Пенсійна система в Україні є солідарною, тобто чинні пенсіонери отримують пенсії за рахунок пенсійних внесків працюючих нині людей, а не коштів, накопичених за час роботи. Втім, розмір пенсії залежить від внесків, сплачених за час роботи.
Пенсійна реформа, яка розпочалася ще у 2017 році, передбачає як підвищення пенсій, так і збільшення трудового стажу, необхідного для виходу на пенсію. На ділі істотних надбавок до пенсій більшість пенсіонерів не відчули. Доказом тому є те, що 52% пенсіонерів мають пенсію менше 2000 гривень.
А от збільшення стажу схвилювало громадськість. Так, громадяни, що мали 25 років страхового стажу в 2018 році, могли піти на пенсію в 60 років. У 2019 стати пенсіонером дозволяють вже з 26 років стажу. І ця «планка» буде підвищуватися протягом 10 років. Тобто, щоб у 60 років піти на пенсію, громадянину потрібно буде мати 35 років трудового стажу.
Тим, у кого стажу недостатньо, доведеться працювати більше. За наявності від 15 до 25 років страхового стажу в 2018 році можна піти пенсію в 63 роки. Відповідно, у 2028 році для виходу на выдпочинок у цьому віці потрібно буде мати від 25 до 35 років стажу.
Той, хто після досягнення 65-річного віку не матиме 15 років стажу, отримає державну соціальну допомогу.
Підвищені вимоги до стажу вплинуть на багато майбутніх пенсіонерів, прогнозуються чималі групи населення із недостатнім стажем. Хто ж потрапить у зону ризику?
За даними Пенсійного фонду, у грудні 2018 року соціальні внески були сплачені за 11,9 млн зайнятих осіб, а зайнятими, за оцінкою експертів, були 16,3 млн осіб. Тобто понад 4 млн людей працювали в Україні, але не платили соціальних внесків. Ще щонайменше 2–3 млн українців працювали за кордоном і також не робили відповідних відрахунків.
Деякі роботодавці, маючи на меті сплатити менше податків, офіційно оформлюють працівників на маленькі зарплати, решту ж доплачують їм неофіційно. Для працюючих це означає, що при наявності хай навіть 35 років стажу їх пенсія буде не вища за мінімальну.
Те ж стосується підприємців, котрі сплачують соціальні внески в мінімальному розмірі — вони теж зможуть претендувати лише на мінімальну пенсію (якщо не працювали раніше на добре оплачуваній роботі).
На сьогодні співвідношення пенсіонерів і платників пенсійних відрахувань критичне. Соціальних внесків не вистачає для виплати пенсій, тому дефіцит Пенсійного фонду фінансується з бюджету. Збільшення кількості платників пенсійних внесків за рахунок тих, хто нині ухиляється чи платить їх лише частково, здатне лише дещо пом’якшити та відтермінувати проблему бідності серед пенсіонерів. Адже маємо невтішні демографічні тенденції: народжуваність падає, молодь емігрує, а населення старіє.
Тож як отримати пенсію в 60 років? Відповідь порівняно проста: працювати офіційно і платити соціальні внески. Мінімальний соціальний внесок у 2019 році — 918 грн на місяць. Самостійно зайнятим для цього достатньо зареєструватись підприємцями, єдиний податок для «спрощенців» першої групи у поточному році — не більше 185 грн на місяць.
У найманих працівників без офіційного оформлення більш складний вибір: їм залишається просити роботодавця про офіційне працевлаштування, поскаржитись до Держпраці, оформити трудові відносини через суд або знайти нове робоче місце.
Щодо оформлення трудових відносин через суд, Кодекс законів про працю України дійсно передбачає таку можливість, і на практиці це реально працює. Хоч цей процес і є трудомістким, проте у випадку, якщо суд визнає відносини між працівником та роботодавцем трудовими, отримати трудовий стаж можна заднім числом.
Детальніше про встановлення факту трудових відносин «Судово-юридичній газеті» раніше розповідав начальник правового управління Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Михайло Шумило.
Пенсійні перспективи трудових мігрантів залежать від того, чи сплачують вони пенсійні внески за кордоном. Якщо так, і це країна, з якою в України є договір про пенсійне забезпечення (це всі сусідні країни), то закордонний пенсійний стаж буде зараховано для визначення права на українську пенсію. У багатьох інших країнах навіть невеликий період сплати внесків дає право на пенсію після досягнення пенсійного віку.
Якщо закордонного стажу немає, єдиний спосіб заробити український страховий стаж — добровільна сплата соціальних внесків. Для цього можна укласти договір добровільного соціального страхування або зареєструватись «спрощенцем».
Проте офіційна зайнятість вирішує лише проблему отримання страхового стажу в майбутньому. В багатьох випадках вихід на пенсію в 60 років математично неможливий навіть за безперервної офіційної роботи до пенсійного віку. Це особливо стосується людей передпенсійного віку: наприклад, без 26 років страхового стажу у 2019 році їм вийти на пенсію у віці 60 років буде неможливо.
Єдиний варіант отримання стажу за минулі періоди — сплатити страхові внески. Мінімальна вартість року стажу у 2019 році — 22033 грн. На думку експертів, «докупити» 1–2 роки стажу — це вигідне вкладення заощаджень, адже 2 або 3 додаткових роки отримання пенсії, як правило, перевищать витрати.
Що ж робити, якщо достатнього стажу немає і не буде?
У четвер, 21 лютого в Києві відбувся круглий стіл на тему «Достойна пенсія: скільки та як треба працювати?»
Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій були презентовані результати соціологічного дослідження під назвою «Пенсійна реформа очима мешканців Чернівецької області». Вибір припав саме на цю область через велику частку неформальної зайнятості (44%) та значну кількість заробітчан, а отже, і потенційно велику кількість осіб з недостатнім страховим стажем. Проводились фокус-групи, опитувалися мешканці. Так ось, значна частина учасників фокус-груп мали досвід отримання заробітної плати в конвертах або роботи без офіційного оформлення. Частіше це була ініціатива роботодавця для зменшення податкового навантаження. Але були й випадки неофіційної роботи з ініціативи працівників, зокрема для збільшення субсидій.
Інтерв’ю з неформально зайнятими показали, що вони усвідомлюють ризики неофіційної роботи та обмежені перспективи отримання пенсії, але при цьому не готові й сплачувати добровільні внески, обґрунтовуючи своє рішення недовірою до держави і тим, що при нинішньому пенсійному віці до пенсії можна не дожити.
Начальник управління методологічного забезпечення департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України Світлана Шута пояснює: «Для того, щоб розрахувати розмір пенсії, потрібні 2 складові: стаж і розмір заробітної плати. Відповідно, чим більші стаж і заробітна плата, тим більшою буде обчислена пенсія. Ще однією складовою є розмір прожиткового мінімуму. На сьогодні існує проблемне питання, зокрема, достовірність архівних фондів до 1998 року, тобто до впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Адже існують організації, які ліквідувалися і не здали архіви. Люди просто не можуть надати нам інформацію про стаж, і яка заробітна плата їм нараховувалася. А отже, ми не можемо зарахувати їм цей трудовий стаж».
На засіданні того ж круглого столу висловив свою думку голова Державної служби України з питань праці Роман Чернега: «На жаль, громадяни не надають уваги основним чинникам отримання пенсії в майбутньому — офіційній роботі і сплаті внесків. Дійсно, в країнах Європи питання офіційного працевлаштування взагалі вже не стоїть. Проте нам до цього дуже далеко. Упродовж 2018 року проводилися контрольні заходи по виявленню незадекларованої праці, завдяки яким, за інформацією Державної фіскальної служби, до державного бюджету надійшло більше 5 млрд гривень. Ці кошти, власне, і підуть на реалізацію пенсійної реформи».
Отже, перед працездатним населенням стоїть нелегкий вибір: працювати сумлінно і офіційно, сподіваючись, що держава забезпечить їм гідну старість, долучитися до недержавного пенсійного страхування або намагатися самотужки наскладати «доларів під подушку».
А пенсіонерам, вочевидь, тільки й лишається чекати змін на краще і сподіватися, що на майбутніх виборах вони не віддадуть свої голоси за одного з політичних популістів, які щоразу так завзято обіцяють їм підвищення пенсій і рівня життя в цілому, а натомість штовхають стареньких у прірву жебрацтва.