Якщо Ви винні 100 000 це Ваша проблема, якщо ж 100 000 000, то це проблеми Ваших кредиторів (банкірська народна мудрість).

Прочитав на сайті Міністерства юстиції України про те, що керівництвом Державної виконавчої служби та керівництвом одного з найбільших банків України, була проведена нарада, на якій обговорювалась проблема невиконання боргових зобов’язань банку перед вкладниками, в тому числі за 3000 судовими рішеннями на загальну суму стягнення у розмірі 267 448 404,91 грн. (http://minjust.gov.ua/0/34927).

На мою думку, дуже почесно бути великим боржником, його запрошують на наради того органу, який, якби не різні там мораторії, оздоровлення, тощо… уже б мав би давно реалізувати з торгів усе його майно від нерухомості до крісла голови правління.

Ось, зі своїми позичальниками, наскільки мені відомо, банк не церемониться, на наради їх не запрошує, позаяк, мораторії на пересічних позичальників- громадян на щастя (для банку) не поширюються, і їм, навряд чи хто запропонує «План фінансового оздоровлення позичальника на період 2010-2016 років».

Обґрунтовуючи неможливість повернення депозитів, будь –який банк, що знаходиться в стані запровадження тимчасової адміністрації, звичайно буде «переводити стрілки» на позичальників, з вини яких неможливо повернути кошти депозитчикам.

Але полишимо морально –етичні сторони цього питання, перейдемо до юридичних.

Так, наприклад, банк має заборгованість перед своїми кредиторами за судовими рішеннями. Державна виконавча служба «акумулює» всі виконавчі провадження про стягнення с банку у одному з відділів ДВС.

Не будемо забувати про те, що Державна виконавча служба з 09 березня 2011 року, має «новий», «найдосконаліший» закон про виконавче провадження, яким з телеекранів, шпальт ЗМІ, та сторінок Інтернет- видань залякають боржників як посадовці ДВС, так і представники банків та міжбанківських організацій.

У цьому Законі «Про виконавче провадження» існує стаття 55 (в старому Законі вона мала номер 53), яка регламентує звернення стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб.

Як і в попередній редакції Закону, так і в чинній, вона виписана таким чином, що на її практична реалізація як була так і буде нульовою.

В статті 32 Закону зазначено про те, що заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в  інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

Разом з тим, в статті 55 того ж закону зазначено, про те, що не допускається виплата стягнутих сум іншим особам, які не є стягувачами.

Що я хочу цим сказати? Банк, або не банк, а будь-який боржник у виконавчому провадженні, може бути стягувачем у іншому виконавчому провадженні.

Припустимо у нього борг 1000, гривень, а майна в нього нема. Але по іншому провадженню він є стягувачем на 2000 гривень. І, приміром він ці кошти від свого боржника отримав, ДВС йому їх перерахувала, він вже пішов їх витрачати, наприклад, на нове крісло для тимчасового адміністратора, і та ж ДВС продовжує далі без найменшої надії стягувати з нього по іншому провадженню ті ж 1000гривень.

Тепер повернемось до нашого банку. Він є стягувачем по виконавчим провадженням своїх боржників, ці кошти він, може і не швидко, але стягує…Кошти йому надходять…При цьому, відносно нього, як боржника, стоїть черга з 3000 стягувачів, які ДВС з нього стягнути не може, але проводить з ним же наради як це краще зробити.

Вихід з таких ситуацій дуже простий. Нажаль, я не мав змоги у складі делегацій Мін’юсту подорожувати по світу вивчаючи закордонний досвід виконавчого провадження за бюджетний кошт. Я це роблю за допомогою Інтернету.

Звернемось до найближчого російського Федерального Закону «Об исполнительном производстве».

Заходами примусового виконання, зокрема, є обращение взыскания на имущественные права должника, в том числе на право получения платежей по исполнительному производству, в котором он выступает в качестве взыскателя!!!

Ось і все вирішення проблеми, а так і позичальники без квартир, і вкладники без коштів.

Шановні мої колеги, хоч і бувші, Ви мене кличте на такі наради, я хоч і з’їм чимало фуршетних пиріжків, але може щось корисне і пораджу.

З повагою, Авторгов Андрій Миколайович, адвокат, к.ю.н, бувший державний виконавець.