Фантастично, як у такій ситуації українські судді зберігають почуття гумору, — суддя з Британії оцінив роботу колег

Наразі в Україні продовжується реформа судової системи, зокрема робиться наголос на тому, що суд — це, перш за все, сервіс для людей, і вони мають там отримати не лише компетентну допомогу у вирішенні спору, а й комфортне перебування та людяне ставлення. «Судово-юридична газета» поспілкувалася з міжнародним експертом проекту ЄС «Право-Justice» Вітольдом Павлаком щодо основних особливостей роботи британських судів, а також про те, з чого слід починати зміни в українському судочинстві.

Вітольд Павлак почав свою кар’єру як адвокат і працював адвокатом більше 33 років. У 2004 році він став суддею та займався розглядом переважно кримінальних справ, працював у суді Корони (Crown Court). У 2017 році, після досягнення 70-річчя пішов у відставку та й надалі кожного року переобирається на посаду резервного судді.

Довідка: Суд корони (Crown Court) є кримінальним судом як першої, так і апеляційної інстанції, який розглядає обмежену кількість цивільних справ. Він був створений в 1971 році Актом про суди (Courts Act 1971). Суд Корони замінив суд присяжних, в результаті чого судді Високого суду періодично подорожують по всій країні для слухання справ, і суд четвертих (квартальних) сесій, які були періодичними судами графств.

Суд Корони розглядає також апеляції на рішення магістратських судів. Він є єдиним судом в Англії та Уельсі, який має юрисдикцію щодо розгляду справ за звинуваченням, і при здійсненні такої ролі є також вищим судом у тому, що його рішення не можуть бути переглянуті в адміністративному Суді королівської лави Високого суду. Суд корони розглядає у першій інстанції найскладніші цивільні справи й апеляції на рішення магістратських судів з кримінальних справ.

— Ви маєте величезний досвід роботи у правовій сфері. Що означає бути суддею у Великій Британії?

Вітольд Павлак: — Професія судді в Англії не є відокремленою, як притаманно континентальній системі. Судді обираються на конкурсній основі серед практикуючих адвокатів. Основною вимогою є мінімум 10 років професійного стажу, та зазвичай фактично його набагато більше. Судді зобов’язані проходити постійну перепідготовку. Зокрема, вони проходять регулярне очне навчання при спеціальному університеті, де протягом 2 днів слухають лекції, щоб оновити свої знання. Таке навчання включає практичні питання, такі як прийнятність доказів та свідчень.

Існують особливості розгляду окремих категорій справ. Зокрема, щоб отримати можливість розглядати справи щодо статевих злочинів, треба мати спеціальний дозвіл. У мене такий дозвіл є, і я регулярно відвідую додаткові тренінги та семінари, що проводяться за участі медиків та психологів. Це допомагає осягнути як фізичну природу таких злочинів, так і психологічну складову, зрозуміти переживання жертв таких злочинів. Безсумнівно, це важливий аспект при розгляді подібних справ.

Також корисною є практична складова у таких тренінгах. Всі учасники поділяються на групи по 5 осіб. Перед початком курсу ці групи отримують справу, яку обговорюють, доносять свої ідеї та міркування стосовно прийнятності доказів, можливого вироку тощо. Це не шкільний екзамен, ніхто не поставить судді двійку за якусь відповідь. Це навчання, що має на меті відкрити нові кути огляду у роботі судді.

Такі тренінги корисні ще й тим, що судді з усієї країни знайомляться, спілкуються та обмінюються досвідом та практикою в професійній сфері. Особливо важливим таке навчання є для суддів з частковою зайнятістю. У Британії є судді, які працюють на повній основі, а є практики, які, наприклад, 21 день на рік працюють як судді, а решту часу можуть надавати адвокатські або консультаційні послуги. Для таких суддів спілкування та обмін досвідом особливо корисний. Але якщо говорити про роботу судді, то суддя все ж людина, яка керується власним досвідом та переконаннями, і у разі помилкового рішення завжди є місце для апеляції.

Важливим також є забезпечення єдності та послідовності судової практики. Для цього спеціальними групами розробляються відповідні рекомендації для суддів щодо прийняття рішень. Вони не є обов’язковими для використання, але цікаві та корисні для ознайомлення.

— Що корисного могла б перейняти Україна для покращення роботи судової системи?

— Для початку, і в цьому я абсолютно впевнений, необхідно почати якісно надавати інформацію громадянам-учасникам процесів. Я маю на увазі, як варіант, що роботу зі свідками у кримінальному процесі варто починати вже на етапі надання ними свідчень у поліції. Це, зокрема, має бути доступне роз’яснення їх прав та обов’язків, інформація про перебіг судового процесу, як дістатися до суду тощо. Не варто забувати і про вразливі категорії осіб, такі як діти, літні люди, інваліди, жертви насильства. Для них треба робити максимально комфортні умови, щоб уникнути стресу. Треба подумати над можливістю створення спеціальних підрозділів, щоб займалися б такою категорією осіб, а також передбачити спеціальні кімнати, в яких свідки та учасники процесу будуть очікувати на виклик до зали суду.

— Як бути з обвинуваченими, які перебувають під вартою? Які мають бути створені умови для їх максимального комфорту та безпеки відвідувачів суду?

— Говорячи про комфорт підсудних, варто відзначити, що у Великій Британії, якщо вже особу було взято під варту, то її приводять до суду через окремий вхід безпосередньо до зали судових засідань, без жодного перетину з іншими відвідувачами суду. Безпосередньо у залі засідання місце підсудного відокремлене або склом, або просто невеликою загородкою. Грати застосовувати просто неприпустимо! Так, дерев’яна загородка є досить ненадійною у питаннях утримання підсудного. На моїй практиці був досить курйозний випадок, коли обвинувачений перестрибнув цей парапет і кинувся тікати якраз у той момент, коли я оголошував вирок. Він вибіг з приміщення суду та прошмигнув у великий сад, що оточує суд. Так як чіткого плану втечі підсудний не мав, він зробив невеличке «коло пошани» навколо будівлі і безславно закінчив свою пробіжку разом з охоронцями там-таки, де й почав — на лаві підсудних.

Дехто в Британії сьогодні вважає, що підсудні мають сидіти поруч з захисниками, без жодних загорож, як у США. Та при цьому всі забувають, що у Америці особа дійсно може сидіти поруч з адвокатом, але в той же час на ній будуть кайдани та наручники. Взагалі немає нічого поганого в окремому місці для підсудного. Це лише означене місце, воно не «тавро вини». Але інколи, наприклад, у справах про шахрайство, де велика кількість документів у матеріалах справи, підсудному краще сидіти поруч з адвокатом, щоб з ним радитись та надавати йому свої коментарі.

— В Україні тільки нещодавно була створена Служба судової охорони. До цього моменту питання відсутності у приміщенні суду власної охорони стояло досить гостро. Як цей момент врегульовано у Великій Британії? Хто наглядає за безпекою в англійських судах?

— Якщо говорити про безпеку суддів, то я таких ситуацій не можу пригадати, зокрема в Англії та Уельсі. Була колись досить складна ситуація у Північній Ірландії, і суддям тоді дійсно надавалася окрема охорона. Але це такий період був, і це не стало нормою у нас.

Щодо безпеки у залі судового засідання, то при підсудному завжди знаходиться працівник пенітенціарної служби, що його контролює. Та скажу чесно, часто ця схема викликає в мене деякі сумніви, адже таким представником може бути досить субтильна жіночка, що має контролювати поведінку трьох міцних чоловіків, які скоїли небезпечні злочини. Завжди хотілося спитати: що ж ця мила жінка буде робити у випадку порушення ними порядку? Та якось не доводилось.

Але ніяких представників поліції ні при вході до суду, ні в залі засідань у нас немає. При цьому, так, всі відвідувачі проходять через рамку з металодетектором, безпека важлива.

Найбільш проблемні, як не дивно, суди з сімейних справ. Як правило, рішення виносяться у невеличких кімнатах, судді сам на сам зі сторонами справи, і завжди є ризик занадто емоційної реакції сторін.

— Які Ваші перші враження від судів в Україні? Наскільки велика різниця з британськими? Щось вразило Вас особливо сильно?

— Щодо українських судів, то я бачу, як багато коштів необхідно для створення належних умов, у першу чергу, для працівників суду. Я був вражений тим, у яких умовах доводиться працювати суддям та працівникам апарату судів в Україні. Умови для суддів потрібно вдосконалювати, це просто неприйнятно. Я був здивований, якщо не шокований, коли побачив, у яких умовах працюють українські судді. Це не є нормою — маленький кабінет з купою паперів. Фантастично, що при цьому вони зберігають чудове почуття гумору! Ті українські судді, з якими я особисто зустрічався, були дуже відкриті та позитивні, з готовністю ділилися своїм досвідом.

Звичайно, в Україні є проблеми, що потребують досить довго проміжку часу для їх вирішення. Банальний ремонт будівлі суду або ж зведення нової будівлі для апарату суду — все це неможливо зробити за один день. Це вимагає ще й чимало коштів. Але є зміни, які вам слід почати робити вже зараз.

Втім, я зовсім не хочу, щоб у вас виникло враження, ніби у Великій Британії все ідеально. Ні, ми також дуже багато працюємо над удосконаленням системи та підходів у роботі, і до ідеалу ще багато роботи!

Раніше «Судово-юридична газета» публікувала інтерв’ю європейських експертів про про межі судового контролю та взаємодію гілок влади.