Ірина Кушнір,
менеджерка проєкту Ради Європи «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду»
У справі Plechlo v. Slovakia (26.10.2023, 18593/19) ЄСПЛ розглянув скаргу на відсутність захисту прав особи, телефонні комунікації якої прослуховувались випадково, оскільки вона спілкувалась з підозрюваним у кримінальній справі.
Справа стосувалась прослуховування та запису телефонних розмов, в яких час від часу брав участь заявник, а також збереження та використання отриманого матеріалу, відсутності юридичного захисту.
У 2006 році Спеціальний кримінальний суд видав наказ про прослуховування телефонних розмов в рамках кримінальної справи за підозрою в корупції в діяльності Національного Фонду Майна (НФМ). У результаті прослуховування інформація збиралась та утримувалась, також робились аналітичні звіти. Цей матеріал включав також розмови і заявника, який на той час був вищою посадовою особою НФМ, головою правління акціонерного товариства з часткою НФМ та головою виконавчого комітету НФМ. Наказ суду не стосувався заявника, як й кримінальне провадження, в межах якого прослуховування було санкціоноване. Він потрапив в поле його застосування тільки тому, що був в контакті з особою, яка була ціллю наказу про прослуховування.
У 2007 році розслідування було припинено без пред’явлення обвинувачення. Перехоплена інформація була збережена і стала частиною іншого кримінального розслідування, відкритого у 2012 році в зв’язку з більш ширшим колом питань щодо діяльності НФМ. Це розслідування також ґрунтувалось на оприлюднених в Інтернеті матеріалах секретної операції під кодовою назвою «Горила». Ця операція також не мала прямого зв’язку із заявником.
А ось вже у 2016 році кримінальне провадження було відкрито проти самого заявника і закінчилось пред’явленням йому обвинувачення. Воно ґрунтувалось на матеріалах операції «Горила». Певний матеріал, отриманий в результаті санкціонованого у 2006 році прослуховування, також став частиною розслідування.
Можливо й далі історія продовжувалась не менш цікаво, але в 2022 році розслідування було закрито в зв’язку із смертю заявника. До цього заявник безуспішно клопотав про доступ до наказу про прослуховування, до матеріалів операції «Горила». Крім того, заявник також клопотав про перегляд законності наказу суду про прослуховування. Однак, Верховний суд відхилив клопотання заявника, оскільки наказ було видано в межах іншого провадження і заявник не має права клопотати про перегляд. Скаргу заявника на наказ 2006 року, його виконання та використання зібраних матеріалів в його провадженні також відхилив й Конституційний суд з посиланням на те, що розслідування заявника все ще тривало і він міг в межах цього розслідування оскаржувати прийнятність доказів. Крім того, заявник також міг скористатись цивільними засобами захисту. Відтак, його конституційна скарга була передчасною.
Після смерті заявника заяву до ЄСПЛ підтримував його син.
До ЄСПЛ заявник скаржився на порушення його права на повагу до приватного життя та кореспонденції.
ЄСПЛ вкотре повторив: 1) телефоні комунікації охоплюються поняттям «приватне життя» та «кореспонденція» в значенні статті 8 ЄКПЛ; 2) їх моніторинг становить втручання у вказані права; 3) таке втручання є виправданим за п. 2 статті 8 ЄКПЛ у разі, якщо воно було «згідно із законом», переслідувало одну із легітимних цілей та є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення таких цілей.
У справі заявника запис, збереження та утримування перехопленої інформації становило втручання у вказані права. Щодо виправданості такого втручання… ситуація не пройшла навіть першої вимоги, а саме вимоги «згідно із законом».
Суть аргументів заявника полягали у відсутності законодавчого регулювання для захисту його прав як особи, яка випадково потрапила в поле імплементації наказу про прослуховування. ЄСПЛ вказав на те, що заявник не мав доступу до судового наказу. Це в свою чергу обмежило засоби оскарження його застосування, яке призвело до створення матеріалу з перехопленої інформації. За відсутності такого регулювання не існувало й незалежного органу для перевірки його застосування.
Суд зауважив, що будь-яка можливість для заявника оскаржити наказ або аспект його застосування в кримінальному провадженні проти нього стосувалась би його права на справедливий суд у визначенні кримінального обвинувачення проти нього, що не є предметом у цій справі. Це, однак, не мало б прямого стосунку до його прав, захищених незалежно статтею 8 ЄКПЛ. Юридичний механізм, передбачений кримінальним процесуальним кодексом для захисту осіб, чиї права зазнали ураження через запис телефонної комунікації, не міг бути застосовним до заявника в зв’язку з тим, що він не був безпосереднім об’єктом прослуховування, його права зазнали втручання випадково. Цивільних засобів для захисту прав заявника також не існувало, як й засобів захисту щодо збереження та продовжуваного утримання перехопленої інформації.
З огляду на вказане, Суд дійшов висновку про порушення статті 8 ЄКПЛ, оскільки втручання у права заявника щодо поваги до його приватного життя та кореспонденції не супроводжувалось адекватними та ефективними гарантіями проти зловживання.
Сатисфакція становила 2600 євро в якості відшкодування моральної шкоди.
Підписуйтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.