Нове процесуальне законодавство додало суддям клопоту

25 лютого 2019 року в стінах Мінюсту відбувся захід «Нове процесуальне законодавство: перші результати». Його організатори презентували інструменти, за допомогою яких вивчається робота нових кодексів. А судді та адвокати обговорили конкретні проблеми, з якими стикаються у своїй роботі.

«Досвід застосування процесуальних кодексів Великою Палатою Верховного Суду є унікальним. Оскільки Верховна Палата — це новий орган, він створювався одночасно із реформуванням процесуального законодавства. На жаль, можу виявити цілу низку проблем, з якими ми стикаємось», — сказала суддя ВП ВС Олена Кібенко.

Володарка мантії виокремила 5 основних проблем із застосуванням норм нового процесуального законодавства:

1. Строки розгляду страждають через необхідність суддям щоразу «засідати»

За 2018 рік ВП ВС розглянула лише 50% справ, які надійшли на розгляд. Виникає логічне запитання: чому? Навантаження і так занадто велике, при цьому багато часу витрачається саме на судові засідання. На розгляд справи у касаційній інстанції відводиться 2 місяці, а на ділі виходить близько 5 місяців.

Звідси пропозиція: надати можливість суду касаційної інстанції самостійно вирішувати питання про порядок розгляду касаційної скарги. Чи це буде судове засідання (з повідомленням учасників), чи письмове провадження (без повідомлення учасників). Адже письмове провадження дозволяє за один день роботи розглянути у 5–6 разів більше справ, аніж при роботі ВП ВС в режимі судових засідань.

Приймати рішення про форму розгляду раціонально було б з огляду на резонансність справи, чи очікується прибуття преси і т.д.

2. Електронний підпис не рятує від паперової тяганини

Чомусь із запровадженням обов'язкового підписання електронного оригіналу судового рішення електронними підписами всіх суддів не скасували вимоги про підписання судового рішення у паперовій формі. Але ж електронний суд має спрощувати процедури, а не ускладнювати їх.

3. Багато часу йде на однакові справи

Правильним було б, якби Велика Палата мала можливість повертати скарги на розгляд до касаційного суду у випадку, коли ВП ВС вже висловила позицію щодо юрисдикції по відповідній категорії справ. Бо на ділі доводиться розглядати подібні справи і «штампувати» однакові рішення, що теж займає багато часу.

4. Надати судді право «м’якого регулювання»

Доцільно було б втілити у процесуальному законодавстві нову тенденцію так званого «м'якого регулювання», яка все більше набирає популярності в ЄС. Це означає право суду і судді самостійно керувати судовим процесом. І прописуватись таке право має судами у регламентах і суддями у процесуальних документах. На рівні ж законів чи кодексів повинні встановлюватися лише загальні базові принципи.

Хочеться відмітити, що Велика Палата робила спроби керувати процесом на свій розсуд, проте адвокати оцінюють це вельми негативно: мовляв, тільки кодекси можуть регулювати судовий процес, суддям такого права не надано.

5. «Осучаснення» процедури судового засідання

Ще одна дуже важлива проблема — необхідно оновити форму проведення судових слухань. Знову ж таки, за кордоном служитель Феміди не змушений відразу ухвалювати рішення. Завдяки цьому суддя має змогу спокійно все обдумати, а колегія суддів — опрацювати рішення, обговорити.

Засідання мають проводитись у виключних випадках, але при цьому учасникам справи має надаватись достатньо часу для виступів, а не 3–5 хвилин, як це відбувається зараз.

На засідання мають приходити преса, громадськість, правники для ознайомлення з аргументами сторін. Не можна ухвалювати рішення відразу після усних слухань — суд повинен мати достатньо часу для прийняття рішення з урахуванням почутого на засіданні. Поєднання слухань із ухваленням рішення в нарадчій кімнаті не дозволяє ефективно планувати засідання, адже суд може провести в нарадчій кімнаті кілька годин, що вибиває всі подальші засідання із запланованого графіку. А це, у свою чергу, викликає незадоволення учасників справ. Тому доцільно було б поділяти роботу суду на два етапи: дні слухань і дні оголошення рішень.

Від оголошення рішень можна взагалі відмовитися чи робити це у виключних випадках. Зараз, наприклад, судді сперечаються, чи потрібно вставати під час оголошення рішення: «Надворі ХХІ сторіччя, а суддя досі встає і вголос зачитує рішення суду». Адже ні один кодекс такого не передбачає.

Про те, як працює Велика Палата Верховного Суду, Олена Кібенко вже розповідала «Судово-юридичній газеті».