В контексті останніх змін до процесуальних кодексів, у яких переосмислено значення рішень Верховного Суду для нижчих судів, а також запроваджено таке поняття, як «зразкове рішення», серед науковців і практиків з новим ступенем активності відбуваються дискусії стосовно появи ознак «прецедентного права» в Україні.
До якої правової сім’ї належить сучасна правова система нашої держави? Чому континентальну систему права від постійних законодавчих змін врятує запровадження судового прецеденту? На ці та інші питання шукали відповіді учасники дискусійного обговорення «Прецедентний випадок: чи існує він все-таки?», на яке були запрошені судді з країн Європи та українських судів, юристи та інші поважні експерти.
«Незважаючи на очевидні ознаки «прецедентності» для цілей теоретичних дискусій, на мою думку, ще зарано стверджувати про повноцінне «прецедентне право» в Україні в практичному контексті. Особисто я на цьому історичному етапі розвитку України є прихильником використання терміну «уніфікація судової практики», а не «прецедентне право», оскільки термін «прецедентне право» за багато століть теоретичного і практичного використання та інтерпретації, передусім, у країнах англосаксонської системи права набув досить багато ознак, що створюють доволі складну та комплексну систему, яка є значно складнішою за просто «обов’язковість» правових позицій Верховного Суду», — розповіла модератор заходу, президент IFA Ukraine, віце-президент Всеукраїнської асоціації адміністративних суддів Наталія Блажівська.
Суддя наголосила на тому, що термін «прецедентне право» охоплює результати діяльності не тільки Верховного Суду, а й інших судів з відповідними правилами інтерпретації прецедентних рішень, їх застосування тощо. Прецедентне право було створене та набуло розвитку в конкретному історичному, державному та правовому контексті країн англосаксонського права, і саме в цьому контексті, на думку Наталії Блажівської, є зрозумілим подальше використання цього терміну.
«Ті процесуальні новели, що запроваджені в Україні, на мою думку, спрямовані на розвиток доктрини jurisprudence constant — формування стабільної судової практики. Це, безумовно, є ознакою наближення до «прецедентного права», але саме по собі ще не створює прецедентного права як такого», — резюмувала Наталія Блажівська.
Учасниками дискусійного хабу було висунуто тезу про наявність в Україні фактично прецеденту тлумачення.