Про особливості національного виконання рішень судів про заборону мирних зібрань.

Відповідно до статті 39 Конституції України, громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, в нашій країні мають свої певні особливості.

Так, як показали останні події у країнах Сходу, громадяни там збираються не дуже часто, але ці збори, як правило закінчуються кровопролиттям та поваленням існуючого режиму.

В незалежній Україні, в разі загострення політичної чи економічної ситуації якось прийнято протестувати більш толерантно: ставити намети з табличками «приймальня народного депутата», голодувати, споруджувати сцену, співати пісень, тощо…

Відповідно і українська влада, забороняючи мирні зібрання, на відміну, наприклад, від братньої Білорусії, де протестуючих просто «пакують» в автозаки, часто подекуди «розбавляючи» маніфестантів перехожими та журналістами, намагається надати цим заборонам та виконанням цих заборон, «законний» вигляд.

Жодна з акцій по «розгону» будь якого наметового містечка на Майдані або будь де, провадиться як правило, на підставі судового рішення, та проходить за участі Державної виконавчої служби, на яку покладається примусове виконання рішень судів.

Проте в чинному законодавстві існують певні колізії, які, на мою думку, не дають жодних підстав для примусового виконання Державною виконавчою службою подібних виконавчих документів виданих на підставі рішень судів про заборону мирних зібрань, у тому вигляді, в якому ми їх звикли бачити.

Так, відповідно до статті 182 КАС України, у разі задоволення вимог позивача органу виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в інтересах національної безпеки та громадського порядку, якщо суд визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей, суд приймає постанову, у якій зазначає спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.

Як правило, резолютивна частина такої постанови викладається таким чином «…встановити обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання, пікетування, шляхом заборони (ГО, партії, фізичній особі, тощо..) на проведення масових заходів з ХХ серпня 2011 року по ХХ серпня включно, на Європейській площі та Майдані Незалежності та на вул..ХХХ». Також в постанові суд зазначає про її негайне виконання.

Згідно статті 257 КАС, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статей 258, 259 КАС України, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно видається один виконавчий лист, який в свою чергу, має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Ось тут і починається саме цікаве. Відповідно до статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Перше питання що може виникнути :що ж робити державному виконавцю якщо виявиться що боржником-організатором акції є громадська організаці, як легалізована шляхом повідомлення і не є юридичною особою???

Виявиться що у виконавчому документі боржник є, а у виконавчому провадженні боржника бути не може?

Також, відповідно до статті 11 того ж Закону, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.