18 січня 2019 року закрилася дев'ята сесія парламенту VII скликання. Народні обранці пішли на канікули, наступного разу вони зберуться на сесію лише 5 лютого.
«Судово-юридична газета» підготувала невеликий екскурс стосовно деяких цікавих законів, які набрали чинності у січні 2019 року.
Анексія Автономної Республіки Крим, інцидент в Керченській протоці та події в Азовському морі, незаконний захід іноземних суден в порти Криму всупереч накладеним санкціям, виявили деякі прогалини в морському праві України.
Україна вимушена удосконалювати законодавство для захисту своїх морських кордонів. З цією метою прийнято Закон «Про прилеглу зону України». Закон встановлює статус та визначає правовий режим прилеглої зони України, а також порядок реалізації Україною в цій зоні своїх прав як прибережної держави відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 року.
Прилегла зона України це морський пояс, який прилягає до територіального моря України, зовнішня межа якого перебуває на відстані не більше двадцяти чотирьох морських миль (за сучасним визначенням (з 1929 року), міжнародна морська миля рівна 1852,3 метрам), відлічених від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря України.
До теперішнього часу законодавство України створення прилеглих зон не передбачало.
Відповідно Закону, Україна у своїй прилеглій зоні здійснює контроль, необхідний з метою:
1) запобігання порушенням митного, фіскального (податкового), імміграційного (міграційного), санітарного законодавства України у межах території України, включаючи її внутрішні води або територіальне море;
2) притягнення до відповідальності за порушення законодавства України, вчинене у межах території України, включаючи її внутрішні води або територіальне море.
Закон передбачив такі заходи запобігання порушенням законодавства України в її прилеглій та виключній (морській) економічній зонах:
1) зупинення суден;
2) огляд суден;
3) затримання чи арешт суден та/або членів їх екіпажу, крім військових кораблів та інших державних суден, які використовуються з некомерційною метою.
Визначені також особи, які є безпосередніми виконавцями таких заходів. Такою особою є командир корабля або катера, який діє на підставі рішень уповноважених органів державної влади, до компетенції яких віднесені питання запобігання порушенням митного, фіскального (податкового), імміграційного (міграційного), санітарного законодавства.
У разі арешту або затримання судна уповноважені органи державної влади України негайно повідомляють державу прапора про вжиті заходи і застосовані санкції.
Відключення автоматичної ідентифікаційної системи судном, крім військових кораблів та інших державних суден, які використовуються з некомерційною метою, є підставою для зупинення та огляду судна або переслідування його по гарячих слідах.
Законом заборонена приватизація майна державних або комунальних закладів освіти або використання його не за освітнім призначенням крім здавання його в оренду в окремих випадках. Власне, відмови регіональних відділень Фонду Державного майна у переукладанні договорів оренди і стали причиною прийняття цього закону.
Закон направлений на розблокування роботи підприємств вугільної галузі. Фактично, проблему створювала Державна виконавча служба, оскільки численні виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо арешту грошових коштів та майна, що приводило до повної зупинки роботи таких підприємств. Наслідки привели навіть до неможливості забезпечити початок опалювального сезону.
Прийнятий Закон дозволяє розблокувати роботи підприємств шляхом зняття арештів та заборон відчуження майна у виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв’язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а самі провадження зупинити.
Передбачає припис зупинення виконавчих проваджень та заходів примусового виконання рішень, щодо звернення стягнення на активи публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 відсотків акцій якого належать державі, за зобов’язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноважень. Також Закон визначає терміни дії мораторію на звернення стягнення на активи Товариства.
Правове поле України збагатилося новим терміном «Булінг», під яким законодавець розуміє діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого. Крім того, Законом визначені типові ознаки боулінгу, які впливають на визначення складу правопорушення.
Зміни внесені до Кодексу України про адміністративні правопорушення та в Закон України «Про освіту».
За дії такого роду передбачені чималі штрафи, у тому числі за неповідомлення про боулінг.
Заклади освіти тепер зобов’язані забезпечувати на своїх веб-сайтах наявність правил поведінки здобувача освіти в закладі освіти; плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти; порядку подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти; порядку реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування).
Фактично держава взялася за цільоспрямовану політику стосовно викорінення цього явища.
Масштабні незаконні вирубки та вивезення лісоматеріалу за кордон досягли грандіозних масштабів. Уряд вимушений був застосовувати радикальні заходи аж до майже масштабного зупинення вантажних перевезень лісу, перевірок лісгоспів, транспортних засобів та іншого.
Але боротьба з порушеннями не була ефективною без прийняття змін до законодавства про запобігання знищенню лісів.
Завдяки новому закону у Кодексі України про адміністративні правопорушення збільшено штрафи за незаконну вирубку лісу, а Кримінальний кодекс України доповнено статтею 201-1 «Переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів або пиломатеріалів цінних та рідкісних порід дерев, лісоматеріалів необроблених, а також інших лісоматеріалів, заборонених до вивозу за межі митної території України».
Внесені зміни і в Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів», якими встановлений обсяг внутрішнього споживання вітчизняних лісоматеріалів необроблених. Такий обсяг не повинен перевищувати 25 мільйонів кубічних метрів. За задумкою авторів законопроекту таке обмеження повинно доповнити мораторій на експорт лісу-кругляка.
Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, також відома як Стамбульська конвенція набула чинності 1 серпня 2014 р. після її ратифікації 10 державами.
Україна імплементувала положення Стамбульської конвенції у національне законодавство.
Закон посилює відповідальність за ряд злочинів проти особи, у тому числі зґвалтування та сексуальне насильство, вводить відповідальність за примушування вступу до шлюбу, домашнє насильство, невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників.
Останнє є новим інститутом для кримінального права України. У Кримінальному кодексі України з’явився новий розділ XIII-1. «ОБМЕЖУВАЛЬНІ ЗАХОДИ».
Обмежувальні заходи передбачають, що суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:
1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб;
5) направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.