Декларація або віра: чи можна не подавати декларацію з релігійних міркувань

Вирішення релігійних спорів у судовому порядку завжди є досить складним та емоційно насиченим. При цьому розгляд таких питань викликає неабиякий суспільний резонанс як в українській, так і в світовій спільноті. Особливо, якщо розглядаються справи кримінального характеру.

Справа про неподання електронної декларації

06.07.2018 Монастирищенським районним судом Черкаської області було винесено обвинувальний вирок по справі №702/622/17 щодо державного службовця за ст. 366-1 КК України, а саме за умисне неподання суб’єктом декларування декларації, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Обвинувачена, будучи призначеною на посаду головного спеціаліста персоніфікованого обліку осіб, які мають право на пільги, управління соціального захисту населення, та відповідно, будучи державним службовцем 8 рангу, суб’єктом декларування та суб’єктом, відповідальним за скоєння корупційних правопорушень згідно ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», отримавши електронний цифровий підпис та маючи реальну можливість подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2016 рік, на порушення вимог ч. 1 ст. 45, п. 5-1 розділу ХІІІ Закону України «Про запобігання корупції» не подала відповідну декларацію шляхом заповнення форми на офіційному веб-сайті НАЗК.

Своєї вини обвинувачена у вчиненні злочину не визнала та вказала, що вона своєчасно подала свою декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування до НАЗК за 2016 рік, але не в електронному, а у письмовому вигляді.

Зі слів обвинуваченої, вона віруюча людина, православна християнка. У її розумінні, ідентифікація її як людини, зокрема посадової особи, яка подає декларацію, за якимись цифрами і символами (електронний цифровий підпис) є прямим умисним добровільним зреченням Бога. Вона вважає, що дії, які засуджені Нюрбергським трибуналом, та ідентифікація особи за цифрами і символами наповнені однаковим змістом. Електронну декларацію вона не подавала та подавати її не збирається.

Проте суд дійшов висновку, що обвинувачувана достовірно знала про необхідність подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік в електронному вигляді, своєчасно отримала інформаційний носій з електронним цифровим підписом, необхідний для заповнення електронної декларації, і таким чином мала технічну можливість подати декларацію. Проте свідомо не подала її, а в судовому засіданні повідомила, що не має наміру подавати електронну декларацію і в подальшому.

При цьому суд врахував позитивну характеристику з місця роботи та постановив за можливе вдатися до заходів пробації, а саме призначити покарання за ст. 366-1 КК України у вигляді громадських робіт з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, на строк один рік.

Розгляд релігійних справ в Україні: побутові образи та закриття порталів

Судові процеси з релігійним ухилом в Україні ще не настільки поширені, як в Америці чи Європі, тому трактування деяких норм права у цих питаннях викликає у суддів протиріччя.

Раніше «Судово-юридичною газетою» вже висвітлювалася постанова Великої Палати Верховного Суду по справі №806/3265/17, що стосувалася оскарження відмови Державної міграційної служби України у видачі позивачці Наталі Дегтяр паспорта громадянина України у формі книжечки. Своє рішення про задоволення вимог Н. Дегтяр Велика Палата мотивувала тим, що встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має, в першу чергу, піклуватися про потреби людей та по можливості утримуватися від встановлення правил, які негативно сприймаються тими чи іншими групами суспільства.

Цікавим є також рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області по справі №347/2475/15, яким було скасовано рішення першої інстанції. В судовому засіданні позивачка звинуватила свою сусідку у наклепі та образі її релігійних поглядів та почуттів. Позивачка звернулася до суду з позовом про захист честі і гідності їхньої родини. Крім того, вона вважає, що поширивши певну інформацію, відповідачка тим самим умисне принизила її честь та гідність як християнки, яка брала шлюб у церкві перед Богом. Позивачка вимагала від кривдниці публічних вибачень, і суд першої інстанції задовольнив її позов. Проте Апеляційний суд Івано-Франківської області дійшов висновку, що суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачене у статтях 16, 277 ЦК.

Справа №760/11464/17, що розглядалась у Солом’янському районному суді Києва, стала справжнім «героєм» соціальних мереж. І це зрозуміло, адже такі нестандартні вимоги позивачі викладають в суді досить рідко. Так, позивач просив суд:

• зобов'язати відповідачів разом з дітьми звернутися до психологів для налагодження психоемоційного контакту в сім'ї;
• провести розслідування з приводу шкідливого впливу продуктів харчування з ГМО на розумову діяльність людини;
• розробити законопроект про заборону використання ГМО в продуктах харчування і подати його до Верховної Ради;
• виявити негативний вплив окультних обрядів конкретної секти і обов'язково залучити до такого розслідування фахівців у сфері релігії, чорної магії, екстрасенсорики з каналу СТБ, а саме з проекту «Слідство ведуть екстрасенси». При цьому позивач називав конкретного екстрасенса, участь якого в розслідуванні обов'язкова;
• закрити портал у потойбічний світ, який відкрила секта в своїй квартирі, й обов'язково залучити до цієї справи згаданих вище фахівців з магії і екстрасенсорики;
• зобов'язати працівників телепроекту каналу СТБ «Один за всіх» випустити передачу про негативний вплив блуду батьків, дошлюбних статевих стосунків на подальше виховання та життя дітей

На жаль, суд не задовольнив вимоги позивача, і отримати цікавий прецедент в українській судовій практиці з закриттям порталів ми так і не змогли. Тому наразі основну практику в Україні складають справи стосовно небажання отримувати документи з релігійних міркувань або ж спори про захист честі та гідності, що абсолютно не порівняти з судами європейськими.

Міжнародна практика: носіння аксесуарів та справа нетолерантного кондитера

Релігійні питання в усіх сферах життя викликають чималі спори та розбіжності. Аспекти шлюбу, виховання дітей, займання певних посад, навіть їжа та напої у різних країнах неодмінно мають на собі релігійний відбиток.

Так, у грудні 2017 року Європейський суд з прав людини виніс рішення за скаргою громадянина Боснії і Герцеговини, якого було видалено місцевим суддею із залу суду за відмову зняти релігійний головний убір. Рішення боснійського судді і накладений згодом на позивача грошовий штраф є «зайвим для демократичного суспільства обмеженням свободи віросповідання», підкреслили в ЄСПЛ. Судді в Страсбурзі не побачили у діях чоловіка неповаги до суду, в чому того звинувачували, зазначивши, що він не зняв головний убір лише за вимогами своєї релігії. ЄСПЛ зобов'язав виплатити позивачеві компенсацію 4500 євро.

У 2013 році Європейський суд з прав людини постановив, що співробітниця Британських авіаліній Надя Евейда постраждала від дискримінації з боку працедавця через її християнське віросповідання. Судді ЄСПЛ дійшли висновку, що звільнення жінки з роботи порушувало її права відповідно до ст. 9 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на свободу совісті й віросповідання і забороняє релігійну дискримінацію. Пані Евейда звернулася з позовом до Європейського суду після того, як компанія заборонила їй носити хрестик на робочому місці під час реєстрації авіапасажирів.

У 2018 році Верховний суд США визнав перемогу в судовому процесі пекаря-християнина з Колорадо, який з релігійних причин відмовився приготувати весільний торт для пари геїв. Однак суд не став створювати серйозний прецедент, який дозволяв би людям вимагати дозволу не виконувати антидискримінаційні закони через релігійні переконання. У рішенні суддів Верховного суду говориться, що Комісія з громадянських прав штату Колорадо продемонструвала неприпустиму ворожість по відношенню до релігії, коли виявила, що пекар Джек Філліпс порушив закон про боротьбу з дискримінацією в штаті, відмовившись виконувати замовлення гей-пари у 2012 році. Антидискримінаційний закон забороняє підприємствам відмовляти клієнтам через їх расу, стать, сімейний стан або сексуальну орієнтацію.

Найбільш відомий процес щодо релігійних питань, як не дивно, стосувався не дуже поширеної у світі релігії — пастафаріанства (віра в макаронного монстра). Житель Австрії Ніко Альм отримав водійські права з фотографією, на якій він зображений з друшляком для спагеті на голові. На оформлення документа пішло три роки. Така ситуація склалася через те, що атеїст Альм побачив, що у переліку документів на водійське посвідчення або інший документ не можна фотографуватися в головному уборі за винятком тих випадків, коли знімати аксесуар забороняє релігія.

Проте у 2018 році Вищий суд Нідерландів вирішив, що позивач Мієнка де Вільде, студентка юридичного факультету, не може бути звільнена від заборони на головні убори на фотографіях у документах з релігійних мотивів, бо пастафаріанство, по суті, є сатирою, а не серйозною вірою. Водночас де Вільде заявила, що буде скаржитися до Європейського суду з прав людини. Відзначимо, в Нідерландах законодавство дозволяє частково покривати голову на фотографіях на документи, але тільки зі справді релігійних міркувань. «Це, безперечно, дуже важливо — вільно критикувати релігійні догми через сатиру. Проте це не робить таку критику серйозною релігією, і не виявляється можливим застосування конкретних норм закону в цьому випадку», — йдеться у рішенні суду.

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» публікувала ТОП-10 основних помилок при заповненні декларацій суддями.

Також ми писали, що Міністерство культури України тягнуть до суду через внесення змін до статуту релігійних організацій.