Накопичувальна пенсійна система: який розмір внесків та коло учасників пропонує Мінсоцполітики

Міністр соціальної політики України Марина Лазебна розповіла, як планується запроваджувати обов'язкові пенсійні накопичення в Україні. Передає Урядовий портал.

На старті системи пропонується встановити внески на рівні 4% (2% роботодавець + 2% працівник). При цьому Прем'єр-міністр висловив готовність одночасно відповідно зменшити ЄСВ та ПДФО, щоб не збільшувати навантаження на бізнес.

За розрахунками Мінсоцполітики старт системи з внесками в розмірі 4% забезпечить виконання мінімальних зобов'язань України щодо пенсійного забезпечення згідно з ратифікованою конвенцією МОП на рівні 40% при наявності передбаченого законодавством України страхового стажу. За умови поступового збільшення внесків до 7% коефіцієнт заміщення наблизиться до 50%.

Щодо кола учасників

Зараз законопроект № 2683 про загальнообов'язкове накопичувальне пенсійне забезпечення передбачає всіх найманих працівників залучити до системи, але у Міністерстві пропонують:

1) дозволити особам, старшим за 50 років, за власним бажанням відмовитись від участі в обов'язковому пенсійному накопиченні. З одного боку, строк до виходу на пенсію у таких людей недостатній для формування значної суми накопичень. З іншого боку, відсутність внесків до накопичувальної системи на користь таких людей підвищить їх привабливість на ринку праці, що сприятиме працевлаштуванню людей передпенсійного віку;

2) включити до кола учасників другого рівня пенсійної системи:

• осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримують відповідне грошове забезпечення;
• осіб, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду та отримують відповідне грошове забезпечення;
• осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, а також осіб, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами і отримують відповідне грошове забезпечення;
• патронатних вихователів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства.

Щодо захисту активів, то в будь-яких країнах є шахраї, в будь-яких способах накопичення на майбутнє є ризики. В накопичувальних системах країн, які існують вже декілька десятків років, напрацьована ціла низка запобіжників, які вбудовуються законодавством у самі механізми роботи пенсійних фондів. Якщо держава контролює їх дотримання, система працює надійно.

Таких запобіжників вже в нашому діючому законодавстві про добровільне пенсійне накопичення більше 40.

Наприклад, такі механізми:

• Щоденна звітність та її публічність. Накопичувальні фонди щоденно оприлюднюють показники своєї діяльності, а людина може щоденно контролювати зміну своїх накопичень і в будь-який момент перевестись в інший фонд без штрафів, якщо їй будь-що не подобається.
• Вимоги до професійності компаній, що надають послуги. Є цілий ряд законодавчих вимог до персоналу, капіталу, організації роботи тих, хто надає послуги на цьому ринку, для роботи обов'язково потрібна ліцензія, потрібно щоденно виконувати ліцензійні умови.
• Звітність за міжнародними стандартами та обов'язковий аудит. Фонди звітують за міжнародними стандартами фінансової звітності та обов'язково проходять щорічний аудит, так само компанії з управління активами, зберігачі та адміністратори пенсійних фондів.
• Неможливість банкрутства. Накопичувальний пенсійний фонд не може бути ліквідований за законодавством про банкрутство. Якщо засновники мають бажання припинити діяльність фонду, то вони за пів року до цього затверджують у державного регулятора план ліквідації фонду, де передбачено переведення всіх накопичень людей до інших фондів за вибором людини.
• Розподіл функцій та взаємний щоденний контроль. Накопичувальний пенсійний фонд - це фактично не одна установа, а чотири: сам фонд, адміністратор, компанія з управління активами та банк-зберігач, і вони зобов'язані законодавством контролювати один одного в щоденному режимі - куди направляються кошти, як оцінюється вартість активів тощо. Кожну операцію з пенсійними накопиченнями контролюють щонайменше два суб'єкти та несуть за це відповідальність. Тому тут ризики шахрайства значно нижчі, ніж в установах, де немає такої системи взаємоконтролю.
• «Розкладати яйця по різних корзинах». Напрямки, куди саме можна вкладати кошти, вимоги щодо якості таких інструментів визначені законом. Також закон встановлює вимоги щодо диверсифікації активів  - розкладання «по різних корзинах»: не більше 5% активів у зобов'язання одного підприємства, не більше 10% у нерухомість тощо. Тому фонди не можуть вкладати пенсійні накопичення людей в абищо, а також не можуть всі накопичення вкласти в один банк або в одне підприємство і втратити, якщо воно збанкрутує.
• Законодавче обмеження витрат. Законом також обмежений граничний рівень витрат, які можна здійснювати за рахунок пенсійних активів, щоб пенсійні накопичення не «проїдались» через витрати.

Оскільки пенсійні накопичення - соціально важливі кошти, то їм потрібен додатковий захист від неповернення під час ліквідації підприємств та банків, визнання їх неплатоспроможними. Зокрема, повернення пенсійних активів має відбуватись одразу після сплати податків державі та зарплати працівникам. Це суттєво покращило б захист пенсійних накопичень.

«Також має безумовно забезпечуватись виконання рішень судів щодо пенсійних активів, за цим має бути особливий контроль на найвищому рівні, з цим зараз є проблеми, наприклад, невиконання ФГВФО рішень судів щодо повернення пенсійних накопичень людей в НПФ з банків, які ліквідуються», - резюмувала міністр.

Раніше «Судово-юридична газета» аналізувала пропозиції введення накопичувальної пенсійної системи в Україні. 

Нагадаємо, Кабмін змінив норми про права на пенсію та увів класифікацію для літніх людей. 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.