження процедури медіації як ефективного засобу добровільного примирення потерпілого та правопорушника.

Згадується про процедуру медіації і в Законі України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, ст. 7 цього Закону передбачає, що одним з видів послуг з надання первинної безоплатної правової допомоги в Україні є надання допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації.

У 2014 році Україна підписала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Згідно зі ст. 1 цієї угоди, Україна і ЄС мають посилювати співпрацю в сфері правосуддя, свободи та безпеки з метою забезпечення верховенства права та поваги до прав людини і основоположних свобод. Країни Європейського Союзу погодилися, що забезпечення верховенства права та кращого доступу до правосуддя має включати доступ як до судових, так і до позасудових методів врегулювання спорів.

Крім того, запровадження медіації в Україні включено у План дій щодо імплементації кращих практик якісного та ефективного регулювання, відображених Групою Світового банку у методології рейтингу «Ведення бізнесу» на 2016 рік (п. 9), затверджений розпорядженням Кабінету міністрів України №1406-р від 16.12.2015.

До нового Закону України «Про соціальні послуги», який набере чинності у 2020 році, медіація включена як базова соціальна послуга, а Міністерство соціальної політики України навіть затвердило 17.08.2016 Державний стандарт соціальної послуги посередництва (медіації) №892.  

При проведенні судової реформи згадки про медіацію та медіаторів було включено в три процесуальних кодекси. Проте варто зазначити, що мова у цих кодексах не йде про судову медіацію, тому судова практика випереджає законодавство, оскільки судді застосовують принципи медіації при розгляді справ.

Так, Бахмацький районний суд Чернігівської області при розгляді справи про адміністративне правопорушення у постанові від 27.11.2018 зазначив наступне: «Окремо суд наголошує, що проведені заходи є елементом втілення в Україні такого правового і соціального інституту, як медіація, яка на момент розгляду справи не має чіткого законодавчого регулювання. Проте, виходячи з пояснювальної записки до проекту закону «Про медіацію», медіація є однією з найпопулярніших форм врегулювання конфліктів у розвинених країнах. Вона отримала значний розвиток у країнах Європейського Союзу, Австралії, США та активно розвивається на території країн пострадянського простору. Відтак, застосування заходів по примиренню в даній справі буде сприяти розвитку громадянського суспільства та формуванню культури мирного цивілізованого вирішення конфліктів на засадах взаємних інтересів та згоди».

Застосування медіації дозволило суду при визначенні покарання винній особі звільнити її від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Господарський суд Одеської області 26 грудня 2018 року виніс ухвалу по справі №916/2215/18, у якій зазначив: «Беручи до уваги, що позивачем подано заяву про залишення позову без розгляду, а також враховуючи, що подання такої заяви жодним чином не порушує права та інтереси відповідача у справі, суд, застосовуючи принцип медіації, вважає за можливе залишити вказану позовну заяву без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України».

Василівський районний суд Запорізької області у рішення по справі №311/4070/18  звернув увагу на наступне: «Ст. 46 КК України є закріпленням відомого зарубіжному законодавству інституту медіації як альтернативного способу врегулювання кримінально-правових конфліктів, в основу якого покладено посередництво у примиренні сторін. Звільнення від кримінальної відповідальності у звязку з примиренням винного з потерпілим, втілюючи ідею відновлювального правосуддя, дає змогу потерпілому більш оперативно отримати належну компенсацію заподіяної йому шкоди, особі, яка вчинила злочин — уникнути кримінальної відповідальності, а державі — зекономити фінансові та інші ресурси для боротьби зі злочинністю».