Кримінальні процесуальні відносини починаються з приймання та реєстрації заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, кількість яких помітно збільшилася з 1,8 млн у 2000 р. до 4 млн у 2013 р., а порядок їх розгляду в правоохоронних органах у КПК України чітко не виписаний. Відсутність належної процесуальної регламентації у непоодиноких випадках є передумовою порушень слідчими підрозділами законності та прав громадян.
Як помічають експерти, практиці роботи міліції за “старим” КПК були відомі чисельні факти приховування злочинів, що найчастіше пояснювалось намаганням “не перевантажувати статистику безперспективними матеріалами”. Через недодержання обліково-реєстраційної дисципліни працівниками територіальних органів внутрішніх справ нерідко “покращувались” показники роботи, але, водночас, порушувались права потерпілих, а також норми матеріального та процесуального права, що викликало справедливу негативну реакцію з боку правозахисних організацій та громадськості [1].
Закріплений у чинному КПК України новий інститут початку досудового розслідування (ст. 214) формально скасував так звану “дослідчу перевірку” за заявами та повідомленнями про вчинення злочину, що свого часу давало правоохоронцям можливість “відсіювати” значну частину заявників. Однак якщо раніше “відмовні матеріали” складали здебільшого оперативні підрозділи та дільничні інспектори міліції, то за новим КПК за всіма заявами та повідомленнями “автоматично” розпочинається досудове розслідування, що нині прерогатива слідчого. Така немов би позитивна практика призводить до перевантаження слідчих (у середньому 40 проваджень щомісяця), що знов таки тягне за собою небажання (ухилення) працівників органів внутрішніх справ приймати та реєструвати окремі заяви під приводом їх безперспективності.
Спробуємо розтлумачити положення нового КПК України, що стосуються регламентації початкового етапу досудового розслідування, в частині розгляду заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК, під досудовим розслідуванням законодавець розуміє стадію кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР). Такі відомості можуть надійти як в усній формі (протоколюються посадовою особою, яка їх приймає), так і письмовій (передаються особисто або надсилаються поштою). Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (ч. 4 ст. 214 КПК). Обов’язок міліції приймати та реєструвати всі заяви й повідомлення про кримінальні правопорушення додатково закріплено п. 3 ч. 1 ст. 10 Закону України “Про міліцію”. Приймання заяв і повідомлень, незалежно від місця і часу вчинення кримінальних правопорушень, повноти отриманих даних, а також особистості заявника, повинно здійснюватись тим органом внутрішніх справ, до якого надійшло звернення [2, п. 2.1].
Із заявою чи повідомленням може звернутися як заявник, так і потерпілий. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим (ст. 60 КПК). Заявник попереджається про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, про що відмічається у протоколі прийняття усної заяви. Заявник має право отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття та реєстрацію, подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи (ст. 60 КПК України).
При особистому зверненні заявника до правоохоронного органу або його посадових осіб – слідчого, прокурора чи іншої уповноваженої службової особи (наприклад, оперативного чергового), приймається відповідна заява або складається протокол прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення. Водночас з реєстрацією у черговій частині заяви, черговий слідчий або інша уповноважена службова особа оформляє талон-повідомлення, що підтверджує прийняття та реєстрацію заяви, і видає його заявнику. Талон-повідомлення оформляється і видається заявнику також при його особистому зверненні за межами дислокації органу внутрішніх справ слідчими, які входять до складу слідчо-оперативної (оперативної) групи, дільничними інспекторами міліції, працівниками оперативних підрозділів. Примітно, що талон складається з двох частин: корінця (який залишається в черговій частині органу внутрішніх справ) і повідомлення (видається особі, яка звернулась) з однаковим реєстраційним номером [2, п. 3.6].
Потерпілим, згідно ст. 55 КПК, є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Потерпілому вручається пам’ятка про його процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 55). Другий примірник пам’ятки долучається до матеріалів досудового розслідування із відповідною відміткою про її вручення потерпілому.
Наявність в особи документу, що підтверджує факт прийняття в неї відповідного звернення, дає можливість в подальшому оскаржити бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення, а також у нездійсненні інших необхідних процесуальних дій. Такими, що приховані від реєстрації, вважаються заяви і повідомлення або вимоги заявника про необхідність здійснення кримінального переслідування, якщо відомості про них на час виявлення не внесені до Журналу єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події (ЖЄО), а власне заяви та повідомлення не отримали відповідного реєстраційного номера або заявнику не вручено талона-повідомлення. Скарги подаються заявником, потерпілим (його представником), підозрюваним (його захисником чи законним представником) до слідчого судді місцевого суду протягом десяти днів (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК).
В ОВС заяви і повідомлення реєструються цілодобово в чергових частинах службовими особами відразу після їх надходження, та вносяться до ЖЄО. Важливо, що у цьому журналі (на відміну від порядку, що існував раніше) фіксується вся інформація, яка надходить від заявника. Тобто, службова особа (оперативний черговий), відповідальна за ведення журналу, реєструє всі випадки звернень незалежно від наявності ознак злочину, кримінального проступку, адміністративного делікту чи іншої події [2, п. 2.1].
Отримавши заяву чи повідомлення, оперативний черговий зобов’язаний передусім направити на місце події слідчо-оперативну (оперативну) групу, ужити всіх можливих заходів, щоб запобігти кримінальному правопорушенню або припинити його, організувати негайні дії щодо встановлення особи, яка його вчинила [3; 4].
Анонімні листи, що містять відомості про кримінальні правопорушення, реєструються лише в підрозділах документального забезпечення, і передаються за вказівкою керівника правоохоронного органу до структурних підрозділів для використання при виявленні злочинів і запобіганні їм або врахування при проведенні негласної роботи [2, п. 3.10].
У КПК передбачено можливість одержання інформації про кримінальне правопорушення не лише через надходження заяв чи повідомлень, а і шляхом самостійного виявлення слідчим, прокурором або іншою службовою особою з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про його вчинення, адже співробітники оперативних підрозділів за результатами проведення ОРД у межах кримінального провадження або у зв’язку з документуванням ними протиправних діянь ще до початку досудового розслідування можуть одержати інформацію про кримінальне правопорушення, що вчинено чи готується відповідно до Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” та відомчих нормативно-правових актів. Так, наприклад, у разі виявлення та вилучення оперативним працівником під час проведення оперативних заходів речовини, яка зовнішньо схожа на наркотичний засіб, про це зазначається у складеному ним рапорті. Для встановлення, чи є вилучена речовина наркотиком, необхідна експертиза, проведення якої можливе лише після початку досудового розслідування. Відтак, рапорт оперативного працівника реєструється в ЖЄО, встановлені ним відомості вносяться до ЄРДР та призначається експертиза. Після отримання висновку експерта: у разі встановлення, що вилучене не є наркотичною речовиною – кримінальне провадження закривається на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК (за відсутністю складу кримінального правопорушення), а якщо підтверджується – розслідування продовжується у загальному порядку [1].
У разі, якщо проведеною перевіркою не підтверджено ознак кримінального правопорушення, уповноважена службова особа складає мотивований висновок, який затверджує відповідний керівник, з приєднанням пояснень, рапортів, медичних довідок тощо. Матеріали “списуються” в окрему справу, про що робиться відмітка в ЖЄО і повідомляється прокурор.
Щоправда, бесіди з адвокатами та їх клієнтами, а також прокурорами та суддями дозволяють констатувати, що нерідко в органах міліції продовжують створювати штучні бар’єри для реєстрації заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення. У непоодиноких випадках належним чином не перевіряються висновки, складені підлеглими працівниками, унаслідок чого укриваються від реєстрації та подальшого розслідування очевидні злочини. Не забезпечується комфортних умов для відвідувачів районних відділів, що зумовлює створення черг. Деякі заяви про злочини не реєструються без пояснення причин (при цьому заявників повідомляють про відсутність підстав для початку провадження після спливу десятиденного строку, встановленого законом для оскарження бездіяльності слідчого та прокурора). Кваліфікація діянь визначається слідчими на власний розсуд (нерідко, за менш тяжким злочином), з ігноруванням змісту інформації, яка міститься в заявах, тощо.
Непоодинокими є й випадки, коли закриті в минулих роках кримінальні справи (у зв’язку з відсутністю події або складу злочину) повторно реєструються в ЄРДР, чим порушується встановлена законом заборона двічі обвинувачувати особу у вчиненні одного кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 19 КПК). Слідчі і прокурори використовують недосконалість Перехідних положень КПК, згідно з ними, дозволяється розпочинати розслідування у випадках, коли справа не була завершена вироком суду, а закрита іншим рішенням слідчого, прокурора чи судді [5, с. 7].
Отже, інститут перевірки заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення через еволюції та неодноразові реформування нині потребує якісно нового порядку законодавчої регламентації обліку звернень громадян та прийнятих за ними рішень, посиленого відомчого та судового контролю, а також прокурорського нагляду за дотриманням прав заявників і потерпілих на початковому етапі досудового провадження, при розгляді клопотань і скарг учасників процесу.
Адвокат Сергій Слинько.
Список використаних джерел:
1. Чернявський С. С. Правове та організаційне забезпечення розгляду в ОВС заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події / С. С. Чернявський, О. Ю. Татаров // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2013. – № 2 (136). – С. 85–93.
2. Про затвердження Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії: Наказ МВС України від 19 листопада 2012 р. № 1050 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/index.
3. Про організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 22 жовтня 2012 р. № 940 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/index.
4. Про затвердження змін до Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів органів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань: Наказ МВС України від 19 жовтня 2012 р. № 923 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/index.
5. Реалізація нового КПК України у 2013 році (моніторинговий звіт) / [О. А. Банчук, І. О. Дмитрієва, З. М. Саідова та ін.]. – К. : ФОП Москаленко. – 2013. – 40 с.