Кандидати до Вищої ради правосуддя: досьє

08:17, 19 декабря 2018
Газета: 47-50 (466-469)
Майно, родинні зв'язки та мотивація кандидатів до Вищої ради правосуддя: аналіз
Кандидати до Вищої ради правосуддя: досьє
Следите за актуальными новостями в соцсетях SUD.UA

Выборы в Высший совет правосудия: момент истины

Вячеслав Хрипун,
«Судебно-юридическая газета»

Состав Высшего совета правосудия в декабре может кардинально обновиться. XVI внеочередной съезд судей Украины, который состоится 19–20 декабря в Конгресс-холле отеля «Президент», должен будет решить ключевой вопрос: кто следующие 4 года будет представлять судей в Высшем совете правосудия. А 20–21 декабря в Генеральной прокуратуре соберется Всеукраинская конференция прокуроров, которая должна будет избрать еще 2 членов ВСП по своей квоте.

Делегатов становится меньше

XVI внеочередной съезд судей может стать рекордно малочисленным по количеству делегатов. Согласно решению Рады судей Украины, в съезде примут участие только 275 человек. Напомним, делегатами ХV съезда судей, состоявшегося 5–6 марта 2018 г., были избраны 308 судей, XIV внеочередного, прошедшего в 2017 г. — 323, ХIII в 2015-м — 388, а на ХII внеочередной съезд судей в 2014 г. были избраны 402 делегата.

Меньшее число делегатов на XVI съезде стало следствием как все еще продолжающегося сокращения общего количества судей, нового штатного расписания апелляционных судов, так и проблем, которые возникли в судах при прохождении квалификационного оценивания. Последствием затянувшегося оценивания стало, в частности, то, что в недавно созданные новые апелляционные суды были переведены далеко не все судьи. Также на съезде не будет представителей высших специализированных судов, которые находятся в состоянии ликвидации. А вот вопрос допуска делегатов от Верховного Суда Украины, вполне возможно, будет рассмотрен съездом, поскольку от Суда поступило соответствующее обращение.

Вопрос полномочий тех или иных делегатов, вероятно, будет решаться уже непосредственно на съезде.

Кадровое обновление с отсрочкой

Всего на 4 вакансии по квоте съезда судей в Высший совет правосудия претендуют 22 кандидата. 2 вакансии остались незаполненными еще с прошлых съездов (1 от административных и 1 от общих судов), а еще 2 должности в ВСП освободятся в следующем году (по квоте административных и хозяйственных судов). Из представителей съезда судей в 2019 г. заканчиваются полномочия у Наталии Волковицкой. Также в распоряжении судей оказалась 1 вакансия, которая ранее относилась к квоте Президента. Что касается конференции прокуроров, то ей предстоит избрать членов Совета правосудия по своей квоте вместо судьи Вадима Нежуры и адвоката Владимира Комкова.

Интересно, что двое победителей выборов в ВСП от съезда судей и двое новоизбранных членов Совета правосудия от прокуроров не смогут сразу приступить к работе, а будут ждать окончания каденции предыдущих представителей данных субъектов выдвижения. Свою деятельность в ВСП, таким образом, они начнут только после 27 и 30 апреля 2019 г., как это предусмотрено переходными положениями к Закону «О Высшем совете правосудия». Такой порядок вещей стал возможным благодаря ряду законодательных изменений, произошедших с 2015 г. и вплоть до трансформации Высшего совета юстиции в Высший совет правосудия в 2016 г. До 2015 г. члены ВСЮ выбирались на 6 лет, но затем срок их полномочий был установлен в 4 года. Таким образом, все члены Совета правосудия, избранные до 2016 г., если ничего чрезвычайного не произойдет, доработают до конца апреля 2019 г.

Определиться, кто из судей-победителей выборов в ВСП начнет работать почти сразу, а кто будет ждать следующего года, предстоит самому съезду. Не исключено, что раньше начнут осуществлять полномочия те кандидаты, которые получат наибольшее число голосов делегатов. Есть и иной вариант — что раньше остальных начнут работу в ВСП представитель от административной юрисдикции, которая не имеет фактического представительства в Совете с 2016 г., а также представитель от общих судов. Впрочем, может быть и так, что согласно определенным прошлыми съездами квотам, в ВСП будут сразу же направлены двое представителей административной юрисдикции. В таком случае представители хозяйственной и общей юрисдикции начнут работать в ВСП весной.

Кандидатов тоже меньше

По сравнению с прошлыми съездами число претендентов в Совет правосудия хотя и по-прежнему велико (22), однако заметно уменьшилось. Максимальный рекорд числа претендентов в ВСП был поставлен в марте 2017 г., когда за 6 вакантных должностей боролись 44 претендента. В марте 2018 г. на 4 вакантных должности от судей претендовали уже 34 кандидата.

Всего, напомним, Высший совет правосудия состоит из 21 члена, из которых теперь 10 выбирает съезд судей Украины из числа судей или судей в отставке. По 2 человека назначает Президент Украины и выбирают Верховная Рада, съезд адвокатов Украины, всеукраинская конференция прокуроров и съезд представителей юридических вузов и научных учреждений. Председатель Верховного Суда Валентина Данишевская входит в состав Высшего совета правосудия по должности.

Особенности выборов-2018

Многие кандидаты в ВСП уже хорошо знакомы делегатам и общественности по прошлым попыткам избраться в Высший совет правосудия или стать судьями Верховного Суда. Например, для судьи ВССУ Валентины Орлянской это будет уже третья подряд попытка стать членом ВСП. Кроме того, в 2016–2017 гг. она участвовала в конкурсе в Верховный Суд. А судья Третьего апелляционного административного суда Сергей Чумак попытается избраться в Совет правосудия со второго раза. Ранее он также принимал участие в конкурсе в Конституционный Суд и имеет опыт двух конкурсов в Верховный Суд. В третий раз попытается попасть в главный представительский орган судебной власти и судья Лычаковского районного суда Львова Сергей Гирич. Третью попытку стать членом ВСП предпринимает и судья Хозяйственного суда Запорожской области в отставке Владимир Соловьев. Еще несколько претендентов в Совет правосудия ранее участвовали или в выборах в ВСП, или в конкурсе в Верховный Суд.

Отдельной интригой является вопрос, сможет ли административная юрисдикция наконец-то получить своего представителя в составе ВСП. Фактического представительства в Совете правосудия по квоте съезда судей административные суды не имеют с 2016 г., а предыдущие попытки заполнить вакансию оказались неудачными. Как правило, от административной юрисдикции всегда выступали по двое кандидатов, имеющих поддержку части делегатов, которые все же не получали большинства голосов делегатов, но при этом отнимали их друг у друга. Похожие проблемы, впрочем, наблюдались на предыдущем съезде судей и у представителей общих судов.

Предвыборная кампания в Совет правосудия в этот раз отличалась высокой активностью многих кандидатов, которые как публично представляли свои программы, так и участвовали в соответствующих обсуждениях в СМИ и Facebook. Некоторые кандидаты получили даже мандаты доверия от коллективов судов, делегировавших их на съезд. Делегатами съезда и одновременно кандидатами в ВСП являются судья Донецкого апелляционного суда Наталия Краснощекова, судья Белоцерковского горрайнного суда Киевской области Владислав Цукуров, судья Лычаковского райсуда Львова Сергей Гирич, судья Третьего апелляционного административного суда Сергей Чумак, судья Шестого апелляционного административного суда Светлана Шелест и судья Хозяйственного суда Киева Лариса Иванова.

Какие еще могут возникнуть вопросы

Впрочем, выборами членов Высшего совета правосудия работа съезда судей может не ограничиться. Не исключено, что съезд также захочет обсудить вопросы неравенства судей в выплате судейского вознаграждения, образовавшегося вследствие затянутости процесса квалификационного оценивания, темпы проведения самого квалификационного оценивания, проблемы оптимизации судов и многое другое, вплоть до объявления вотума недоверия руководству Государственной судебной администрации, на чем настаивают некоторые делегаты и кандидаты в ВСП. Особую дискуссию может вызвать практика выполнения судебной администрацией решения Конституционного Суда от 4 декабря 2018 г. Тогда КСУ вынес решение по конституционному представлению Верховного Суда Украины и признал не соответствующими Конституции положения ч. 3 и 10 ст. 133 Закона «О судоустройстве и статусе судей» в редакции Закона «Об обеспечении права на справедливый суд» от 12.02.2015.

Интересно, что накануне съезда впервые в истории судейского самоуправления из судейских коллективов прозвучали предложения либо сорвать его работу, либо заблокировать выборы членов ВСП прямо во время съезда или, по крайней мере, поставить ультиматум о первоочередном решении вопроса быстрого прохождения квалификационного оценивания. Были и предложения добиваться выплаты повышенного судейского вознаграждения сразу после успешной сдачи экзамена, не дожидаясь успешного прохождения всего оценивания в целом.

Впрочем, к середине декабря стало понятно, что идея непосредственного срыва съезда пока не пользуется массовой поддержкой судей. К тому же, 7 декабря на заседании Рады судей Украины председатель Верховного Суда В. Данишевская предостерегла судей от радикальных действий и попросила избегать ультиматумов. «Это не значит, что на съезде мы должны молчать. Но все должно быть в конструктивном плане», — отметила глава ВС, добавив, что слишком многое зависит от исполнительной и законодательной власти, а значит, надо стремиться к диалогу с ними. Впрочем, по какому сценарию пойдет работа съезда, станет понятно уже 19 декабря.


Кандидати до Вищої ради правосуддя: досьє

Підготували
Наталя Мамченко,
В’ячеслав Хрипун,
Ольга Туєва,
«Судово-юридична газета»

Бойко Олександр Юрійович, суддя Орджонікідзевського районного суду Запоріжжя

Біографія

У 2001 р. здобув вищу юридичну освіту в Київському університеті внутрішніх справ. Після закінчення навчання до 2004 р. проходив службу в управлінні держдепартаменту з питань виконання покарань у Рівненській області. У 2005 р. закінчив Інститут підготовки професійних суддів при Одеській національній юридичній академії і почав займатися індивідуальною юридичною практикою: працював юрисконсультом і отримав адвокатське свідоцтво. У серпні 2012 р. був призначений на посаду судді Орджонікідзевського районного суду Запоріжжя. Розглядає цивільні, адміністративні, кримінальні справи та справи про адмінправопорушення, виконує обов’язки слідчого судді.

Відсторонення від посади

26.06.2018 Вища рада правосуддя ухвалила рішення «Про тимчасове, строком на 6 місяців відсторонення судді Орджонікідзевського районного суду Запоріжжя Бойка О. Ю. від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді, направленням судді до Національної школи суддів для проходження курсу підвищення кваліфікації слідчих суддів та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді».

Підставою для ухвалення такого рішення стала скарга прокурора Запорізької області В. П. Романова. «Враховуючи чітке законодавче врегулювання порядку розгляду клопотань під час досудового розслідування та визначення переліку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, Третя дисциплінарна палата ВРП дійшла висновку, що суддя Бойко О. Ю. не мав правових підстав для незастосування вказаних норм та прийняття судових рішень всупереч встановленим ними приписам з посиланням на загальні засади кримінального провадження відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України та практику Європейського суду з прав людини», — зазначено у рішенні палати, яке залишене в силі ВРП.

23 травня 2017 р. до ВРП надійшла скарга прокуратури Запорізької області на дії судді О. Бойка під час розгляду справи №335/3156/17 за скаргою адвоката Д. Гладкого на бездіяльність прокурора. У скарзі було зазначено, що слідчий суддя О. Ю. Бойко вийшов за межі повноважень, наданих йому КПК, оскільки всупереч вимогам кримінального процесуального законодавства відкрив провадження у вказаній справі та скасував постанову прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження, незважаючи на те, що відповідно до положень ст. 303 КПК така постанова не оскаржується під час досудового розслідування. При цьому О. Бойко зобов’язав прокурора прийняти постанову про закриття кримінального провадження та надав оцінку законності дій підозрюваного, вказавши у судовому рішенні про відсутність у його діянні складу кримінального правопорушення, що відповідно до положень ст. 368 КПК належить виключно до компетенції суду під час ухвалення вироку. Втім, рішенням другої дисциплінарної палати ВРП від 19.11.2018 у відкритті дисциплінарного провадження відмовлено.

Кримінальне провадження щодо судді

18 серпня 2017 р. О. Бойко було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 375 КК (постановлення завідомо неправосудного рішення). Як зазначало у своїй публікації від 22.08.2017 «Громадське ТБ Запоріжжя», «суддю підозрюють у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 375 КК — постановленні завідомо неправосудного рішення. До зали суду прийшли близько 20 адвокатів, які стали на захист підозрюваного. За словами захисників, суддя приймає рішення на підставі фактів і внутрішнього уявлення, проте наведена стаття означає, що внутрішнє переконання прокурора відрізняється від переконання судді. «Якщо прокурор суб’єктивно не погоджується з якимось рішенням, він може подати апеляцію. Тут справа стосується трьох рішень, які не були скасовані в апеляції. Питання не у самому судді Бойко. Конституція України гарантує незалежність суду, а така ситуація — це просто тиск на суд і намагання взяти під контроль судову владу», — каже адвокат і депутат Запорізької обласної ради. Сам пан Бойко розповів, що його звинувачують у прийнятті трьох рішень. Зокрема, за його словами, 3 березня 2017 р. було прийняте рішення закрити кримінальне провадження з огляду на те, що обвинувачений знаходився під слідством близько 6 років, а жодних слідчих дій щодо нього не здійснювалося. 19 квітня 2017 р. було закрито кримінальне провадження: новопризначений прокурор Запорізької області всупереч закону скасував постанову, якою справа була закрита за відсутністю складу кримінального правопорушення».

Як зазначив сам суддя в анкеті, суд повернув обвинувальний акт щодо нього прокуророві. Дії останнього суддя розцінив як тиск на нього та звернувся з відповідним повідомленням до ВРП, однак Рада не знайшла підстав для вжиття заходів реагування.

Декларація

У власності судді — чверть квартири у Рівному, а з 2014 р. він безоплатно користується квартирою в Запоріжжі, що за декларацією належить його матері Марії Бойко. Кандидат має право керування автомобілем Hyundai Tucson 2008 р. в., власником якого є Жук Андрій Вікторович. Готівкою він зберігає 167 тис. грн та 26 тис. дол.

Родинні зв’язки

Розлучений. Є дочка. Сестра судді Олеся Смоловик (Бойко) з 2017 р. працює адвокатом у Рівному.

Мотивація

Вважає, що належне функціонування органу суддівського самоврядування можливе лише за умови, що він буде сформований із суддів, яких обрали судді. «Є велике бажання у нав’язаних умовах створити той баланс сил, за участі якого дисциплінарне провадження стане тим провадженням, де будуть беззаперечно дотримані права усіх його учасників, а пересічний громадянин буде впевнений, що процедура як така відбулася», — зазначає О. Бойко в мотиваційному листі.

Інформація в інтернеті

На сайті «Журналісти проти корупції» 09.02.2017 зазначено про відеоматеріал, який начебто свідчить «про хамську поведінку судді Орджонікідзевського районного суду Запоріжжя Олександра Бойка під час судового засідання, що призвело до затримання вільних слухачів працівниками поліції та пред’явлені їм звинувачення у кримінальному правопорушенні».

Брегей Роман Іванович, суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду

Біографія

У 2000 р. здобув вищу юридичну освіту в Харківському національному університеті внутрішніх справ. Потім упродовж 5,5 років працював слідчим, а в 2006 р. став суддею. 3 роки очолював Компаніївський районний суд Кіровоградської області. З 2011 р. по теперішній час — суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду. Бере участь у конкурсі до Вищого антикорупційного суду. Вже вдруге висуває свою кандидатуру на посаду члена ВРП.

Компаніївський районний суд Кіровоградської області. З 2011 р. по теперішній час — суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду. Бере участь у конкурсі до Вищого антикорупційного суду. Вже вдруге висуває свою кандидатуру на посаду члена ВРП.

Збори суддів Кіровоградського ОАС двічі не обрали Р. Брегея делегатом на з’їзд суддів.

Родинні зв’язки

Дружина судді працює приватним нотаріусом у Кропивницькому. Мати дружини — також приватний нотаріус. Що стосується батька дружини Р. Брегея, то як випливає з реєстру юридичних осіб, до 2015–2016 р. він займався наданням бухгалтерських послуг і консультуванням з питань оподаткування. Невістка судді працює помічником начальника зі зв’язків з громадськістю Покровського МВ ГУ Нацполіції в Донецькій області. Двоюрідний брат дружини — слідчий Красноармійського МРВ ГУ УМВСУ в Донецькій області.

Декларація

Суддя задекларував квартиру у Тернополі площею 48,4 кв. м, що на праві спільної власності належить йому, його батьку та сестрі, а у 2012 р. дружина Р. Брегея придбала квартиру у Кропивницькому 40,5 кв. м. Тесть судді має будинок 126,4 кв. м, земельну ділянку 560 кв. м та два автомобілі — Honda Civic 2013 р. в. та Honda CR-V 2011 р. в.

Обирати членів ВРП та ВККС електронним голосуванням

«Рада зобов’язана негайно розглянути моє звернення щодо оплати праці суддів. Раду повинен очолити представник носіїв судової влади. Рада повинна ініціювати внесення змін до Закону «Про Вищу раду правосуддя», закріпивши на законодавчому рівні виключне право представників носіїв судової влади очолювати її. Таке ж виключне право треба встановити і щодо ВККС. Рада зобов’язана негайно звернутися до ВККС з вимогою про приведення нормативно-правового акту стосовно кваліфікаційного оцінювання суддів у відповідність до вимог Конституції та усунення очевидної дискримінації суддів під час проведення згаданої процедури. Рада зобов’язана переглянути рішення щодо надання згоди на ліквідацію міськрайонних судів і вимагати від Президента України скасувати відповідні укази. Рада повинна ініціювати питання про внесення змін до Закону «Про судоустрій і статус суддів» у частині обрання суддями членів Ради та Комісії шляхом особистого (кожним суддею) електронного голосування».

Дисциплінарна справа

За 2018 р. дисциплінарна палата ВРП тричі відмовляла у відкритті дисциплінарного провадження стосовно Р. Брегея. Зокрема, головне ТУ юстиції у Кіровоградській області скаржилося до ВРП на окрему ухвалу судді, якою Міністерство юстиції було повідомлено про неналежне виконання обов’язків управлінням державної виконавчої служби ГТУЮ.

У 2013 р. Р. Брегей уникнув звільнення за порушення присяги. 26 квітня 2012 р. ВККС рекомендувала звільнити його за порушення, допущені ще під час перебування на посаді судді районного суду. Кримінальну справу за обвинуваченням за ч. 1 ст. 140 КК двох стоматологів, дії яких, за версією обвинувачення, призвели до смерті пацієнтки, Р. Брегей розглядав 2 роки і 3 місяці. Незадовго до закінчення строку притягнення обвинувачених до відповідальності суддя призначив експертизу, яка, на думку заявника, привела до ще більшого затягування розгляду справи. Крім того, з’ясувалося, що дружина і син Р. Брегея паралельно з процесом лікувалися у лікарів, справу яких розглядав суддя. Після закінчення їх лікування суддя заявив самовідвід у справі. У підсумку строк притягнення лікарів до відповідальності сплив, і кримінальна справа була закрита. На свій захист Р. Брегей заявив, що на той час у нього було велике навантаження, справа була складною, а слідство проведене неповно. 11 червня 2013 р. Вища рада юстиції все ж відхилила рекомендацію ВККС.

Конкурс до КАС ВС

Суддя Р. Брегей брав участь у першому конкурсі до Верховного Суду, однак за результатами тестування і практичного завдання не набрав мінімально допустимої кількості балів та вибув з конкурсу. Загальний результат іспиту — 119 балів. У грудні 2017 р. Р. Брегей подав позов до ВАСУ з вимогою визнати протиправним та скасувати Указ Президента про призначення суддів ВС, посилаючись на порушення процедури проведення кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів касаційних судів. Розглянув цю справу вже новостворений Верховний Суд, і Велика Палата відмовила Р. Брегею у задоволенні його вимог.

Волкова Олена Іванівна, суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області

Біографія

Закінчила Одеський державний університет ім. І. Мечникова у 1996 р. Працювала консультантом у міському суді, начальником відділу ДВС у Первомайську Миколаївської області. У 2003 р. закінчила Інститут підготовки професійних суддів при Одеській НЮА. У листопаді 2003 р. призначена суддею Южноукраїнського міського суду Миколаївської області. У 2012 р. обрана слідчим суддею. З 2014 р. є суддею-тренером в Одеському регіональному відділенні НШС. Спеціалізується на темі застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також на гендерних питаннях.

Рішення ВРП про звільнення

28 вересня 2018 р. перша дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення притягнути О. І. Волкову до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді внесення подання про звільнення її з посади судді (за скаргою голови Южно­українського міського суду Миколаївської області О. І. Савіна від 16.08.2017). У скарзі йдеться про те, що О. Волкова допустила порушення правил щодо самовідводу і поведінку, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема у питаннях моралі та дотримання інших норм суддівської етики і стандартів поведінки, що забезпечують суспільну довіру до суду, які полягають у такому: на порушення вимог ст. 81 КПК вирішила питання самовідводу одноособово шляхом постановлення ухвали у десяти кримінальних провадженнях у 2017 р.; самоусунулась від розгляду кримінальних проваджень шляхом повернення прокурору упродовж 7 місяців 2017 р. 6 обвинувальних актів, згідно з якими апеляційним судом на час подання дисциплінарної скарги 3 ухвали було скасовано, а у 3 провадженнях апеляційний розгляд тривав; упродовж 7 місяців 2017 р. заявила самовідводи з різних підстав у 21 справі цивільного судочинства; заявила самовідводи у двох справах адміністративного судочинства; заявила і задовольнила два самовідводи у двох справах про адміністративні правопорушення; штучно створює конфлікти з іншими суддями, адміністрацією суду керівником та працівниками апарату суду, що негативно впливає на імідж суду та судової влади в цілому; цілеспрямовано створює розкол в колективі суду, психологічно змушує окремих працівників суду, які сумлінно виконують свої обов’язки як секретарі суду, секретарі судових засідань та інші працівники апарату, звільнятися з роботи за власним бажанням, виявляє явну неповагу з використанням нецензурної лексики; самоусувається від будь-яких загальноколективних заходів, нехтує нормами чинного законодавства тощо.

ВРП поки не розглянула скаргу судді на рішення ДП, тобто остаточне рішення про звільнення не прийняте.

Любов до протистояння

У 2012 р. ВККС перевіряла роботу О. Волкової у зв’язку зі скаргами прокуратури та голови суду, в якому та працює. Помічник місцевого прокурора, зокрема, заявляв, що суддя часто переносить розгляд справ і не призначає точні дати, чим порушує процесуальне законодавство. За словами Волкової, таким чином прокурор міста справляв на неї адміністративний тиск. Про непризначення дат — неправда, а одна з причин затягування розгляду справ полягала в недоставці підсудних і потерпілих до суду. Суддя брала постанови про привід, а прокурор їх не виконував.

Конкурс до Верховного Суду

Висувала свою кандидатуру на посаду судді Верховного Суду (Касаційного кримінального суду), але не набрала необхідної кількості балів за результатами анонімного письмового тестування (42,75 з 54 мінімальних).

Декларація

Задекларувала спільну з дочкою квартиру в Южно­українську, житловий будинок 81 кв. м та частку в житловому будинку 47,5 кв. м, а також земельну ділянку 511 кв. м у Первомайську, якими володіє одноосібно, та дві великі земельні ділянки (45 500 і 24 511 кв. м) у Врадіївському районі Миколаївської області. Відзначено також, що у 2016 р. суддя брала кредити у двох банках.

Мотивація

Називає себе загартованим бійцем, тому що їй неодноразово вдавалося витримувати тиск з боку прокуратури та адміністрації суду у вигляді безпідставних дисциплінарних проваджень при розгляді деяких кримінальних справ. Завдяки мужності й рішучості їй вдалося подолати несправедливість і довести свою правоту. Тренерська робота, впевнена суддя, навчила її ефективно збирати, систематизувати і аналізувати судову інформацію. Вона вміє розуміти не тільки особливості прийняття рішень у суді, але й механізми і перспективи їх виконання. «На жаль, сучасна правова система змушує мене перебувати в постійному конфлікті, відстоюючи свою точку зору».

Гирич Сергій Васильович, суддя Личаківського районного суду Львова

Біографія

У 1989 р. закінчив юридичний факультет Львівського НУ ім. І. Франка і був направлений на роботу в Красноармійський (нині Личаківський) суд Львова на посаду стажера, де протягом 2 років виконував обов’язки відсутнього судді. У цьому суді пройшов шлях від стажиста до голови, але в 2017 р. пішов з посади голови суду за власним бажанням. З 2003 р. викладав у Академії суддів України, а з 2010 — і в Національній школі суддів.

Вже був кандидатом до ВРП за квотою загальних судів у березні 2018 р. Посів тоді друге місце з 92 голосами після Т. Чумаченко, яка набрала 119. Також висував свою кандидатуру у березні 2017 р., але й тоді йому не вистачило голосів.

Родинні зв’язки

Дружина Світлана Гирич — співробітниця ПАТ «Кредобанк», син Олександр Гирич — директор ТОВ »Ліг Агро», дочка — студентка, племінник дружини Алєшко Андрій Сергійович — адвокат «АК А. З. Партнери».

Спроби втручання

19.08.2017 подав до ВРП інформацію про спробу втручання в його діяльність як судді під час розгляду цивільної справи за позовом до Винниківської міської ради, ТОВ »Бальтазар» про визнання недійсним рішення цієї ради «Про продовження ТзОВ «Бальтазар» терміну дії оренди, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов’язання звільнити цю земельну ділянку». В суді до нього підійшли 20 осіб, частина у формі з логотипом громадської організації. Вони вели зйомку відеокамерою і запропонували провести «зустріч» з громадою з приводу земельного спору.

«Час припинити цей нескінченний конвеєр»

У мотиваційному листі зробив акцент на кількох моментах, зокрема на відсутності розробленого дієвого механізму захисту від втручання, надмірному навантаженні на суддів і при цьому покаранні за порушення строків розгляду справ. «Органи суддівського врядування повинні добитися на законодавчому рівні закріплення нормативно обґрунтованого навантаження на суддю. Час припинити цей нескінченний конвеєр, бо за кожним рішенням — доля людини, та й судді працюють на межі виживання», — відмітив С. Гирич та додав, що складається враження, ніби законодавець навмисне намагається посіяти ворожнечу між суддями, вводячи несправедливу різницю у суддівській винагороді.

С. Гирич також відмітив, що під час розгляду резонансних справ неодноразово піддавався тиску й погрозам, на собі відчув, як можуть розправитися з суддею за його принципову позицію й відмову винести неправосудне рішення. І оскільки вистояв сам, тепер він готовий захищати інших суддів від протиправного впливу і прагне очистити судову систему від «випадкових людей». Вважає, що місцеві суди мають бути представлені у ВРП і мати право голосу.

Декларація

У власності родини кандидата — квартира у Львові площею 242,7 кв. м та два автомобілі (у спільній власності з дружиною) — Mazda 2 і Suzuki Vitara. На банківському рахунку Світлани Гирич 125 тис. грн, тоді як у її чоловіка — 6 тис. дол. 75 тис. грн подружжя зберігає готівкою.

У 2017 р. кандидат отримав 4950 грн доходу від викладацької діяльності у Львівському державному університеті внутрішніх справ.

Інформація в ЗМІ

У своєму блозі на сайті Zaxid.net колишній заступник голови СБУ Василь Трепак написав: «Саме суддя Гирич у 2007 р. своїм рішенням не дав можливості В. Медведчуку «зайти» до Вищої ради юстиції». Під час роботи С. Гирича в Личаківському райсуді Львова (з 1991 по 2001 р.) його головою був екс-голова Окружного адмінсуду Києва Олег Бачун. Портал «Наші гроші. Львів» у статті «Доходи і квартири топ-суддів Львова» від 8.02.2015 за лютий 2015 р. вніс С. Гирича до переліку найбагатших суддів Львова.

Втім, після публікації «ЧЕСНО. Фільтруй суд» С. Гирич на своїй сторінці в Facebook надав детальні пояснення щодо майна.

Груіцька Людмила Олександрівна, екс-суддя Апеляційного суду Донецької області

Біографія

У 1975 р. закінчила Донецький державний університет. За радянських часів не могла отримати юридичну освіту, оскільки її батько у 1969 р. знищив свій партійний квиток, і радянські власті вважали його неблагонадійним. Трудову діяльність розпочала на Старо-Краматорському машинобудівному заводі в якості інженера лабораторії з наукової організації праці. Потім працювала інженером-конструктором. Без відриву від виробництва заочно закінчила юридичний технікум та отримала кваліфікацію юриста. Після цього 5 років очолювала юридичний відділ заводу. У 1996 р. перейшла на роботу юрисконсультом у Краматорське управління «Донецькоблгазу». Без відриву від виробництва закінчила факультет перепідготовки при Київській міжрегіональній академії управління персоналом за спеціальністю «юрист».

15.10.2001 призначена на посаду судді Краматорського міського суду Донецької області, в якому пропрацювала до жовтня 2013 р. У 2013 р. обрана суддею Апеляційного суду Донецької області. У липні 2017 р. відрахована зі штату Апеляційного суду Донецької області внаслідок припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням 65 років. Загальний стаж у галузі права — 30 років 6 місяців, стаж на посаді судді — 16 років 7 місяців.

Вже була кандидатом до ВРП на з’їзді суддів у березні 2018 р., проте не набрала необхідної кількості голосів.

Участь у конкурсі в КСУ

У 2017 р. брала участь у конкурсі до Конституційного Суду України. У листопаді 2017 р. Рада суддів України проводила з нею співбесіду.

Мотивація

Виділяє два мотиви: загострене почуття справедливості й чималий професійний досвід. Під час виступу на з’їзді суддів у березні 2018 р. навела слова Уінстона Черчилля: «Никогда не сдавайтесь — никогда, никогда, никогда, никогда, ни в большом, ни в малом, ни в крупном, ни в мелком, никогда не сдавайтесь, если это не противоречит чести и здравому смыслу. Никогда не поддавайтесь силе, никогда не поддавайтесь очевидно превосходящей мощи вашего противника».

Декларація

Має у власності земельну ділянку 40 кв. м та гараж 37,6 кв. м у Краматорську. Квартира у тому ж місті загальною площею 62,7 кв. м, у якій вона проживає разом з чоловіком і свекром, належить чоловікові. Автомобіль Hyundai Tucson 2007 р. в. також записаний на нього. У власності свекра перебуває земельна ділянка площею 5 тис. кв. м у Дмитрівці Донецької області.

Реакція на роботу судді

Відомий тільки один випадок скарги на суддю, що надійшла у лютому 2015 р. від громадянина Юртаєва до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, однак та не знайшла підстав і вирішила відмовити у відкритті дисциплінарної справи.

Інформація в ЗМІ

У 2010 р., будучи суддею Краматорського міського суду, у справі за позовом С. Полякова до міського голови Г. Костюкова Л. Груіцька постановила, що нові тарифи прийняті з численними порушеннями чинного законодавства, а отже, мають бути скасовані (Kramatorsk.INFO від 14 травня 2010 р.).

У 2002 р. за позовом журналіста регіонального тижневика «Східний проект» Віталія Виголова до депутата міської ради про захист честі й гідності (образливе висловлювання депутата на сесії міськради) Л. Груіцька постановила, що позов журналіста підлягає частковому задоволенню: депутат зобов’язаний принести журналісту публічні вибачення на найближчій сесії міськради і виплатити в якості компенсації моральної шкоди 1 тис. грн. Тоді у практиці суду Донецької області не було жодної подібної справи.

У 2011 р. суддя засудила за отримання хабара начальника відділу з питань фізичної культури і спорту Краматорської міськвиконкому Володимира Гуришкіна («Комсомольська правда», 26 січня 2011 р.).

Дмитрук Наталія Юріївна, суддя Голосіївського районного суду Києва

Біографія

Народилася 15 травня 1980 р. у Києві. У 2003 р. закінчила КНУ ім. Т. Шевченка. Під час студентства розпочала трудовий шлях з посади помічника президента з юридичних питань ТОВ «Юрісвест». По закінченню навчання з вересня 2003 р. працювала консультантом у Голосіївському районному суді Києва, а з жовтня 2003 по жовтень 2008 — помічником судді у тому ж суді. 17.10.2008 призначена суддею Голосіївського районного суду Києва строком на 5 років. У 2013 р. була обрана суддею безстроково. У 2018 р. згідно рішення ВККС визнана такою, що відповідає займаній посаді.

Родинні зв’язки

На час призначення Н. Дмитрук суддею її батько Юрій Дмитрук був головою тимчасової контрольної комісії з розгляду колективних звернень громадян по перевірці рішень Київради щодо надання земельних ділянок юридичним та фізичним особам під забудову та фактів порушення забудовниками діючого законодавства.

Заміжня, виховує двох доньок, 9 і 2 років. Чоловік Євген Дєдов — адвокат. Батько Ю. Дмитрук наразі теж адвокат.

Відзнаки

Через рік після призначення суддею, у 2009 р. Н. Дмитрук була нагороджена грамотою Апеляційного суду Києва за вагомий особистий внесок у здійснення правосуддя, розбудову правової держави, захист конституційних прав і свобод, високий професіоналізм.

Мотивація

На зустрічі з членами РСУ зачитала витяг з психологічної характеристики, отриманої під час оцінювання. Як випливає з характеристики, суддя «володіє високою відповідальністю в роботі, є рішучою, керується нормами моралі і загальноприйнятими правилами. Є порядною і чесною особистістю». Суддя повідомила, що такі дані допоможуть їй у роботі у ВРП. Вона вважає особливо важливими такі моменти: безпека, незалежність судової влади та авторитет правосуддя. За її словами, проблемою зараз є те, що судді ні на роботі, ні поза нею не відчувають себе в безпеці. З будь-якими формами тиску на суддів має бути покінчено. Критика різного роду посадовими особами судових рішень також не повинна залишатися без реакції. Також суддя вважає, що не повинно бути нерівності в оплаті праці суддів, котра виникла внаслідок кваліфікаційного оцінювання. «Дискримінації тут бути не повинно», — заявила Н. Дмитрук. Вирішення зазначених проблем, на думку судді, підвищить авторитет правосуддя.

Дисциплінарна справа

У 2017 р. Перша дисциплінарна палата ВРП відмовила у відкритті дисциплінарної справи стосовно колегії суддів, зокрема Н. Дмитрук. «Як убачається з матеріалів перевірки, судді Дмитрук Н. Ю., Колдіна О. О., Новак А. В. ухвалили вирок у справі №752/11422/13-к, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, та визнали Агаєва Ельчин Бабаш огли винним у вчиненні кримінальних правопорушень — злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.02.2016 касаційну скаргу Агаєва Ельчин Бабаш огли задоволено частково. Вирок Голосіївського районного суду Києва від 20.10.2014 та ухвалу Апеляційного суду Києва від 15.04.2015 скасовано і призначено новий розгляд у суді першої інстанції».

Декларація

Чоловік судді, згідно відкритих даних, є керівником АО »Правова позиція». За 2017 р. він отримав 39158 грн (тобто близько 3200 грн на місяць), за 2016 р. — 17 878 грн.

У декларації за 2017 р. суддя вказала, що чоловік має у спільній власності з дочкою квартиру 79,7 кв. м у Києві і особисто володіє земельною ділянкою 0,05 кв. м у Гатному та авто Мерседес 2007 р. в. Сама кандидатка має право проживання у квартирі 102,5 кв. м у Києві та право користування авто БМВ Х3 2011 р. в.

У 2015 р. кандидат зазначала, що має у спільній власності офіс 188,5 кв. м у Києві. Крім того, вона вказала, що має годинники ZENITH HRONOMASTER STAR OPEN з 2006 р., LOUIS ERARD L’ESPRIT DU TEMPS та норкову шубу BRASCHI FUR. У декларації за 2014 р. зазначила квартиру 42,65 кв. м у Києві та авто, що належить членам родини — Mercedes-Benz C 200 К, 1796 куб. см. У 2017 р. також задекларувала, що отримала від батька подарунок — 500 тис. грн. Аналогічний подарунок вона отримала і в 2015 р. Крім того, в 2017 р. отримала допомогу при народженні дитини 10 тис. грн.

Іванова Лариса Броніславівна, суддя Господарського суду Києва

Біографія

Професійну діяльність у системі судочинства розпочала з 1977 р. у Держарбітражі при Раді міністрів УРСР. У 1983 р. закінчила юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка. У 1987–1992 рр. знаходилася у групі Радянських військ у Німеччині (чоловік — військовослужбовець). У 1993 р. зарахована на посаду спеціаліста Арбітражного суду Києва, з червня 1994 р. — помічник голови суду. У 1996 р. призначена суддею господарського суду Києва, з 2002 по 2011 р. була заступником голови цього суду.

Упродовж 7 років, з 2011 по листопад 2018 р. була суддею Вищого господарського суду України, а у 2014–2015 рр. — секретарем першої судової палати ВГСУ, працювала з питаннями щодо узагальнення судової практики, надання методичної допомоги судам першої та апеляційної інстанцій. З листопада 2018 р. — суддя Господарського суду Києва.

Має почесне звання «Заслужений юрист України».

Конкурс до Верховного Суду

Була кандидатом на посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час першого конкурсу. Вибула за власним бажанням. Результати анонімного письмового тестування — 87,75, практичного завдання — 73,5, загальний результат іспиту — 161,25 балів.

Декларація

У декларації за 2017 р. вказала, що є власником квартири 46,7 кв. м, частки власності на квартиру 73,1 кв. м та земельних ділянок 1000 кв. м у Києві, 1200 кв. м у Віті-Поштовій. У чоловіка є квартири 41,5, 119,7 та 42 кв. м та 2 земельні ділянки по 1000 кв. м у Києві.

У користуванні чоловіка є офіс 61 кв. м, наданий сином Антоном Івановим. Чоловік задекларував дохід від підприємницької діяльності за 2017 р. 781 900 грн. Також у нього є незареєстроване право власності на дачний будинок 409 кв. м у Києві.

Родина вказала в декларації два авто: Хонда СР-В 2011 р. в. та Міцубсісі Паджеро 1999 р. в.

Родинні зв’язки

Чоловік — військовий пенсіонер, донька — приватний нотаріус. Син Антон Іванов — з 2014 р. суддя Господарського суду Луганської області. Дружина брата Сокуренко Лариса Віталіївна з 2009 р. працює суддею Господарського суду Київської області, з 2013 р. перебуває у відпустці по догляду за дитиною.

Мотивація

«Вища рада правосуддя повинна стати інституцією захисту суддів від тиску і впливу як внутрішнього, так і зовнішнього. Для цього мають бути розроблені та впроваджені дієві механізми реагування на факти втручання у діяльність суддів, має здійснюватися постійний контроль за розслідуванням фактів і обставин впливу на суддів чи будь-яких інших протиправних дій щодо суддів».

У мотиваційному листі зазначає, що вплив та тиск на суддів стали переважною формою поведінки деяких учасників судових процесів та інших зацікавлених осіб, тому розробка та впровадження дієвих механізмів реагування на факти втручання у діяльність суддів має бути першочерговим завданням ВРП. Крім того, наголошує на необхідності формування передбачуваних та розумних критеріїв при розгляді дисциплінарних справ з метою уникнення невизначеності, запобігання зловживанню учасниками процесу та іншими зацікавленими особами правом на подання скарг.

Краснощокова Наталія Степанівна, суддя Донецького апеляційного суду

Біографія

У 1987 р. закінчила Харківський юридичний інститут (нині — НЮУ ім. Ярослава Мудрого). До 1991 р. працювала стажером у Петровському райсуді Донецька, а потім стала суддею того ж суду. У 1998 р. Н. Краснощокову обрано суддею Донецького обласного суду (20.08.2001 на базі цього суду створено Апеляційний суд Донецької області). Двічі обіймала посаду заступника голови суду. В березні 2018 р. успішно пройшла кваліфікаційне оцінювання, а у вересні 2018 була переведена на посаду судді Донецького апеляційного суду, де й працює зараз.

Родинні зв’язки

Сестра працює діловодом в »Харківобл­енерго», чоловік та ма­ти — пенсіонери, діти не працюють.

Декларація

Задекларувала квартиру в Донецьку 86,2 кв. м, що належить їй та чоловікові на праві спільної власності, та ще одну квартиру у Бахмуті (Донецька обл.), власником якої є третя особа. Чоловікові належить автомобіль Skoda Octavia Tour 2007 р. в.

Щодо суддів АТО: чи буде допомагати тим, хто під прицілом?

Модератор інформаційного марафону кандидатів до ВРП Ганна Маляр спитала Н. Краснощокову щодо того, як бути з суддями із зони АТО: «Ви були суддею в Донецьку. Під час окупації Ви переїхали на контрольовану територію. На сьогодні оприлюднено дослідження групи правозахисних організацій щодо проблем зі здійсненням правосуддя в Луганській та Донецькій областях, і ключова проблема полягає в тому, що на значну частину цих суддів, які не змогли повністю перевести родину, тиснуть чи вчиняють погрози їх родинам. Як у кандидата в члени ВРП у вас є рішення цієї проблеми? Ви готові сказати цим суддям, що Ви їм допоможете? Бо вони сьогодні є заручниками цієї ситуації, а їх ще й критикують за ці рішення».

«Глобально вирішити цю проблему Вища рада правосуддя однозначно не може. Це загальна проблема, яка має бути вирішена з точки зору держави та державного управління. Дійсно, у багатьох є родичі, які не можуть з якихось причин виїхати. Ми не дуже говоримо про це. Мене, наприклад, у ВРП делегує мій суд. Я свідома того, що всі регіони у нас однакові та всі мають бути представлені. Але Вища рада правосуддя цілком захистити цих суддів не зможе», - зазначила Краснощокова.

Мотивація

Неодноразово обиралась до складу Ради суддів Донецької області та Кваліфікаційної комісії суддів Донецької області, внаслідок чого, на думку Н. Краснощокової, вона має досвід роботи, який певною мірою перекликається з функціями члена ВРП. Вона зазначила, що хоча судді й самі певним чином винні у сформованому стані речей, але в цілому судова влада стала жертвою цілеспрямованої політичної кампанії. ВРП має бути вільна від будь-яких політичних впливів.

 

Кузьменко Володимир Володимирович, суддя Шостого апеляційного адміністративного суду

Біографія

У 1988–1990 рр. проходив військову службу у внутрішніх військах (в Одесі). Закінчив її в званні старшого сержанта, командира відділення. Має відзнаки, зокрема «Відмінник Радянської Армії». У 1995 р. закінчив НЮАУ ім. Ярослава Мудрого. Під час навчання працював юристом на приватному підприємстві. У 1996 став суддею Олександрійського міського суду Кіровоградської області, а за 3 роки був обраний заступником голови суду. У 2002 р. був переведений у Печерський райсуд Києва, де працював упродовж 7 років, а потім — у Київський апеляційний адміністративний суд. З жовтня 2018 р. працює суддею Шостого апеляційного адміністративного суду.

Має почесне звання «Заслужений юрист України», відзнаки Вищої ради юстиції, Міністерства юстиції, Ради суддів адміністративних судів. Кандидат юридичних наук.

Родинні зв’язки

Дружина має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, але адвокатську діяльність не здійснює. Старший син навчається на юридичному факультеті КНУ ім. Т. Шевченка.

Декларація

Дружина кандидата має квартиру в Києві площею 121 кв. м і гараж та володіє 51% загального капіталу ТОВ НВФ «Підйомник». На ім’я самого судді задеклароване право користування автомобілями Toyota Highlander 2011 р. в. та ­Volvo V40 2013 р. в. Сім’я зберігає 200 тис. грн та 55 тис. дол. готівкою. Також дружина вказала, що є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ НВФ «Підйомник».

Мотивація

Кандидат зазначає, що небайдужий до численних проблем, з якими наразі зіткнувся суддівський корпус. Зокрема, це стосується питання забезпечення реальної безпеки суддів. Суддя наполягає на тому, щоб засідання дисциплінарних палат ВРП відбувалися у закритому режимі, оскільки їх відкритість призводить до зниження авторитету суду. Вважає, що Вища рада правосуддя має реагувати на випадки виявлення неповаги до суду та контролювати притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності.

Орлянська Валентина Іванівна, суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ

Біографія

Пройшла шлях від працівниці прядильної фабрики до судді Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. У 1972 р. закінчила училище легкої промисловості, працювала на прядильній фабриці в Баку. Потім переїхала в сел. Мілове Луганської області, де працювала бухгалтером. Пізніше закінчила Луганський кооперативний технікум, працювала економістом, юристом. У 1986 р. заочно закінчила економічний факультет Луганського сільськогосподарського інституту, а у 1987 вступила на денне відділення Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського. У 1991 р. закінчила Харківську юридичну академію. Працювала стажистом у райсудах Луганська, а з 1992 по 2002 р. — суддею Ленінського райсуду Луганська. З 2002 по 2010 р. здійснювала правосуддя в Апеляційному суді Луганської області, з 2010 — суддя ВССУ. До ВРП претендує вже третій раз.

Переведення

Як зазначила В. Орлянська, вона є суддею ВССУ «по теперішній час». Дійсно, 31.05.2018 ВККС ухвалила рішення про призначення суддів ліквідованого ВССУ до інших судів. Зокрема, В. Орлянську рекомендували перевести до Апеляційного суду Дніпропетровської області, та вона виступила категорично проти такого рішення й заявила членам Комісії: «Ми вам усі дуже вдячні. У Києві та області багато вакансій, але ви вирішили відправити нас подалі». Відмовилася вона від переведення і на засіданні ВРП.

Серед причин відмови судді ВССУ казали про дітей, які навчаються у київських школах, старих батьків та інших родичів, які потребують опіки, а також про наявність житла в столиці. Всі судді хотіли б продовжити працювати хоч і в апеляційній інстанції, але в київських судах.

За словами суддів, вони подавали відповідні заяви до ВККС і були обізнані, що в апеляційних судах Києва та Київської області на той момент було достатньо вакантних посад. Однак ВККС не врахувала їх побажання у своїх рекомендаціях.

Відзнаки

Почесна грамота Верховного Суду України та Ради суддів у 2006 р. Почесна відзнака ВРЮ у 2008 р. та Почесна відзнака ВССУ в 2012 р.

Конкурс до Верховного Суду

Брала участь у конкурсі до нового Верховного Суду. Увійшла в фінальний рейтинг (50 місце). За анонімне тестування набрала 63,75 балів (при мінімальних 54), за практичне завдання — 64,5 (мінімум 65). Загальний бал за результатами кваліфоцінювання — 629,25.

Висновок ГРД

У ГРД виникли питання до поїздок кандидата і її чоловіка в Росію у 2015–2016 рр., а також до рішення судді, яке потім розглядалося в ЄСПЛ («Подвезько проти України», 2015 р.) — про цей факт кандидат не вказала у декларації доброчесності. Також їй у провину ставили приватизацію державних квартир, яка відбувалася двічі, що, на думку ГРД, порушує законодавство про приватизацію. Кандидат пояснила, що судові рішення не скасовано, а частково змінено, і про це їй стало відомо вже під час проведення конкурсу. Одна справа була направлена на повторний розгляд судом першої інстанції, а у другій рішення ЄСПЛ стосувалося тільки факту необґрунтованого тримання підозрюваного під вартою під час суду. Як зазначила кандидат, в українському законодавстві, на жаль, не врегульовано питання подальшого тримання обвинуваченого під вартою після передачі справи в суд.

Щодо квартир суддя повідомила, що перша була приватизована ще в Луганську, але вона набагато менша встановлених санітарних норм, які складають 21 кв. м на члена сім’ї і ще 10 кв. м на всю сім’ю. Коли кандидат стала працювати в Києві, її сім’я вдруге скористалася правом, як вона сказала, «доприватизації». На підтвердження законності такого рішення В. Орлянська надала рішення КСУ від 10.06.2010, яке підтверджує, що така приватизація не є повторною.

Мотивація

«З огляду на стаж роботи суддею у всіх судових інстанціях, життєвий і професійний досвід, знання в області права, з метою підвищення довіри суспільства до судової системи я дійшла висновку про можливість узяти участь у конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя».

Декларація

У власності сім’ї судді квартири 83 і 53 кв. м в Луганську і 91 кв. м у Києві. У чоловіка є земельна ділянка 1200 кв. м і два гаражі, а також недобудований дачний будиночок в Луганській області. Крім того, у нього у власності автомобілі Міцубісі Галант Седан 2008 р. в. і Хюндай і2,0 2012 р. в. і в користуванні — Chevrolet Orlando Універсал 2012 р. в., яким володіє дочка Світлана Бережна. Також родина задекларувала 550 тис. грн як готівкові кошти.

Родинні зв’язки

Чоловік судді Володимир Орлянський — пенсіонер, дочка — суддя Апеляційного суду Житомирської області, а з 2007 по 2015 р. була суддею Апеляційного суду Луганської області (дочка і мати певний період одночасно працювали в одному суді). Племінниця Дарина Гурська — помічник судді Міловського районного суду Луганської області.

Скарги до ВРП

28 серпня 2017 р. друга дисциплінарна палата ВРП відкрила дисциплінарну справу щодо суддів ВССУ, яким ставилося у провину те, що вони допустили незаконну відмову при розгляді касаційної скарги адвоката в інтересах засудженого. Вони залишили без руху касаційну скаргу, пославшись на відсутність належним чином завіреної копії вироку суду першої інстанції, як передбачено інструкцією з діловодства, затвердженою наказом ДСА. Захисник підсудного вказав, що права і обов’язки захисника у кримінальному провадженні визначені виключно нормами КПК, а не положеннями інструкції. 11.09.2017 ДП ВРП відмовила у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Протасов Володимир Ілліч, суддя Харківського апеляційного суду

Біографія

У 1979 р. почав працювати регулювальником радіоапаратури Харківського ПО «Протон». У 1981 вступив до Харківського юридичного інституту ім. Ф. Е. Дзержинського, який закінчив у 1985 р. Потім працював стажистом адвоката. У 1985–1987 рр. проходив службу в армії. До 1994 р. працював адвокатом. У грудні 1994 обраний на посаду судді військового суду Харківського гарнізону. У грудні 2010 р. став суддею Апеляційного суду Харківської області. 28.09.2018 переведений на посаду судді Харківського апеляційного суду. Підполковник юстиції.

Родинні зв’язки

Колишня дружина Протасова Ольга Михайлівна у 2003–2012 рр. працювала суддею Червонозаводського райсуду Харкова, потім — суддею Білоцерківського райсуду Київської області. У 2017 р. вона звільнилася за власним бажанням. Донька працює редактором журналу «Критика» (огляд книжок). Син Протасов Арсеній Володимирович, як зазначив кандидат в автобіографії — прокурор Військової прокуратури сил АТО.

Декларація

У декларації зазначив 5 квартир: 76,7 та 67,8 кв. м у Харкові у спільній власності, а також 42,8 та 40,9 кв. м, де він є єдиним власником. Крім того, має право власності на квартиру 49,7 кв. м в Києві. Також має у власності 1% земельної ділянки 1200 кв. м у Бабаях Харківської області і вказав два об’єкти незавершеного будівництва: садовий будинок у Бабаях та гараж у Харкові. Крім того, має у власності авто Опель Астра 2008 р. в. та Ніссан Тиида 2012 р. в.

За 2017 р. отримав 329 094 грн заробітної плати та 13 778 пенсії.

Прикметно, що в деклараціях за 2013 та 2014 р. зазначені інші об’єкти нерухомості, судячи з вказаної площі: у 2013 — 72 та 39 кв. м, у 2014 — 72 та 78 кв. м, а у декларації сина судді за 2017 р. зазначено, що він разом с батьком навпіл є власником квартири 68,9 кв. м у Харкові, набутої 21.09.2006.

Мотивація

«Мотиви людини можуть бути дійсними або прихованими. Жоден з кандидатів не напише, що хоче обратись на посаду заради зарплатні або статусу…

Ніколи не збирався (навіть не міркував) балотуватися на посаду члена ВРП… Не збирався продовжувати кар’єрний ріст, ніколи нікуди не обирався, не брав участі у комісіях, форумах, з’їздах… Не відчував у цьому сенсу. Не вивішував на стіну грамоти, дипломи, медалі, портрети президентів… Чому я вирішив податися на вибори?

…Кожен з нас відчув на собі, що в останні роки під різними гаслами на фоні нечуваного шельмування йде процес знищення як окремих суддів, так і цілих судів та їх колективів. Окремому судді неможливо протистояти цьому тиску, і він сподівається на долю і в якійсь мірі на ВРП… Чому ми не відчуваємо цієї підтримки? Чи можна змінити ситуацію?

Для цього потрібні бажання і люди, які вільні у прийнятті рішень. Скоріше помиляюсь, але мені здається, що члени ВРП не завжди вільні у прийнятті рішень», — зазначає кандидат у мотиваційному листі.

Процик Марія Василівна, суддя Апеляційного суду Одеської області у відставці, адвокат, викладач в Національній школі суддів і в університеті «Одеська морська академія»

Біографія

У 1974–1977 рр. навчалась на денному відділенні Ужгородського технікуму радянської торгівлі, після чого протягом 2 років працювала на посадах бухгалтера, інспектора з кадрів. Пізніше вступила до Одеського державного університету ім. І. Мечникова. Протягом 1984–1993 рр. служила в органах внутрішніх справ на посаді слідчого. З 1993 р. — суддя в Центральному районному суді Одеси, з 2003 — в Приморському райсуді Одеси, а з 2006 — в Апеляційному суді Одеської області. У грудні 2016 р. вийшла у відставку (яку потім просила ВРП припинити). Починаючи з 1999 р. займається викладацькою та науковою діяльністю.

Засновник АО

Разом із сином є засновником адвокатського об’єднання «Вірний вектор», зареєстрованого у липні 2017 р. Керівником цього об’єднання є депутат Лиманської районної ради Дьяков Сергій Анатолійович.

Мотивація

«Вбачаю проблеми з невмотивованістю прийнятих рішень, закритістю роботи ВРП в частині прийняття резонансних рішень. На мій суб’єктивний погляд, ВРП належало б виявляти більше ініціативи задля удосконалення закону про ВРП.

Вища рада правосуддя не повинна бути лише каральним органом — більше захисним. Особливо, коли мова йде про втручання у діяльність суддів та виплату їм належної винагороди за дуже тяжку працю. Є велике бажання фундаментально виправити ситуацію з незалежністю суддів, і це найкраще, що я можу зробити для свого сина, рідних і друзів.

…Я незламна, якщо пригадати не зовсім справедливий щодо мене конкурс до Верховного Суду, в якому спочатку займала верхні місця. Я завжди йду до кінця. На мене немає чим тиснути, бо мої статки надто скромні, щоб мені можна було чимось дорікнути», — зазначила М. Процик в одному з інтерв’ю.

Чому у відставку?

Під час співбесіди у ВККС зазначила, що вирішила піти у відставку, оскільки участь у конкурсі до Верховного Суду вимагає часу (щоб не порушувати процесуальні строки і не підводити людей). Втім, під час інформаційного марафону кандидатів до ВРП вказала, що коли була призначена процедура кваліфікаційного оцінювання, у суддів були деякі страхи, зокрема, пов’язані з тим, що вони не зможуть потім піти у відставку та отримувати грошове утримання, а судову систему в першу чергу позбавлять суддів, які довго працюють.

Відмова у припиненні відставки

23.08.2017, після успішної участі у конкурсі на посаду судді Касаційного цивільного суду ВС, М. Процик подала заяву про припинення відставки. Зазначила, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя та була визнана ВККС такою, що пройшла кваліфікаційне оцінювання. Враховуючи складну ситуацію зі здійсненням правосуддя у зв’язку з масовим звільненням суддів у відставку, просила розглянути питання щодо скасування рішення ВРЮ від 19.12.2016 про звільнення її у відставку та про поновлення на раніше займаній посаді судді апеляційного суду Одеської області.

Втім, ВРП зазначила, що до заяви про припинення відставки та на запит члена ВРП не додано жодного документа, який підтверджує повторне призначення її на посаду судді. Тобто вона мала б пройти всю процедуру призначення (добір) заново. 11.01.2018 ВРП відмовила у припиненні відставки М. Процик.

Конкурс до Верховного Суду

Брала участь у конкурсі до Касаційного цивільного суду в 2016–2017 рр. Вибула за результатами підсумкового рейтингу — 44 місце. Результати анонімного письмового тестування — 83,25, практичного завдання — 73,5, загальний результат іспиту — 156,75 балів.

Декларація

Має квартиру в Одесі 68,9 кв. м, земельні ділянки 1000 кв. м в Олександрівці Одеської області та 568 кв. м — у Сичавці. Також має авто Хюндай 2013 р. в.

Родинні зв’язки

Син судді Процик Дмитро Васильович до 2014 р. працював у прокуратурі, наразі є головою громадської спілки землевпорядних організації Одеської області. Невістка працює державним кадастровим реєстратором міськрайонного управління в Овідіопольському районі та Чорноморську ГУ Держгеокадастру.

Рішення ГРД

Громадська рада доброчесності надала ВККС інформацію щодо М. Процик. Зокрема, вказала на те, що суддя двічі приватизувала службове житло, а також відмітила, що декларації кандидата про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2013–2016 рр. містять численні неточності, суперечності або невідповідності даним, що містяться в державних реєстрах.

Даючи пояснення, М. Процик зазначила, що не вказала правильну площу будинку, оскільки давно в ньому не проживає, і написала цифру, яку дізналася від матері. Щодо приватизації пояснила, що перший раз приватизувала менший метраж, ніж їй покладався за законом. Першою була приватизована квартира, придбана на вторинному ринку. Обставини склалися так, що у кандидата виникла необхідність забрати в квартиру своїх родичів. Виникло питання про те, щоб роз’їхатися. Суддя стала у чергу на службове житло. Отримавши його, поступилася частиною в першій квартирі сину, а отримане житло приватизувала.

Крім того, як зазначила ГРД у своїй інформації щодо М. Процик, «на інформаційний веб-портал надійшли скарги від Особи 2 стосовно можливих грубих порушень кандидатом чинного законодавства»: «Обставини цієї судової справи привернули увагу ЗМІ По собственному усмотрению, по судейскому хотению. З публікації випливає, що це судове провадження стосується конфлікту навколо будівлі оздоровчого комплексу «Вікторія» в Одесі. Інша скарга містить посилання на публікацію регіонального електронного ЗМІ «Одеса медиа» В Одессе более 50 судей пытались лишить семью дома и участка, в якій кандидат згадується в негативному контексті. Зокрема, зазначено, що «судьи Апелляционного суда Одесской области … Мария Процик … легко передавали дело из районного суда в апелляционный и обратно, минуя канцелярии данных учреждений».

Прудивус Олег Васильович, суддя Запорізького окружного адміністративного суду

Біографія

Має дві вищі освіти: у 1989 р. закінчив історичний факультет Запорізького державного університету, а у 1996 — Національну юридичну академію ім. Я. Мудрого. Того ж року отримав свідоцтво адвоката, і з 1996 по 2007 р. займався адвокатською діяльністю. 2 червня 2007 р. призначений на посаду судді Запорізького окружного адміністративного суду строком на 5 років. 17 травня 2012 р. обраний на посаду судді безстроково. 28 вересня 2007 р. Радою суддів України призначений на посаду голови Запорізького окружного адміністративного суду. Потім неодноразово переобирався на цю посаду зборами суддів та залишається головою суду зараз.

Має досвід викладацької та наукової роботи. Зокрема, у 2004—2007 рр. працював на посаді доцента кафедри цивільно-правових дисциплін Запорізького юридичного інституту МВС. Доцент, кандидат юридичних наук. 14 грудня пройшов кваліфікаційне оцінювання та отримав загалом 766,875 бала.

Декларація

У спільній власності кандидата та його дружини квартира у Запоріжжі площею 45,12 кв. м, що була набута у 1996 р. У власності самого О. Прудивуса є ще дві квартири у Запоріжжі площею 32,88 та 100,18 кв. м, набуті у 1998 та 2005 р. відповідно. Крім того, у спільній власності судді з 2005 р. є ще одна квартира площею 77,38 кв. м. Дружина судді з 2002 р. у РФ має у власності квартиру площею 51,7 кв. м та з 2004 р. — гараж. Транспортних засобів суддя та його дружина не мають.

Заробітна плата судді у 2017 р. склала 336 828 грн, а готівкою він має $29 тис. Дружина кандидата офіційно не працює, має корпоративні права у ТОВ »Страхова компанія «Кредо». Розмір її внеску до статутного фонду — 874 605 грн. Також з 2015 р. вона має авторське право на п’єсу «Нужная встреча».

Інформація в ЗМІ

Відповідно до даних Реєстру юридичних осіб та сайту НАЗК дружина О. Прудивуса Прудівус Нелла Іреківна має корпоративні права у «Страховій компанії «Кредо» разом з Бандуровою Наталею Олегівною дружиною діючого народного депутата Володимира Бандурова, який за часів В. Януковича працював заступником міністра економічного розвитку і торгівлі України, а у 2012 р. був обраний у Верховну Раду від «Партії регіонів». Їх частки є відносно незначними — 2.78% у Н. Прудівус та 6.83% у Н. Бандурової.

Мотивація

Суддя вважає, що Вища рада правосуддя повинна дотримуватися балансу між захистом суддів і інтересами простих громадян і юридичних осіб. Як зазначив О. Прудивус на зустрічі кандидатів у ВРП з членами РСУ 7 грудня, судова влада опинилася зараз у непростій ситуації та повинна усвідомлювати виклики, які постали перед нею. ВРП має захищати як чесних суддів від тиску, так і громадян від суддів, які забули про принципи верховенства права і виносять вочевидь несправедливі рішення.

Пузиревський Євген Борисович, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у відставці

У 1987 р. закінчив Вищу слідчу школу МВС СРСР у Волгограді. Працював на посаді слідчого у Донецькій області. З 1994 по 1999 р. — суддя військового суду Донецького гарнізону. З 1999 по 2004 — суддя військового суду Луганського гарнізону, був головою цього суду. У 2004–2010 — суддя місцевого суду Харківського гарнізону, також був головою суду. Після ліквідації військових судів 21 жовтня 2010 р. був обраний суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. 20 листопада 2017 р. звільнився у відставку. Має досвід викладацької роботи. Кандидат юридичних наук, полковник юстиції запасу.

Родинні зв’язки

Дружина Тетяна Пузиревська — адвокат, син Іван Пузиревський — прокурор відділу Головної військової прокуратури ГПУ.

Інформація в ЗМІ

Під час першого конкурсу у Верховний Суд привернув увагу деяких ЗМІ та громадських активістів, які помітили грошові статки судді. На його банківських рахунках тоді було 400 тис. грн та 20 тис. євро, а у готівці — ще $155 тис.

Декларація

Згідно з декларацією, з 2012 р. кандидат має у власності земельну ділянку у Волноваському районі Донецької області площею 52 300 кв. м, з 2014 та 2016 рр. володіє квартирами у Києві площею 87,8 та 56,8 кв. м відповідно. Дружина судді з 2006 р. володіє квартирою площею 75,6 кв. м у Харкові, а з 2013 р. має у власності автомобіль Mazda CX-5 2012 р. в., а син з 2015 р. володіє Mercedes-Benz GL 450 2006 р. в.

У 2017 р. кандидат як суддя ВССУ отримав 400 706 грн заробітної плати. Крім того, згідно декларації кандидата на посаду члена ВРП, він отримав 7 027 грн від надання майна в оренду, 137 042 грн пенсії, 106 142 грн процентів від «Ощадбанку» та 136 844 грн процентів від «Приватбанку». Дружина кандидата у 2017 р. отримала 21 967 грн у якості процентів від «Ощадбанку». На банківських рахунках Є. Пузиревський має 570 тис. грн та 20 тис. євро у »Ощадбанку» та $50 тис. у »Приватбанку». Дружина кандидата має $17 200 у »Ощадбанку». Крім того, готівкою Є. Пузиревський має $84 тис. та 13 тис. євро.

Мотивація

Як зазначив кандидат, має бути усунена нерівність в оплаті праці суддів. Також ВРП або Верховний Суд повинні отримати право законодавчої ініціативи. На даний час лобіювання цими органами інтересів судової влади складно назвати ефективним. Невдоволення Є. Пузиревського викликає також небажання правоохоронних органів притягати до відповідальності осіб, які намагаються чинити тиск на суд, незважаючи на відповідні звернення ВРП. Дії осіб, які втручаються у здійснення суддями правосуддя, мають жорстко припинятися. Кандидат також наголосив на важливості того, щоб членами ВРП були особи, які не залежать від влади.

Саранюк Василь Іванович, суддя у відставці (екс-суддя ВГСУ)

Біографія

Народився 13 січня 1961 р. у с. Сабадаш Жашківського району Черкаської області в сім’ї селян. Після закінчення середньої школи у 1976 р. вступив на денне відділення Київського автотранспортного технікуму, де здобув фах техніка-механіка автомобільного транспорту. З 1980 до 1982 р. служив у лавах Збройних Сил СРСР. Звільнившись у запас, вступив на юридичний факультет Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, який закінчив у 1987 р. Після отримання диплому правознавця був направлений на роботу до прокуратури Миколаївської області, де 3 роки працював на посаді слідчого, рік — на посаді помічника прокурора району та ще 3 роки — прокурором відділу прокуратури області. У січні 1994 р. був переведений на посаду прокурора відділу з питань участі прокурорів у арбітражному судочинстві цивільно-судового управління Генеральної прокуратури України.

Указом Президента України від 12.06.1996 В. Саранюка призначено на посаду судді Арбітражного суду Києва. У липні 2002 р. його призначено на посаду заступника голови Господарського суду Києва, яку він обіймав до 2007 р. За вибором колективу та рішенням Ради суддів України В. Саранюк очолив Господарський суд Києва. У 2011 р. ВР призначила його на посаду судді Вищого господарського суду України. З вересня 2016 р. звільнений з посади судді на підставі заяви про відставку.

Відзнаки

З нагоди 10-річчя утворення системи арбітражних судів В. Саранюку оголошено подяку голови Вищого арбітражного суду України, з нагоди святкування Дня працівників суду — подяку голови Київської міської держадміністрації з врученням цінного подарунку. Указом Президента України від 20.01.2006 В. Саранюку присвоєно почесне звання Заслужений юрист України. Кандидат юридичних наук з 2011 р.

Родинні зв’язки

Одружений. Дружина Таїсія Володимирівна Саранюк працює менеджером з персоналу АО «СЕЕ Атторнейс». Син Олександр тимчасово не працює, а донька Анна працює у представництві «Транскарго Сервісез ЛТД» економістом та у ТОВ »Теміртранс» бухгалтером за сумісництвом. Чоловік доньки Іванов Вадим Петрович — керуючий партнер АО «СЕЕ Атторнейс».

Захоплення

Великим захопленням В. Саранюка є подорожі. Життєвим кредо стали слова: «Хто йде, той і шлях здолає».

Декларація

У декларації за 2017 р. вказує у спільній власності з родичами житловий будинок 275 кв. м, земельну ділянку 2144 кв. м у Петропавлівській Борщагівці Київської області та два авто: Тойота Авалон 2006 р. в. та Тойота Раф-4 2011 р. в.

Згідно з декларацією за 2015 р., у власності судді та його дружини були 4 земельні ділянки та 2 житлових будинки. Того ж року суддя задекларував автомобіль марки ВАЗ, права на який набув ще у 1996 р. Однак у деклараціях за 2013 та 2014 рр. інформація про вказаний автомобіль відсутня.

Негативний висновок ГРД

За результатами розгляду справи В. Саранюка Громадською радою доброчесності було затверджено висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. Основна причина такого висновку — недостовірність відомостей у деклараціях. Також у ньому йдеться про те, що 18.06.2013 слідчий суддя Шевченківського райсуду Києва постановив ухвалу, якою зобов’язав прокурора Шевченківського району внести до ЄРДР відомості щодо кримінального правопорушення, начебто вчиненого кандидатом, відповідно до витягу з кримінального провадження №42013110100000554 від 21.06.2013 р. Відомості було внесено до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 365 КК.

Мотивація

«Як досвідчений фахівець у сфері права із багаторічним стажем, зазначаю, що судова система потребує підвищення професійності та кваліфікації суддів усіх рівнів як єдиної незалежної інституції, обов’язкового дотримання положень Кодексу суддівської етики. Я маю знання, професійний та життєвій досвід, відповідний освітній рівень, моральні якості, які прагну використати на посаді члена ВРП».

Соловйов Володимир Миколайович, суддя господарського суду Запорізької області у відставці

Біографія

У 1988 р. закінчив Харківський юридичний інститут (зараз НЮУ ім. Я. Мудрого). Кілька років працював у органах прокуратури, потім здійснював адвокатську діяльність. У 2002–2004 рр. працював у господарському суді Запорізької області на різних посадах. З 2004 по 2016 р. — суддя господарського суду Запорізької області. Після звільнення у відставку у 2016 р. поновив право на заняття адвокатською діяльністю.

Участь у конкурсах

Вже втретє поспіль буде намагатися потрапити до ВРП по квоті з’їзду суддів. Раніше фактично не мав підтримки делегатів.

Цікаві факти

Є активним користувачем Facebook, де нерідко вступає у дискусії з іншими користувачами. У мотиваційному листі під час виборів до складу ВРП у 2017 р. зазначав, що тільки після відставки з посади судді та відновлення права на адвокатську діяльність зрозумів, що не всі судді відповідають займаним посадам, а дехто взагалі заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Декларація

Разом з дружиною з 2002 р. мають у власності квартиру площею 54,19 кв. м у Запоріжжі. Дружина кандидата з 2006 р. має також земельну ділянку площею 15 099 кв. м у Чернігівському районі Запорізької області. З транспортних засобів В. Соловйов з 2013 р. має автомобіль Honda Accord 2006 р. в.

У 2017 р. кандидат отримав 246 403 грн пенсії та 51 730 грн доходу від адвокатської діяльності. Падчерка претендента отримала 142 666 грн заробітної плати, а дружина — 2 725 грн доходу від надання майна в оренду. Готівкою кандидат має $6 200 та 7 тис. грн, а його дружина — $6 200.

Родинні зв’язки

Донька судді у відставці працювала секретарем судового засідання в Апеляційному суді Харківської області, зараз не працює. Падчерка працює секретарем судового засідання в господарському суді Запорізької області. Зять — спеціаліст І категорії в управлінні СБУ в Харківський області, невістка дружини — старший секретар суду в одному з райсудів Запорізької області.

Мотивація

Вважає, що у складі ВРП повинен бути суддя у відставці. Зазначає, що політична влада завжди намагалася підпорядкувати собі судову владу, щоб мати «ручних суддів» для обслуговування своїх інтересів. У разі успіху обіцяє не дати політикам поставити судову владу під контроль.

Ткаченко Олександр Васильович, суддя господарського суду Миколаївської області

Біографія

У 1987 р. закінчив Харківський юридичний інститут (зараз НЮУ ім. Я. Мудрого). З 1988 по 1992 р. — суддя Заводського районного суду Миколаєва. З 1992 р. по теперішній час — суддя господарського суду Миколаївської області. З 6 листопада 2018 р. — заступник голови суду.

Участь у конкурсах

Брав участь у виборах членів ВРП по квоті XIV з’їзду суддів у 2017 р., однак отримав лише 27 голосів делегатів. Під час XV з’їзду суддів у 2018 р. намагався потрапити у склад Ради суддів України, однак невдало. Зараз бере участь у другому конкурсі у Верховний Суд. За етап тестування під час іспиту у КЦС ВС отримав прохідні 73,5 бала та був допущений до виконання практичного завдання.

Дисциплінарна справа

7 жовтня 2010 р. один із членів тодішньої Вищої ради юстиції вніс подання про звільнення О. Ткаченка за порушення присяги. 10 грудня 2013 р. ця пропозиція була відхилена ВРЮ. «За результатами перевірки, проведеної на підставі доручення голови Вищої ради юстиції Колесниченка В. М., член ВРЮ дійшов висновку, що відомості, викладені у пропозиції члена ВРЮ про прийняття подання щодо звільнення Ткаченка О. В. з посади судді господарського суду Миколаївської області, знайшли підтвердження, про що 17 жовтня 2012 р. надав Вищій раді юстиції відповідну довідку». Втім, на засіданні 3 грудня 2013 р. секція з питань призначення суддів на посади та звільнення їх з посад дійшла висновку рекомендувати відхилити пропозицію.

У 2016 р. Вища рада юстиції погодилася з висновком дисциплінарної секції про направлення скарги голови ФГ «Оазис» Колесніченка В. І. стосовно суддів господарського суду Миколаївської області, серед яких був і Ткаченко О. В., до ВККС для проведення перевірки та вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

Декларація

У власності О. Ткаченко та його дружини з 2012 р. є квартира площею 66,8 кв. м у Миколаєві, в оренді з 2004 р. — земельна ділянка площею 400 кв. м. У сім’ї є також об’єкти незавершеного будівництва: квартира у Миколаєві площею 34,5 кв. м та дачний будинок площею 30 кв. м. Крім того, у судді є гараж, металевий бокс та гаражний бокс для човна площею 140 кв. м, який поки що не був прийнятий в експлуатацію.

З 2008 р. суддя володіє Toyota Land Cruiser 100 2003 р. в. та з 2015 р. має у власності катер Blackhawk 180 2006 р. в. і причеп до катера. У 2017 р. суддя отримав 340 769 грн заробітної плати. Має 4 тис. доларів та 90 тис. грн готівки.

Мотивація

Зазначає, що законодавство має відповідати здоровому глузду. Кваліфікаційне оцінювання суддів, яке проводиться зараз ВККС, назвав неконституційним і необ’єктивним. «Член Вищої ради правосуддя не має права голосувати за звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання», — заявив О. Ткаченко під час зустрічі кандидатів у ВРП з РСУ 7 грудня. Звільняти суддів, на думку кандидата, можна тільки за вчинення дисциплінарного проступку. Крім того, кандидат вважає, що нарешті треба покласти край порушенням гарантій незалежності судової влади. «Такий стан речей не може бути прийнятним, оскільки принижує не тільки авторитет правосуддя, а й людську гідність більшості суддів», — написав О. Ткаченко у мотиваційному листі. Також кандидат вважає, що судді місцевих судів повинні складати більшість у складі ВРП.

Інформація в ЗМІ

У 2015 р. О. Ткаченком зацікавились місцеві ЗМІ. Вони звернули увагу, що на той час суддя мав кілька автомобілів: Toyota Land Cruiser 100, Lancia та УАЗ-452, а також володів двома катерами: UMS-600 і Прогрес-4 і причепом для них.

Харченко Микола Сергійович, суддя Апеляційного суду Севастополя у відставці, адвокат

Біографія

У 1990 р. вступив на службу в органи внутрішніх справ міліціонером відділу охорони Вознесенського МРВВС УВС Миколаївського облвиконкому. У 1996 закінчив заочне відділення Української академії внутрішніх справ. Працював міліціонером відділу охорони, дізнавачем та слідчим у Вознесенському міськрайонному відділенні УМВС. Протягом 8 років здійснював правосуддя у Вознесенському міськрайонному суді Миколаївської області, а потім ще 8 — в Апеляційному суді Севастополя, де був обраний секретарем судової палати з кримінальних справ. Цю посаду обіймав аж до звільнення у відставку у липні 2013 р.

У березні 2014 р. у зв’язку зі збройною агресією Росії, окупацією нею АРК та Севастополя разом з родиною переїхав до Києва. Певний час працював юрисконсультом юридичного відділу ДП «Київпассервіс». Навесні 2016 р. отримав свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю. З червня по жовтень 2018 р. працював на посаді головного юрисконсульта юридичного управління ПАТ «КВ «Актив-Банк». 3 2007 по 2014 р. викладав у Севастопольському регіональному відділенні Національної школи суддів України.

Родинні зв’язки

Дружина Харченко Наталія Олегівна — адвокат, заступник начальника юридичного департаменту АТ «Родовід Банк». Син — студент, донька — школярка. Сестра дружини Догарєва Ірина Олегівна з 2016 р. працює суддею Арбузинського райсуду Миколаївської області.

Декларація

У спільній власності з дружиною, сином та донькою має квартири у Вознесенську 78,8 кв. м та у Севастополі 76,1 кв. м. У 2012 р. придбав земельну ділянку в Севастополі площею 991 кв. м, а у 2017 — житло в Києві 70,3 кв. м. Також у декларації зазначений автомобіль ВАЗ 21093 1995 р. в.

Отримав за 2017 р. пенсію у сумі 189 471 грн. Зберігає готівкою 74 тис. доларів США.

Мотивація

У мотиваційному листі зазначає, що виконуючи свої професійні обов’язки, завжди дотримувався присяги та етичних правил правосуддя, керувався принципом верховенства права, і саме порушення цього принципу з боку Російської Федерації змусило його в березні 2014 р. безкомпромісно розірвати звичні життєві зв’язки і стосунки, залишити майно і з сім’єю виїхати з окупованого Севастополя. «Мій професійний досвід і внутрішнє прагнення до справедливості не дає можливості залишатися осторонь та зобов’язує взяти участь у конкурсі на посаду, яка дозволить відстоювати незалежність судової влади, брати на себе відповідальність за законність прийнятих рішень щодо оцінки діяльності суддів», — переконаний М. Харченко.

Скарги

У 2008 р. ВККС розглядала скаргу на дії М. Харченка (та нині судді ВС Валентини Сімоненко), яку подав депутат (нині утікач) Вадим Колесниченко. У відкритті провадження було відмовлено.

Цукуров Владислав Петрович, суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

Біографія

З 1987 по 1990 р. перебував на військовій службі. У 1991–1998 працював юрисконсультом на різних підприємствах, правовим інспектором праці Донецької обласної ради проф­спілок, провідним консультантом з правових питань. У 1997 р. здобув вищу юридичну освіту в Донецькому державному університеті, а у 2001 закінчив навчання за спеціальністю «Психологія». У вересні 1997 р. отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. У 2003 обраний головою Донецької регіональної колегії адвокатів. У 2009 призначений суддею Ворошиловського райсуду Донецька. У серпні 2017 р. призначений суддею цього суду безстроково та тимчасово, строком на 6 місяців переведений до Жашківського райсуду Черкаської області, а в липні 2018 р. — до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, де працює і нині.

Родинні зв’язки

Батько Петро Цукуров — суддя у відставці, з 1995 р. по теперішній час працює адвокатом. Старша донька Юлія Цукурова працює старшим секретарем апарату господарського суду Київської області. Колишня дружина Світлана Цукурова та сестра Олена Степанова працювали нотаріусами.

Декларація

Задекларував два автомобілі: ВАЗ 21099, який належить особисто йому, та Volkswagen Passat 2012 р. в., що є власністю дочки. У спільній власності з колишньою дружиною має квартиру в Донецьку площею 65,5 кв. м, придбану ще у 2001 р. Після переведення на роботу в Київську область у 2017 р. отримав у безоплатне користування третину столичної квартири.

За 2017 р. отримав 117 864 грн від ТУ ДСА в Донецькій області та 123 352 грн від ТУ ГСА в Черкаській області.

Інформація в ЗМІ

У 2005 р., будучи адвокатом, представляв інтереси трудового колективу торгового центру «Білий лебідь» (Донецьк), заявляв про незаконні методи ведення слідства, які застосовувалися до членів колективу, яких викликали на допити у справі голови Донецької обл­ради Бориса Колесникова. Зокрема, про це було сказано у відкритому зверненні працівників «Білого лебедя» до тодішнього Президента Віктора Ющенка, генпрокурора Святослава Піскуна і міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Як заявляв тоді В. Цукуров, співробітники «Білого лебедя» викликалися на допити, де до них застосовувалися незаконні методи слідства, а допити тривали по 14 годин.

Мотивація

Вважає, що на з’їзді суддів має бути вжито ефективних заходів по відновленню справедливості в оплаті праці: «Судді писали про недопущення прийняття дискримінаційних законів, запропонувавши в якості виходу з ситуації внесення змін до Закону «Про судоустрій і статус суддів», визначивши право на отримання суддівської винагороди у підвищених розмірах за результатами успішного складання суддею іспиту. Прийняття такого закону звільнило б від морального вантажу Кваліфікаційну комісію. Адже зараз один суддя, як правило, працює за двох, а подекуди й за трьох колег».

Процедуру дисциплінарного провадження щодо суддів В. Цукуров бачить не лише законною та справедливою, а й такою, що відбувається у виключних випадках та проходить у закритому режимі, що, на думку судді, сприятиме зменшенню кількості безпідставних скарг та тиску на суддів. Крім того, вважає статус члена ВРП та інформаційний майданчик Ради чудовою базою для роз’яснень народним депутатам законодавства про судоустрій та статус суддів.

Чумак Сергій Юрійович, суддя Третього апеляційного адміністративного суду

Біографія

У 1996 р. закінчив юридичний факультет Ростовського державного університету. У 1997–2004 працював у органах прокуратури Донецької області: помічником, старшим помічником прокурора Жовтневого району Маріуполя (1998–2001), в. о. прокурора відділу, прокурором, старшим прокурором відділу підтримки держобвинувачення в судах (2001–2002), заступником прокурора Волноваського району (2002), заступником начальника відділу участі прокурорів у кримінальному судочинстві (2002–2003), помічником прокурора Першотравневого району (2003–2004). У 2004 р. призначений на посаду судді Жовтневого районного суду Маріуполя, а в 2010 обраний суддею Донецького апеляційного адміністративного суду. У 2015 р. переведений на посаду судді Дніпропетровського апеляційного адмінсуду. У 2014–2015 був членом Ради суддів України. Указом Президента України від 28.09.2018 переведений на посаду судді Третього апеляційного адміністративного суду.

Тричі обирався делегатом з’їзду суддів (2014, 2015, 2018 рр.). Спробує стати членом ВРП з другого разу. У березні 2018 р. під час повторного голосування не набрав необхідної кількості голосів (96 проти 147 у ОСасевича). Під час минулого з’їзду зазначив, що ніхто не прислухається до судового корпусу, бо повісивши суддів «на гачок» кваліфоцінювання і ліквідації судів, влада впевнена, що зробила їх слухняними.

Родинні зв’язки

Дружина Потоцька Світлана Сергіївна хоче стати суддею та наразі є слухачем Національної школи суддів (раніше працювала провідним юрисконсультом у ПАТ ДТЕК «Дніпрообленерго»).

Участь у конкурсах

Брав участь у конкурсі до КАС Верховного Суду і зайняв місце в фінальному рейтингу. Загальний бал за результатами кваліфоцінювання — 622,25 (44 місце з 55 фіналістів).

Громадська рада доброчесності в особі Наталі Соколенко у ході співбесіди у ВККС надала кандидату позитивну характеристику: «В опитувальнику, який кандидат надіслав ГРД, було рішення, яке кандидат прийняв на захист мирних зібрань». На запитання Н. Соколенко: «Чи будете Ви безпосередньо звертатися в правоохоронні органи, якщо побачите корупцію в діях колег?» С. Чумак відповів, що так, але коли Н. Соколенко згадала про «корпоративну кругову поруку», підкреслив, що звинувачення, які засновані лише на чутках, неприпустимі.

Претендував до Конституційного Суду України і посів друге місце під час голосування (45 голосів).

Критика ВККС та ВРП

У 2014–2015 рр. був членом Ради суддів, який чинив опір направленню суддів на кваліфікаційне оцінювання. Вважає, що не став суддею Верховного Суду тому, що проти цього була влада. Відомий відкритою критикою ВРП і ВККС, вважає, що судді не повинні голосувати за тих, кого їм нав’язують. Активно виступав проти ліквідації судів.

Декларація

Квартира 62,6 кв. м у Донецьку, частина житлового будинку 45 кв. м і земельна ділянка 481 кв. м в Урзуфі Донецької області, автомобіль Skoda Octavia 2013 г. в. У дружини — квартира 52,7 кв. м у Дніпрі. Заробітна плата кандидата за 2017 р. склала 557 947 грн, тобто 46 495,5 грн на місяць.

Мотивація

«На жаль, перший склад Вищої ради правосуддя не виправдав сподівання суддівської спільноти — на мою думку, він не став ні незалежним, ні справедливим, ні неупередженим. Балотуюсь у члени Вищої ради правосуддя з надією, що другий її склад, який починає формуватись, буде обраний з чесних, неупереджених, відповідальних та стійких суддів.

…Я іду до ВРП, щоб вона перестала бути репресивним органом, причому вибірково репресивним. Вірю, що у Вищій раді правосуддя є мої однодумці, але поки що вони мовчать, не вірячи, що можна щось змінити. Хочу власним прикладом донести суддям і суспільству, що правда і справедливість є, і ВРП здатна розглядати будь-які питання справедливо, чесно, незважаючи на думку влади, активістів чи керівників правоохоронних органів», — зазначає С. Чумак і додає, що не стане закритим і не буде ховатись від колег за стінами високої будівлі, а буде звітувати про свою роботу, вислуховувати критику, зауваження і відповідати на найбільш болючі запитання.

Шелест Світлана Богданівна, суддя Шостого апеляційного адміністративного суду

Біографія

Вищу юридичну освіту здобула у 1997 р. після закінчення Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника. Має досвід у правничій професії 27 років. Це виключно стаж роботи в судах різних юрисдикцій, з них 19 років — на посаді судді, зокрема:

з 1999 по 2008 р. — судді господарського суду Івано-Франківської області;

з 2008 по 2011 р. — судді Окружного адміністративного суду Києва;

з січня 2011 р. — судді Київського апеляційного адміністративного суду, а з лютого 2018 р. — судді, заступника голови Київського апеляційного адміністративного суду;

з жовтня 2018 р. переведена на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду, з 3 жовтня по 26 листопада обіймала посаду заступника голови цього суду.

Протягом 2014–2016 рр. викладала у Національній школі суддів України. 11 травня 2016 р. успішно пройшла первинне кваліфікаційне оцінювання та підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Родинні зв’язки

Мати кандидата за освітою лікар-невролог, на даний час пенсіонер. Дочка у серпні 2016 р. отримала свідоцтво адвоката, з квітня 2017 р. здійснює підприємницьку діяльність. Сестра кандидата також має юридичну освіту, працювала заступником директора з юридичних питань та договірної діяльності ТОВ «Українська імпульсна індустрія», у квітні 2018 р. отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та з того часу працює адвокатом.

Декларація

Згідно з поданою декларацією, у власності С. Шелест перебуває 3-кімнатна квартира у Києві площею 148,60 кв. м, яка була набута у січні 2015 р., і машиномісце площею 12,90 кв. м. З 2012 р. суддя володіє автомобілем Lexus RX350, 2011 р. в. Серед цінного рухомого майна має піаніно.

У 2017 р. С. Шелест отримала доходи у вигляді заробітної плати в сумі 976 173 тис. грн та 4 701 грн процентів за депозитом. Також суддя задекларувала грошові активи в сумі 18 тис. євро та 26 тис. грн готівки.

Інформація в ЗМІ

У 2016 р. проект «Наші гроші» зацікавився задекларованою 3-кімнатною квартирою С. Шелест у центрі Києва, набутою внаслідок дарування. На інформаційному марафоні кандидатів до складу ВРП напередодні XVI з’їзду суддів С. Шелест повідомила, що квартира, про яку йдеться, подарована матір’ю і є надбанням її батька. Законність підстав набуття прав на майно та походження грошових коштів підтверджуються відповідними документами, які у 2016 р. були предметом перевірки як Вищою кваліфікаційною комісією суддів України під час проходження кваліфікаційного оцінювання, так і антикорупційним правоохоронним органом.

«Вища рада правосуддя повинна бути сильним плечем для кожного судді»

Вважає, що на сьогодні найбільш помітну роль Вища рада правосуддя відіграє саме під час здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. Хоча ця сфера є важливою, однак інститут дисциплінарної відповідальності не повинен бути засобом тиску на суддів, позаяк його головною метою є підвищення якості та ефективності правосуддя. На думку судді, ВРП має приділяти увагу й іншим аспектам діяльності судів та суддів. Перш за все, запобіганню тиску на суддів. Як зазначає кандидат, це явище в останні роки набуло характеру епідемії та втілюється у різноманітних формах.

Також потрібно приділити увагу безпеці суддів та членів їх родин. С. Шелест зазначає, що ситуація, за якої судді одного і того ж суду за однакових умов роботи та показників навантаження отримують кардинально різний розмір винагороди, є неприйнятною і не може бути виправдана виключно надмірним навантаженням ВККСУ з проведення конкурсних процедур. Завданням Вищої ради правосуддя як органу, що опікується питаннями суддівської кар’єри, а також забезпеченням незалежності суддів, на даному етапі має стати невідкладне узагальнення наданих судами пропозицій щодо удосконалення законодавства з питань проходження кваліфікаційного оцінювання та виплати суддівської винагороди. «Вища рада правосуддя повинна бути сильним плечем для кожного судді та гарантом незалежності судової влади в цілому і не повинна стояти осторонь проявів зневаги до суду», — зазначила суддя в своєму мотиваційному листі.

Яцина Віктор Борисович, суддя Харківського апеляційного суду

Біографія

Має дві освіти: військову та юридичну. У 1984 р. закінчив Харківське вище командне військове танкове училище, а у 1992 — юридичний факультет військового інституту Міністерства оборони у Москві. Має досвід військової служби на офіцерських посадах. У 1992–1993 рр. — юрисконсульт Харківського військового університету, у 1993–2004 — суддя військового суду Харківського гарнізону, з 2004 по 2018 р. — суддя Апеляційного суду Харківської області, з 28 вересня 2018 р. — суддя Харківського апеляційного суду. 29 травня 2018 р. пройшов процедуру кваліфікаційного оцінювання та отримав загалом 737,3 бала.

Участь у конкурсах

У 2016–2017 рр. брав участь у першому конкурсі у Верховний Суд, однак вибув після виконання практичного завдання, не набравши мінімально допустимий бал.

Родинні зв’язки

Дружина судді — консультант з продажу товару. Син Станіслав Яцина у 2012–2016 рр. працював на посаді прокурора Краснокутського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, зараз — приватний підприємець по КВЕД «обробка даних, розміщення інформації на веб-вузлах» та «дослідження кон’юнктури ринку та виявлення громадської думки».

Декларація

У спільній власності кандидата та членів його сім’ї є квартира площею 115 кв. м у Харкові, право власності на яку було набуте у 1999 р. Син судді з 2017 р. володіє квартирою у Харкові площею 47 кв. м. Сам В. Яцина з 2007 р. має у власності гараж площею 23 кв. м, з 2012 р. — земельну ділянку 469 кв. м у Харківський області та з 2013 — дачний будинок площею 158 кв. м. З 2009 р. дружина кандидата має частку у ще одній квартирі площею 72 кв. м у Харкові. Крім того, з 2008 р. В. Яцина має автомобиль Mitsubishi Colt того ж року випуску, а дружина судді у 2016 р. стала власником Nissan Qashqai того ж року випуску вартістю 585 тис. грн.

У 2017 р. В. Яцина отримав 383 029 грн заробітної плати, 96 796 грн пенсії та 2673 грн гонорарів. Дружина судді отримала 38 982 грн заробітної плати, а син — 143 358 грн доходу від підприємницької діяльності. Готівкою В. Яцина має 117 тис. грн, а його дружина — 270 тис. грн.

Інформація в ЗМІ

Під час першого конкурсу у Верховний Суд проект «Чесно. Фільтруй суд» звернув увагу на те, що в декларації В. Яцини за 2014 р. не була зазначена квартира, що належить його дружині на праві спільної часткової власності і була набута у 2009 р. Втім, у декларації за 2016 р. ця квартира вже є.

Мотивація

Вважає, що життя потребує входження до складу Вищої ради правосуддя не популістів, а професіоналів, відповідальних і високоморальних представників суддівського корпусу без регіональних та інших зайвих обмежень. Сформулював певні вимоги, яким мають відповідати кандидати до складу ВРП. Зокрема, вони повинні мати розуміння поточних завдань і викликів при формуванні незалежної та ефективної судової влади, які необхідно вирішувати тими засобами, що надав їм законодавець, бути готовими відразу включитися в цю роботу, маючи розуміння шляхів вирішення основних питань; знати, за рахунок чого можна реалізувати нагальний запит у суспільстві та забезпечити рівність кожного перед судом і законом; знати, як працюють механізми забезпечення справедливого правосуддя, і як це пов’язано з відновленням довіри та авторитету суду; мати досвід тяжкої й копіткої повсякденної роботи в умовах, коли щотижня необхідно розглядати не менше 10–15 справ; мати досвід роботи хоча б у двох видах судочинства; мати навички протистояння зовнішнім впливам та психологічному тиску, тобто не боятися і не продаватися, здатність виходити із зони комфорту заради опанувати нових знань і навичок, мати здатність аналізувати ситуацію і швидко приймати адекватні рішення. Також потрібно знати ситуацію у регіонах і одночасно виходити поза межі регіонального представництва, розуміти кожного і не боятися спілкуватися з суддями; вміти організувати ефективну комунікацію та знайти консенсус у дискусії, толерувати суспільний і приватний інтерес; мати здатність і бажання працювати у команді й мати однодумців у всіх регіонах, на яких можна розраховувати у вирішенні непростих задач, які виникають постійно.

На думку В. Яцини, необхідні термінові заходи для прискорення кваліфікаційного оцінювання та наповнення кадрами судів першої та другої інстанцій, де не вистачає суддів, що створює надмірне навантаження на судову систему. Можливо, до оцінювання суддів слід залучити викладачів Національної школи суддів України.

Кандидати на обрання всеукраїнською конференцією прокурорів 20–21 грудня

Оксюта Тарас Григорович, заступник голови Солом’янського районного суду Києва

Біографія

У 2002 р. закінчив Академію державної податкової служби України. Трудову діяльність розпочав у 2001 р. на посаді помічника голови Солом’янського райсуду Києва. У 2005 р. призначений на посаду судді Солом’янського районного суду Києва в рамках 5-річного строку. У 2010 обраний суддею безстроково. У 2015 р. обраний заступником голови суду, а у березні 2017 переобраний на посаду заступника голови строком на 3 роки.

У 2016 р. пройшов курс підвищення кваліфікації з питань розслідування корупційних злочинів суддями та прокурорами (Академія ILEA, Будапешт). У 2017 р. перебував у США в якості учасника проекту для України «Розслідування та судове переслідування фінансових злочинів» (Антикорупційна програма), організованого Держдепом США. Також пройшов підготовку суддів, обраних на адміністративні посади, за програмою для голів та заступників голів судів у НШСУ. У вересні 2018 р. успішно пройшов кваліфікаційне оцінювання з результатом 815,125 бала.

Родинні зв’язки

Дружина Людмила Руль — директор і власник агентства з розробки маркетингових стратегій ТОВ »Бевеген». До цього працювала у компаніях Audi, AG, AMSTAR, МАУ, «Світова карта» тощо. Батько та мати — лікарі-стоматологи.

Відзнаки

За сумлінне виконання службових обов’язків заохочувався подяками та грамотами Солом’янської районної та Київської міської державних адміністрацій та Апеляційним судом Києва. Наказом голови АС Києва у 2009 р. за відповідальне ставлення до службових обов’язків нагороджений нагрудним знаком АС Києва.

Декларація

Згідно декларації за 2017 р., дружина кандидата є власником квартири у Києві площею 81,4 кв. м та земельної ділянки в Київській області 2269 кв. м. Має також інвестиції в нерухомість: вказано об’єкти незавершеного будівництва, кінцевим бенефіціаром яких є ТОВ «Бевеген», що займається розробкою маркетингових стратегій, та ще кількох підприємств: ТОВ «Альтернативне тепло Згурівка», «Альтернативне тепло Березань» тощо.

У власності Т. Оксюти є автомобіль Volkswagen Passat 2014 р. в., придбаний за 540 тис. грн. У його дружини у власності автомобіль Audi AG.

Мотивація

У мотиваційному листі зазначає, що прагнучи докласти зусиль для побудови сучасної системи правосуддя, з власної ініціативи постійно вивчає досвід інших держав. Ці знання стануть у нагоді в процесі прийняття ефективних рішень. «Основним уроком, перевіреним багатьма розвиненими країнами, який ми повинні засвоїти, є необхідність розробки єдиної стратегії та бачення функціонування судової влади у довгостроковій перспективі», — зазначає Т. Оксюта. Однією з цілей конституційного органу він вважає створення комфортного інформаційного середовища, у якому суспільство зможе отримати відповіді й роз’яснення від суду як першоджерела, що мінімізує можливість спотворення і маніпуляцій інформацією з боку будь-яких політичних сил чи інших гілок влади.

Матвійчук Віктор Володимирович, прокурор Дніпропетровської області

Біографія

У 1991 р. закінчив КНУ ім. Т. Шевченка. Професійну діяльність розпочав у лютому 1991 р. в органах прокуратури зі стажиста на посаді помічника прокурора Комсомольського району Херсона, а вже в листопаді того ж року був призначеній помічником прокурора. З 1992 р. працював прокурором кримінально-судового відділу, цивільно-судового відділу прокуратури Херсонської області, прокурором Новотроїцького та Генічеського районів Херсонської області, заступником, першим заступником прокурора Херсонської області. Пізніше обіймав посаду Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора. Звільнився з органів прокуратури за власним бажанням у лютому 2011 р. з виходом на пенсію за вислугу років. З грудня 2011 по лютий 2015 р. займався адвокатською діяльністю. У 2015 р. наказом Генпрокурора призначений прокурором Дніпропетровської області.

Державний радник юстиції ІІ класу, Заслужений юрист України. У 2017 р. нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Родинні зв’язки

Дружина Матвійчук Лариса Григорівна — адвокат, син Матвійчук Денис Вікторович працює начальником відділу нагляду за дотриманням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Херсонської області.

Декларація

Має у спільній власності квартиру в Херсоні 298,8 кв. м та гараж, а також орендує квартиру в Дніпрі та має авто Volkswagen Touareg 2010 р. в. За 2017 р. отримав 702 575 грн заробітної плати, тобто близько 58,5 тис. грн на місяць, а також 121 664 грн пенсії.

Дружина є власником 3 земельних ділянок в Херсонській області та Херсоні: площею 10 тис., 1200 та 1000 кв. м, а також квартири в Херсоні 155 кв. м, гаража, паркінга, нежилого приміщення та офісу 157,5 кв. м.

Інформація в ЗМІ

«Генеральний прокурор Юрій Луценко під час урочистостей з нагоди Дня міста назвав прокурора Дніпропетровщини Віктора Матвійчука найкращим обласним прокурором, — повідомила прес-секретар генпрокурора Лариса Сарган у Facebook. — Ю. Луценко підкреслив, що найкращим обласним прокурором є прокурор Дніпропетровщини В. Матвійчук. Один з найочевидніших показників чудової роботи його команди — 278 об’єктів, які були повернуті громаді». Л. Сарган додала, що на знак вдячності генпрокурор разом з мером Дніпра Борисом Філатовим вручили співробітникам прокуратури сертифікати на участь у програмі «Муніципальне житло, м. Дніпро» на 2016–2020 рр.» Про це йшлося у публікації інформаційного агентства «Укрінформ».

«Представляя нового руководителя прокуратуры Днепропетровщины, заместитель генерального прокурора Украины Давид Сакварелидзе отметил, что В. Матвийчук продолжительное время работал в органах прокуратуры, понимает задачи и вызовы, которые сейчас стоят перед Украиной», — писав Цензор.НЕТ. «Виктор Владимирович долгое время проработал в прокуратуре — гораздо дольше, чем я, — улыбнувшись, заметил Д. Сакварелидзе. — Покинув прокуратуру, он зарекомендовал себя весьма успешным адвокатом. Побывал, можно сказать, и с той, и с другой стороны баррикад. Поэтому В. Матвийчук — именно тот человек, который на 100% знает, что надо менять в работе прокуратуры, и адекватно понимает, для чего она нужна: не создавать проблемы в области, а решать их», — наводить цитату «КП в Україні».

«С 1 января по 1 октября 2018 г. в Днепропетровской области произошло снижение уровня общей преступности на 4,2%. Раскрыто почти каждое второе преступление», — об этом 19 октября во время отчета перед депутатами облсовета сообщил прокурор Днепропетровской области Виктор Матвийчук», — зазначається на сайті «Лица».

«Матвийчук — известная в прокурорских кругах личность, он сделал себе имя и карьеру в рядах прокуратуры Херсонской области вплоть до должности заместителя областного законника, — зазначено в публікації за 06.04.2015 на сайті інтернет-видання «Прокурорская правда».

Мотивація

«Вища рада правосуддя створена задля забезпечення громадян України незалежним прозорим судочинством та неупередженими, професійними суддями», — зазначає кандидат у мотиваційному листі й додає, що «завдяки власним глибоким знанням та професійному мисленню, що базується виключно на високій правовій культурі, маю певні задуми й теоретичні напрацювання щодо впровадження нових дієвих механізмів задля створення компетентної, європейської та неупередженої системи правосуддя».

Радіонов Андрій Сергійович, начальник другого слідчого відділу управління спеціальних розслідувань департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України

Біографія

У 1997–2002 рр. навчався в інституті підготовки кадрів для органів прокуратури України НЮА ім. Ярослава Мудрого. У 2002 розпочав роботу в органах прокуратури — в прокуратурі Святошинського ­району Києва на посаді слідчого, а з 2007 р. переведений на посаду помічника прокурора цього ж району. У подальшому продовжував роботу на прокурорсько-слідчих посадах у прокуратурі Обухівського ­району Київської області та Києва. З 2014 р. переведений до Генеральної прокуратури України, де у 2016 р. очолив другий слідчий відділ управління спеціальних розслідувань.

Родинні зв’язки

Мати Радіонова Алла Василівна, згідно з даними «Чесно» — член політичної партії «Громадянська позиція (Анатолій Гриценко)», у 2014 р. балотувалася у Верховну Раду VIII скликання, працює директором ТОВ «Каса ді Андреа і Джовані». Батько працює директором ТОВ «База відпочинку «Софія». Має двох синів, проте не одружений.

Інформація в ЗМІ

А. Радіонов працював над розслідуванням справи Едуарда Ставицького, якого підозрювали у незаконному відчуженні Межигір’я та об’єктів на території урочища на суму близько 540 млн грн. писало «Слідство інфо» А. Радіонов разом з юристом Центру протидії корупції коментував «Слідство інфо» ситуацію навколо нібито зустрічі заступників Генпрокурора зі Ставицьким, що відбулася в номері одного з готелів Тель-Авіва восени 2016 р. 

Мотивація: очищення судової системи

Реформування правосуддя наразі не призводить до якісних змін та очищення суддівських рядів та прокуратури. Основою змін має бути запровадження невідворотності покарання для судді чи прокурора за порушення закону. «Усунення будь-якої вибірковості у питаннях притягнення до відповідальності. Наразі цього не відбувається, а існуюче кваліфікаційне оцінювання цього недоліку не усуне», — наголошує А. Радіонов.

Декларація

Кандидат задекларував авто Fiat Grande Punto 2008 р. в. Серед членів родини вказав сина Коваля Остапа Андрійовича.

За 2017 р. заробив 594 114 грн, тобто близько майже 50 тис. грн на місяць. Також задекларував подарунок у грошовій формі від матері — 26 тис. грн. Зберігає готівкою 320 тис. грн.

Брянцев Валентин Леонідович, прокурор відділу нагляду за дотриманням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Києва

Біографія

Народився 16 жовтня 1976 р. у Каневі. З 1998 р., після закінчення юридичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка вже більше 20 років працює в органах прокуратури на різних посадах та напрямах, основними з яких залишаються підтримання обвинувачення в судах та процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях. У 2010 р. здобув кваліфікацію магістра права в Інституті підготовки професійних суддів Одеської національної юракадемії. У 2016 р. був обраний головою Ради прокурорів України, однак у 2017 р. склад Ради прокурорів був переобраний і В. Брянцев втратив посаду голови.

Мотивація

Зазначає, що вирішив скористатися шансом власними руками забезпечити незалежність судової влади, захист суддів і прокурорів від свавілля, а також формування доброчесного і професійного корпусу суддів. «Що ми бачимо сьогодні? Рішення суду публічно коментують та критикують усі, хто захоче, крім тих, хто дійсно обізнаний з матеріалами справи, а ті у переважній більшості обирають процесуальний спосіб висловлення незгоди з судовим рішенням. Не заходячи далеко, погляньте, що відбувається навколо рішення суду про поновлення на посаді голови Державної фіскальної служби України. Свою незгоду з цим рішенням та обурення висловили всі, хто міг, навіть діячі культури та посольства іноземних держав, що змусило суддів фактично виправдовуватись і публічно наводити мотиви прийнятого рішення. Така ситуація є неприйнятною. У окремого громадянина і суспільства в цілому має бути впевненість, що в суді не буде маніпуляцій, що всі рішення суду як найважливіший акт правосуддя забезпечать захист прав і свобод людини. Фактично саме завдяки суду особа має відчувати себе захищеною від свавілля державних органів та посадовців», — зазначив кандидат у одному з інтерв’ю ЗМІ.

Інформація в ЗМІ

11 березня 2014 р. праворадикальний активіст Олесь Вахній разом з 25 невідомими увірвався в будівлю прокуратури Святошинського району. На них були захисні шоломи та інші засоби індивідуального захисту. Вони були озброєні дерев’яними палицями, битами, металевими палицями, балончиками зі сльозогінним газом і електрошокерами. Сам Вахній ударив старшого прокурора В. Брянцева металевою палицею по голові, інші били його палицями. Під час побиття прокурор кілька разів непритомнів.

Згідно з рішенням суду, Вахнія визнали винним у скоєнні злочину за ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу) і засудили до 4 років ув’язнення, однак звільнили від відбування покарання з випробувальним строком 2 роки.

Родинні зв’язки

Розлучений, виховує малолітню доньку. Сестра Тищенко Ганна Леонідівна працює головним державним ревізором-інспектором ДФС, а двоюрідний брат Прасол Ігор Олександрович з 2003 р. — заступником начальника другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Києва.

Декларація

Має право проживання (зареєстрований) у квартирі площею 30,3 кв. м в Києві, право власності на земельну ділянку 1200 кв. м в АРК (Калинівка), а також право користування квартирою в Києві 38,4 кв. м. Задекларував об’єкт незавершеного будівництва — квартиру 62,43 кв. м в Києві.

Фомін Ігор Юрійович, адвокат, голова корпорації «Українська правнича група»

Біографія

У 1985 р. закінчив юридичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка. У 1976–1979 працював на різних посадах в апараті Жовтневого та Ленінградського районних судів Києва. Після служби у збройних силах з 1981 по 1988 рр. був юрисконсультом фабрики індпошиву взуття. З 1988 по 1994 р. — член Київської міської колегії адвокатів. З вересня 1994 р. — приватний адвокат. З 1995 по 1999 р. — керівник адвокатського об’єднання юридичної фірми De Jure. З 1999 по 2001 р. — адвокат тієї ж фірми. У 2001 р. працював керівником департаменту права ТОВ »Охоронне агентство «Спрут-500». У 2002–2003 — приватний юрист, у 2003–2004 — голова адвокатського об’єднання «Українська правнича компанія». З грудня 2004 по березень 2005 р. був старшим помічником Генерального прокурора Святослава Піскуна з чином радника юстиції. З 2005 по 2007 р. — директор юридичної фірми «Професіонал», у 2007–2009 — голова адвокатського об’єднання «Українська правнича компанія». З жовтня 2009 р. — голова корпорації «Українська правнича група». Адвокатське об’єднання «Фомін та партнери» входить до складу цієї корпорації.

Родинні зв’язки

Дружина Ірина Фоміна — домогосподарка, син Денис Фомін — директор адвокатського об’єднання «Фомін та партнери», дочка Оксана Фоміна — помічник адвоката Ігоря Фоміна, брат Віктор Фомін живе і працює в Ізраїлі.

Цікаві факти

І. Фомін часто коментує розслідування тих чи інших кримінальних проваджень або хід судової реформи у ЗМІ. Так, у березні 2018 р. він розкритикував ідею створення Вищого антикорупційного суду. «Мы не доверяем сегодня своим судам, мы не доверяем своим судьям и не доверяем своим гражданам. У нас есть масса толковых, уважаемых, грамотных людей, в том числе судей. Почему они не могут рассматривать эти дела?», — заявив І. Фомін в ефірі OBOZ TV. Також він висловив думку, що на формування Антикорсуду можуть мати великий вплив іноземці.

У червні 2018 р. І. Фомін звернувся з відкритим листом до програми «Слідство.Інфо», яка, на думку адвоката, подала неправдиву інформацію стосовно його клієнта — міністра фінансів у 2012–2014 рр. Ю. Колобова. Він спростував заяву журналістів про те, що екс-міністру у 2015 р. вдалося вийти з іспанської в’язниці завдяки зв’язкам І. Фоміна з Генеральним прокурором Ю. Луценком і повідомив, що на той час він ще не був адвокатом Ю. Колобова, а Ю. Луценко тоді ще не був Генеральним прокурором, відповідно, І. Фомін ніяк не міг вплинути на Ю. Луценка.

Адвокатська діяльність

Клієнтами І. Фоміна у різний час були екс-президент Леонід Кучма, керівник головного управління карного розшуку МВС у 2000–2003 рр. Олексій Пукач, міністр економіки у 2007–2010 рр., чинний голова Ради НБУ Богдан Данилишин, колишній перший заступник міністра юстиції Євген Корнійчук, екс-міністр МВС, а зараз Генеральний прокурор Юрій Луценко, голова НБУ у 2010–2012 рр., колишній перший віце-прем’єр-міністр та в. о. прем’єр-міністра Сергій Арбузов, голова Державної митної служби у 2010–2012 рр., екс-перший заступник голови ВРУ Ігор Калєтнік, міністр фінансів у 2012–2014 рр. Юрій Колобов. Також, як зазначено на персональному сайті, І. Фомін надавав правову допомогу посольству України в державі Ізраїль, брав участь у судових процесах в судах Англії, Чехії, Швейцарії, Іспанії та ЄСПЛ.

Декларація

У власності І. Фоміна та його дружини квартира у Києві площею 74,8 кв. м, набута у 1997 р. Також у І. Фоміна з 2017 р. є офіс у Києві площею 253,2 кв. м. У спільній власності з дружиною з 2017 р. він має земельну ділянку в Київській області площею 3 020 кв. м, а також недобудований дачний будинок площею 350 кв. м. Задекларував антикварний виріб (скульптуру «Лицарський обладунок»), твори мистецтва (скульптуру «Морський лицар» та картину Н. Кочергіна «Човни біля берега» вартістю 100 тис. грн). З 2017 р. володіє також 2 тис. акцій кіпрської фірми Vekhlen Tsa Holdings Ltd. номінальною вартістю 60 280 грн, є кінцевим бенефіціарним власником цієї фірми.

З 2014 р. І. Фомін має автомобіль Lexus GX 460 2014 р. в. вартістю 1 066 тис. грн, а його дружина з 2010 р. володіє автомобілем Lexus GX 470 2008 р. в. вартістю 460 тис. грн. Згідно з електронною декларацією, у 2017 р. кандидат заробив 5 209 300 грн дивідендів, 1 660 тис. грн інвестиційного прибутку від операцій з цінними паперами та 21 957 грн у вигляді гонорарів та інших виплат. Також кандидат має 350 тис. євро готівкою.

Мотивація

Вважає, що треба вирішити питання формування кваліфікованого неупередженого суддівського корпусу, а також обіцяє приймати зважені рішення стосовно порушень законодавства суддями та прокурорами.

 

XX съезд судей Украины – онлайн-трансляция – день первый
Telegram канал Sud.ua
XX съезд судей Украины – онлайн-трансляция – день первый
Главное о суде
Сегодня день рождения празднуют
  • Михайло Слободін
    Михайло Слободін
    суддя Східного апеляційного господарського суду
  • Михайло Новіков
    Михайло Новіков
    член Комітету Верховної Ради України з питань правової політики