Фінансова реструктуризація не врятує від стягнення боргу

19 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про фінансову реструктуризацію»№1414-VIII. Зазначений Закон запровадив поняття фінансової реструктуризації - комплексу заходів з реструктуризації грошового зобов’язання боржника, не вдаючись до процедур банкрутства.

Законом також було внесено зміни до Закону України "Про виконавче провадження" (№ 606-XIV), зокрема доповнено зазначений Закон Главою 11 «Перехідні положення».

Згідно зазначених змін, виконавче провадження щодо вимог стягувача підлягає обов’язковому зупиненню у разі введення мораторію відповідно до статті 21 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" та укладення стягувачем договору про відстрочку відповідно до статті 22 Закону України "Про фінансову реструктуризацію".

Також визначено, що у разі введення мораторію щодо вимог стягувача відповідно до статті 21 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" забороняється на період дії такого мораторію відчуження, у тому числі реалізація та примусове звернення стягнення на необоротні активи боржника, що не є предметом застави (іпотеки) на дату початку процедури реструктуризації відповідно до положень Закону України "Про фінансову реструктуризацію".

Зазначені норми є цілком логічними, з огляду на те, що жоден кредитор не має права отримати задоволення своїх вимог поза процедурою фінансової реструктуризації.

Разом з тим Закон України "Про виконавче провадження" (№ 606-XIV) з 05.10.2016р. втратив чинність (крім статті 4 щодо Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень).

Того ж 05.10.2016р. набрав чинності Закон України «Про виконавче провадженнявід 02.06.2016 №1404-VIII.

Жодних змін на виконання Закону «Про фінансову реструктуризацію» до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII законодавцем не вносилось.

Таким чином, на сьогоднішній день відсутні правові підстави для зупинення виконавчого провадження у випадках введення щодо вимог стягувача мораторію відповідно до статті 21 Закону України "Про фінансову реструктуризацію" та укладення стягувачем договору про відстрочку відповідно до статті 22 Закону України "Про фінансову реструктуризацію".

Також не діє і заборона на період дії такого мораторію реалізації та примусового звернення стягнення на необоротні активи боржника, що не є предметом застави (іпотеки) на дату початку процедури реструктуризації відповідно до положень Закону України "Про фінансову реструктуризацію".

Більш того, в чинному Законі України «Про виконавче провадження» взагалі відсутнє поняття «зупинення виконавчого провадження», натомість законодавець запровадив поняття «зупинення вчинення виконавчих дій».

Таким чином, Закон України «Про фінансову реструктуризацію» фактично нівельовано помилкою законодавця, яку слід найскоріше виправити внесенням відповідних змін до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.

Андрій Авторгов, адвокат, к.ю.н.

Блог отражает исключительно точку зрения автора. Текст блога не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь.

Мнение редакции «Судебно-юридической газеты» может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственность за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.