Обвинувачення суддів у корупції часто виявляється лише дешевим піаром окремих політиків

Останніми роками суспільство відчуло гостру потребу в реформуванні української системи правосуддя. Натомість вітчизняні ЗМІ констатують зниження рівня довіри суспільства до судової гілки влади. Чи вплинула на ситуацію судова реформа? Як почувається українська Феміда на тлі всіх подій та змін?

Візьмемо для прикладу випадок у Шевченківському районному суді Києва (в березні цього року СБУ затримала 4 співробітників суду за підозрою в отриманні хабара. — Авт.)
Щойно ця історія потрапила у ЗМІ, як на адресу служителів Феміди згаданого суду посипалися звинувачення в хабарництві. Насправді ж було затримано лише 4 помічників суддів. Але кому це цікаво? Ні для кого не секрет, що більшість журналістів шукають інформаційний привід замість того, щоб вдаватися у деталі.
Так і формується імідж судової системи. ЗМІ мають висвітлювали і позитивні сторони, а саме, коли судді виносять законні та справедливі рішення, незалежно від стороннього тиску.

З 1 липня набрав чинності Закон “Про принципи запобігання і протидії корупції”. З огляду на це зріс інтерес та посилилась увага як до суддів, так і до представників державної влади. В свою чергу самі представники судової системи стверджують, що їм стало простіше працювати. Тепер вони можуть сміливо посилатися на букву закону, коли чиновники використують службове становище з особистою метою. Прикладів безліч, скажімо, щоб не чекати в черзі до тієї ж таки канцелярії разом із пересічними громадянами. Безумовно, реалізація цього закону сприятиме підвищенню прозорості державного механізму в цілому. Не варто забувати, що, крім правоохоронних органів, існує Вища рада юстиції — орган, який ефективно працює над підвищенням рівня роботи судової системи: як шляхом відбору високопрофесійного судового корпусу, так і перевірки фактів можливих порушень.
До того ж будь-який громадянин сьогодні може звернутися зі скаргою на поведінку судді до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ), рішення якої буде вагомою підставою для звільнення судді. Якби журналісти частіше бували на засіданнях ВККСУ, вони б кардинально змінили свою думку з огляду на те, який обсяг роботи доводиться виконувати Комісії.
На сьогоднішній день багатьох суддів уже притягнуто до дисциплінарної відповідальності — за ті ж таки порушення термінів розгляду справ. Повинен минути якийсь час, перш ніж суспільство усвідомить, що корупційні явища“випаровуються” із судової системи, а реформа насправді діє.

— Звинувачувати завжди легше, коли сам нічого не робиш. Вища кваліфікаційна комісія суддів провела колосальну роботу. Визначила принципи відбору кандидатів на посаду судді, вперше в зазначений строк прийнято відповідні документи, на високому рівні створено умови для складання іспиту. Щодо справедливості, якби кожен з відібраних кандидатів апріорі знав, яке місце його очікує, то як тоді пояснити таке активне обговорення серед претендентів. У них виникає безліч запитань, про що свідчать інтернет-форуми. Гадаю, ВККС у цьому разі провела відбір чесно і неупереджено, а всі недоліки в організації з часом нівелюються. Адже сама процедура для всіх нова. Тому заяви окремих політиків — це ніщо інше, як політичний піар.

За останній рік Вища рада юстиції провела величезну роботу. Справді, внаслідок відповідних перевірок за її поданнями деякі судді позбулися посад. Але весь процес був прозорим — тепер охочі можуть бути присутніми навіть на засіданнях секції Вищої ради юстиції, де з кожним суддею відбувається спілкування. Не раз бували випадки, коли судді наводили вагомі аргументи на користь своєї правової позиції по тій чи іншій справі, і думка членів Вищої ради юстиції щодо звільнення судді за порушення присяги змінювалася. Тобто, не можна казати, що Рада сьогодні є “каральним” органом. Стосовно притягнення до дисциплінарної відповідальності Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, зокрема за порушення встановлених термінів розгляду справ, то справді представники Феміди скаржаться, що в деяких випадках такі заходи до них є надто жорстокими з урахуванням навантаження. Проте, коли обираєш суддівську професію, не можна очікувати, що все буде легко. На мою думку, проблему може розв’язати законодавче врегулювання нормативів навантаження на суддів. Такі розробки проводять уже давно. На сьогодні, як мені відомо, Рада суддів України надіслала анкети до судів усіх рівнів з тим, щоб вони надали свої пропозиції щодо розумного навантаження на суддів. Можливо, вже цього року відповідні акти буде розроблено та прийнято.

Ухвалення Закону “Про судоустрій і статус суддів” стало відправною точкою в реформуванні судової системи. Серйозно активізувалася робота органів суддівського самоврядування. Сьогодні ради суддів аналізують проблеми кожного суду і намагаються поліпшити ситуацію. Варто також зазначити, що завдяки реформі процедура призначення голів на адміністративні посади в судах стала зрозумілішою і прозорішою, про кожного кандидата надається повноцінна інформація, яку аналізують на кожному етапі — на засіданнях рад суддів відповідних спеціалізацій і Вищої ради юстиції. Цілком очевидно, що з часом цей процес удосконалюватиметься. Окрема тема — введення електронного документообігу і автоматизованого розподілу справ у загальних судах. Головна його мета — обмежити втручання з боку керівництва судів у процедуру розподілу справ. Тим самим механізм, коли справа може потрапити “потрібному” судді, ліквідовано.

Ще однією проблемою на шляху становлення є брак фінансування. Звідси і негаразди з технічним забезпеченням, і як результат — навантаження на суди і суддів, що призводить до несвоєчасного розгляду справ.
Перший етап судової реформи продемонстрував позитивні та негативні моменти в роботі судів. За один рік виправити всі недоліки неможливо, так само, як і вплинути на свідомість суспільства в сприйнятті української Феміди. На це потрібен час. Практика застосування закону вкаже правильний шлях.