КСУ розгляне справу щодо конституційності закону про телебачення і радіомовлення

У вівторок, 12 березня Велика палата Конституційного Суду України на пленарному засіданні у формі письмового провадження розпочне розгляд справи за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» №3759–ХІІ від 21 грудня 1993 року (далі — Закон №3759), ст.15, 15-1, 26 Закону України «Про кінематографію» №9/98–ВР від 13 січня 1998 року (далі — Закон №9). Про це передає прес-служба КСУ.

Суть питання

Відповідно до окремого положення ст.6 Закону №3759, не допускається використання телерадіоорганізацій для «трансляції аудіовізуальних творів (фільмів, телепередач, крім інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередач), одним із учасників яких є особа, внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненого на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв» (перше речення абз. 10 ч. 2 ст. 6).

Окремі положення стю 15, 15-1, 26 Закону №9 визначають права та умови розповсюдження і демонстрування фільмів; розповсюдження і демонстрування фільмів, що містять популяризацію органів держави-агресора, радянських органів державної безпеки; відповідальність за порушення законодавства про кінематографію, за якими:

- «одним з учасників фільму є фізична особа, включена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку» (абз. 4 ч. 3 ст. 15);

- «у тому числі внесення одного з учасників фільму до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку» (абз. 4 ч. 4 ст. 15);

- «Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, складає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, на підставі звернень Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення» (ч. 6 ст. 15);

- «Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, та забезпечує своєчасне його оновлення» (ч. 7 ст. 15);

- «а також забороняється трансляція (демонстрування шляхом показу каналами мовлення) фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора» (ч. 1 ст. 15-1);

- «Заборона трансляції фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, які не містять популяризації або пропаганди органів держави-агресора та їхніх окремих дій, поширюється на фільми, вироблені та/або вперше оприлюднені (демонстровані) після 1 січня 2014 року» (ч. 2 ст. 15-1);

- «Порядок накладення штрафів за порушення вимог ст. 15-1 цього Закону затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії, та має відповідати вимогам Господарського кодексу України та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (ч. 3 ст. 26).

На думку авторів клопотання, наведені положення законів №3759 та №9 суперечать низці норм Конституції України, оскільки, зокрема, встановлюють непропорційні обмеження права на вільне поширення інформації «за дискримінаційною ознакою — приналежністю фізичної чи юридичної особи, яка виготовила (виробила) таку інформацію, до іноземної держави»; окремі з них є «нечіткими та допускають можливість свавільного втручання як у право особи на вільне поширення інформації, так і у право не зазнавати втручання у її особисте життя». Крім того, народні депутати стверджують, що «передбачене законом надання центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері кінематографії, повноважень визначати порядок накладення штрафів є делегуванням законодавчої функції парламенту іншому органу влади, яке Конституцією України не передбачено».

Нагадаємо, раніше «Судово-юридична газета» писала, що до Конституційного Суду України надійшло конституційне подання 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п. 35 розділу 1 ст. 103 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» №2505–ІV від 25 березня 2005 року.

Крім того, ми писали, що перший сенат КСУ розглядав конституційність пунктів закону щодо контрактної форми роботи.