Оскарження нормативно-правового акта: що необхідно брати до уваги

Товариство звернулось до суду з позовом до міської ради про визнання нечинним, таким, що не набрало чинності, рішення міськради «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси», оскільки воно не було опубліковане у встановлений законом спосіб.

Суди першої та апеляційної інстанцій залишили позовну заяву без розгляду через пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду без поважних на те причин (ч. 2 ст. 99 КАС України, що була чинною на момент виникнення спору).

Верховний Суд зазначив, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ст. 99 КАС України, чинна на момент виникнення спору).

Прийняття органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта про встановлення місцевих податків чи зборів визначає передумови виникнення у платника податків податкового обов'язку за відповідним податком чи збором, який полягає у його обчисленні, декларуванні та/або сплаті в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України.

Також ВС зазначив, що дія нормативно-правового акта є постійною тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб'єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акту.

Тому факт порушення прав, свобод чи інтересів може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акту.

Отже, обчислюючи строк звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження нормативно-правового акта, необхідно брати до уваги таке:

• багаторазове застосування та триваюча дія (тривала чинність) нормативно-правового акта;
• дійсність факту перебування суб'єкта у відносинах, які регулюються нормативно-правовим актом;
• дата факту порушення прав, свобод, інтересів, тобто коли саме особа (позивач) дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів;
• чи є чинним нормативно-правовий акт, яким порушено права, свободи, інтереси особи (позивача);
• чи перебуває особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду;
• коли вступила особа (позивач) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом, і коли з них вибула?

Тому факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акта, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб'єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акта.

Постанова від 13 березня 2019 року у справі №712/8985/17

Раніше «Судово-юридична газета» публікувала, які правопорушення на виборах можуть оскаржити офіційні спостерігачі.