Ну що ж, тиждень - минув, але Президент так і не вніс до парламенту проект судової реформи. Хоча раніше глава держави говорив про те, що презентує зміни до Конституції цього тижня.
Це може свідчити про два варіанти подальшого розвитку подій.
Можливо, глава держави та команда АП, відповідальна за судочинство, все ще доробляє остаточний текст проекту змін до Конституції та приводить їх у відповідність до рекомендацій Венеційської комісії. Не виключено, що опрацьовуються і пропозиції самих суддів, які вони не тільки пропонували у відкритих листах, а й висловлювали публічно.
Крім того, тільки у п’ятницю закінчив роботу XIII З’їзд суддів. А презентувати проект змін до його завершення було б нелогічно, оскільки З’їзд суддів як вищий орган суддівського самоврядування, теж може висловити свої пропозиції, бачення реформи від суддівської спільноти. І будемо сподіватись, Президент цю думку також врахує.
Нагадаю, що проект змін до Конституції, підготовлений експертами Конституційної комісії, в цілому отримав схвальну оцінку Венеційської комісії. Однак він містить кілька положень, які отримали зауваження експертів комісії «За демократію через право». І вони мали б бути теж враховані до моменту внесення Президентом кінцевого тексту проекту Конституції до Верховної Ради.
Перше зауваження стосується ролі глави держави в процесі призначення суддів. Із тексту проекту змін до Конституції не зрозуміло, чи буде призначення суддів Президентом за поданням Вищої ради правосуддя суто формальною процедурою.
Президент зберігає реальну можливість нарівні із Вищою радою правосуддя впливати на долю судді шляхом невчинення відповідного акту. Простіше кажучи, – не підписання призначення.
У своїх попередніх висновках Венеційська комісія зазначала, що «не заперечує проти призначення суддів Главою Держави, якщо останній зобов’язаний до цього пропозицією Ради суддів та діє “церемоніально”, лише оформлюючи рішення, ухвалене, по суті, Радою суддів". Комісія також наголошує, що «має бути зрозуміло, що подання, ухвалене ВРП про призначення судді, є обов’язковим для Президента».
Втім, поки що у запропонованих Конституційною комісією змінах, роль Президента в кар’єрі суддів фактично не обмежується «суто формальним, церемоніальним актом» призначення, адже главі держави залишається значний простір для «маневру».
Цю норму необхідно було б уточнити та передбачити наслідки не призначення Президентом судді протягом певного строку.
Також критику з боку експертів «Венеціанки» отримала норма про звільнення всіх суддів, що сьогодні перебувають на випробувальному п’ятирічному терміні. Що передбачалось проектом змін до Конституції від експертів Конституційної комісії.
В АП вже заявили, що не підтримують ідею одночасного звільнення всіх суддів, але так і не назвали, що саме запропонують взамін цієї норми.
Раніше я писав про наслідки такого кроку: ми отримаємо напівпорожні районні суди, оскільки саме в них головно працюють судді першої «п’ятирічки». Швидко замінити звільнених суддів новими кадрами - не вдасться. На підготовку судді за чинними правилами піде, щонайменше, 2 роки.
Скасувати дану норму у відкритих зверненнях просили і Рада Суддів України, і актив суддів «першої п’ятирічки», які також звертались до Глави Держави, заявили про свою готовність проходити атестацію та запропонували 3 можливих варіанти замість норми про «звільнити всіх».
Або ж причиною затримки внесення проекту змін до Конституції до Верховної Ради є другий варіант, песимістичний. За остаточний варіант змін до Основного Закону йдуть політичні «торги» із народними депутатами. Оскільки не всі фракції коаліції підтримують варіант реформи від Президента. Про що в тому числі свідчать заяви представників «Народного Фронту», які, нібито, навіть "підготували" власний проект. Саме представники «Народного Фронту», так само як і «Самопомочі» є прихильниками ідеї «звільнити всіх». І не менш популістичного лозунгу про «повне оновлення кадрів судової системи».
Я не виключаю, що як раз тема «звільнити всіх» і буде використовуватись як спосіб торгу під час голосування за проект змін до Конституції в частині судової реформи в парламенті. А деякі фракції, той же «Народний Фронт», можуть відмовитись голосувати за проект закону, який буде поданий Президентом, бо там не буде норми про одночасне звільнення суддів. Але буде інша, набагато важливіша норма - позбавити народних депутатів впливу на процес призначення суддів. Саме за цю норму буде головний «бій» у парламенті. І саме вона є причиною невдоволення народних депутатів.
***
Актуальний перший варіант чи другий – побачимо вже після внесення законопроекту в Парламент.
Тільки тоді ми зможемо зрозуміти, що перемогло - бажання змінити країну або ж політичні інтереси.