В одному вагоні діти і хворі на туберкульоз: як в’язні виживають дорогою до тюрми

Умови перевезення – етапування засуджених до виправних установ в Україні вкрай неприйнятні. Попри те, що ЄСПЛ щоразу визнає такє конвоювання нелюдяним, Україна цю практику не виправляє, повідомляє Слідство.Інфо. 

Єврокомітет з питань запобігання катуванням ще у 2000 році назвав їх нелюдським поводженням і рекомендував покращити умови перевезення пасажирів у вагонах. Однак донині повністю ці рекомендації Україна так і не виконала.

В одному купе можуть перевозити 16 людей, немає вікон, вентиляції та аптечок, матраци і чай під забороною. Усередині вагони обшиті  металом, поділені на купе, замість дверей — подвійна решітка, яка закривається на замок. В камерах-купе немає нічого, крім нар.

В одному вагоні перевозять засуджених усіх категорій. Разом з хворими на на відкриту форму туберкульозу, пожиттєво засудженими, неповнолітніми, чоловіками в одному вагоні їдуть вагітні жінки і матері з маленькими дітьми. Умови їхнього перевезення нічим не відрізняються від інших засуджених.

В Укрзалізниці повідомили, що спецвагони для конвоювання дезінфікують так само, як і звичайні — миють милом, содою та знежирюючим засобом. Кварцування, щоб убити туберкульозну палочку, не передбачене.

За словами правозахисника Сергія Перникози, попри норму про використання масок, у спецвагонах він жодного разу не їх бачив: «Прописано, що хвора  людина має бути в масці, але я не бачив, щоб були якісь засоби безпеки для того ж самого конвою. Не кажу вже про інших засуджених, які їдуть поруч».

Через такі умови перевезення іноді в’язні протестують. Сваряться з конвоїрами, ріжуть собі вени або навіть підпалюють вагони.

Якщо дотримуватися норм перевезення в’язнів, то різні категорії повинні перебувати в окремих купе. Так, чоловіки сидять окремо від жінок, неповнолітні — від дорослих, ті, хто притягується до відповідальності по одній справі, не мають опинитися поруч. В окремому купе також мають перевозити іноземців, засуджених довічно, колишніх співробітників суду та правоохоронних органів, хворих на туберкульоз і людей з психічними розладами.

В окремому купе їдуть жінки, вагітні понад шість місяців та матері з дітьми до двох років. Також окремо садять засуджених, які оголосили про голодування. Ці в’язні за показаннями повинні супроводжуватися медичним персоналом. Щоправда, окреме місця для медиків не передбачене.

Згідно з нормами виходить, що одночасно в спецвагоні мають перевозити не більш як 80 конвойованих, тоді як вартових працює всього восьмеро. Насправді ж, через «сортування» засуджених, інколи їх тут може опинитися значно більше. Водночас туалет — один для всіх. Вийти можна лише в супроводі військового, який спершу має відімкнути камеру-купе. В туалеті також є невелике віконце, щоб нацгвардієць міг стежити за засудженим.

Як повідомляють в Офісі омбудсмена, на сьогодні в Україні немає єдиних стандартів перевезення в’язнів потягами або автомобілями. Немає й стандартів обладнання такого спецтранспорту з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини та рекомендацій Європейського комітету із запобігання катуванням. 

Проблема поглиблюється ще й тим, що єдиного органу, який відповідав би за весь процес доставки засуджених, в Україні немає.

Доправленням в’язнів займаються щонайменше три структури: Кримінально-виконавча служба (формує списки засуджених для етапування), Національна гвардія (відповідає за їхнє конвоювання) та Укрзалізниця (відповідає за дезінфекцію та справність транспорту).

В Україні засуджених більше, ніж спецвагонів, які можуть їх вмістити. Сьогодні в’язнів перевозить 15 таких вагонів. Торік ними етапували понад 51 тисячу засуджених й узятих під варту.

Усі спецвагони належать Укрзалізниці, а Нацгвардія бере їх в оренду, яка минулого року складала приблизно 350 гривень на добу за кожен вагон. У поточному році на перевезення спецконтингенту залізницею держава виділила понад 8 мільйонів гривень.

Ще на початку 2016 року В’ячеслав Карпюк, тодішній начальник управління з конвоювання з Національної гвардії В’ячеслав Карплюк казав, що для того, щоб передати функції конвоювання від Нацгвардії до іншого органу потрібно понад 2,5 мільярди гривень. А також попереджав, що невдовзі конвоювати потягами в’язнів узагалі буде неможливо. Адже востаннє вагони капітально ремонтували в 1991 році: «Україна може будувати вагони відповідно до стандартів Європейського рівня — з кондиціонуванням повітря, з фільтрацією та біотуалетами, — казав Карплюк під час пресконференції. — Приблизно за 25 мільйонів гривень за вагон. Більше десятка разів ми зверталися в різні інстанції — Міністерство фінансів, інфраструктури, Кабмін. Коштів на закупівлю не знайшли». 

Правозахисник Сергій Перникоза досі не бачить зрушень у переговорах про передачу функції конвоювання від Нацгвардії спеціально навченому окремому органу: «Норми конвоювання теж потрібно урегульовувати, бо є питання до підготовки конвоїрів. Але в зміні ситуації ніхто не зацікавлений. Відомства перекидають відповідальність одне на одного і думають, що все це — вигадана проблема».

«Судово-юридична газета» повідомляла, що Європейський суд з прав людини вперше визнав порушення права засуджених на освіту, бо тюрма заборонила їм доступ до інтернету.