В ЗСУ вказали на проблеми соціального захисту військовослужбовців

Встановлення законодавчих гарантій та надання пільг, що покликані забезпечити гідний рівень життя усім без винятку верствам населення України, — безумовно, один із пріоритетних напрямків соціальної політики держави, але в той же час і спекулятивна тема для політиків.

І навіть якщо законодавець закріплює певні пільги для тих чи інших категорій осіб, то на практиці механізми надання соціального захисту не завжди спрацьовують: прохання громадян про допомогу від держави губляться в бюрократичних коридорах, а підприємства та установи з незрозумілих причин відмовляються виконувати приписи закону.

Недосконалість системи соціального забезпечення відчули на собі, зокрема, і ті, хто зі зброєю в руках став на захист держави і справедливо розраховував на взаємність від неї.

Про те, чи вдається військовослужбовцям скористатися обіцяними їм пільгами та з якими законодавчими ініціативами виступають Збройні сили в інтерв’ю «Судово-юридичній газеті» розказав заступник начальника управління Центрального науково-дослідного інституту ЗСУ, заступник керівника сектору «М» АТО у 2014-2015рр., полковник Віктор Шидлюх.

- Якими пільгами користуються учасники бойових дій і чи дійсно держава забезпечує реалізацію передбачених законом гарантій?

- Більшість пільг існує лише на папері. Питання матеріального забезпечення підіймав зокрема начальник Генерального штабу. Зокрема з цієї причини зараз звільняється багато офіцерів. У мене є всі вислуги, я теж можу звільнитись у будь-який момент, але хто буде захищати Україну, як не я? Підготовка офіцера, на якого можна покласти відповідальність за підрозділ, займає не менше 7 років, офіцера штабу оперативного рівня — 10-15 років, офіцера Генерального штабу — 20-25 років. Де нам взяти стільки часу?

Все, що скасовується, припиняє свою дію одразу ж, наступного дня. А за усім, що дається, доводиться стояти у величезній черзі. Люди рік за роком втішаються тим, що вони є кілька тисячними в черзі на першочергове отримання житла.

Стан забезпечення соціального захисту має оцінюватися за результатом, а не за процесом. Бо результат — це не номер в черзі, а реальне забезпечення гарантій. Особи, що винаймають квартиру, не можуть скористатися пільгою на оплату комунальних послуг, бо право на неї має лише той, кому належить житло. Банки не хочуть виконувати вимоги законодавства щодо припинення стягнення відсотків за кредитами. До мене приходив солдат і скаржився на те, що відсотки продовжують нараховуватись, а погасити борг він не має змоги. Досі періодично трапляються випадки відмови в наданні учасникам бойових дій права безкоштовного проїзду в громадському транспорті.

- Яким чином, на Ваш погляд, можна вплинути на цю ситуацію і домогтися реалізації соціальних гарантій, наданих військовослужбовцям?

- Насправді цю проблему можна вирішити дуже просто: треба позбавляти ліцензії перевізників, що відмовляють в пільговому проїзді відповідним категоріям осіб. Їх проблеми в стосунках із державою — це їх власний клопіт, який не стосується захисника, що проситься в маршрутку. Військовослужбовці не повинні вигризати повагу до себе. Ця пільга — прояв поваги до їх внеску в захист держави, визнання важливості їх ролі.

Люди, що живуть у Маріуполі, поважають захисників, бо знають ціну свободи: вони пройшли через окупацію і власними руками будували окопи. Дехто вважає, що захист держави — це справа виключно військових. Натомість ст.17 Конституції України говорить про спільну відповідальність: «Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу».

Втім, виходить, що окрім виконання військового обов’язку, захисникам України доводиться ще й самостійно вирішувати проблеми з землею, з житлом і таке інше. Дехто дивується: «Вам що, ще і гроші потрібні? Що ви з тими грошима знову!» У тих, хто таке говорить, є перепустка в магазин, де можна брати все безкоштовно? У Збройних сил, на жаль, її немає — все потребує певних ресурсів, і навіть якщо вони є, їх використання чітко регламентоване цільовою спрямованістю.

- Чи висувають Збройні сили конкретні ініціативи щодо вдосконалення законодавства?

- ЗСУ неодноразово виступали з низкою пропозицій. Є багато законопроектів, поданих військовими, але ці ініціативи досі не реалізовані. Йдеться, зокрема, про проект закону «Про цивільно-військове співробітництво», його розгляд з невідомих причин постійно відкладається.

Крім того, держава має впровадити комплекс заходів, спрямованих на підняття престижу військової служби: проводити військові паради, знімати художні фільми, вести просвітницьку роботу, підвищити мінімальну заробітну плату військовослужбовця принаймні до 15 тис. грн. Лейтенанту, фаховому спеціалісту, в IT-компанії пропонують 40 тисяч, а в Збройних силах — 10, ще і з ризиком для життя. Де тут справедливість?

Є відданість, є самопожертва, і військові роблять все від них залежне в тих умовах, які є. Але одного ентузіазму замало, має ж бути якийсь баланс.

Нагадаємо, раніше в Збройних силах України також вказали на проблеми судочинства у справах щодо військових. Зокрема, полковник Віктор Шидлюх зазначив, що суддям бракує знань в питаннях, що стосуються діяльності військових під час збройних конфліктів.

Крім того, «Судово-юридична газета» повідомляла, що Верховний Суд розтлумачив умови та порядок використання права пільгового проїзду в громадському транспорті, зокрема, учасниками бойових дій.