ЄСПЛ розглянув виправданість використання технології розпізнання обличчя людини в реальному часі з використанням відеокамер, розміщених в публічних місцях

Ірина Кушнір,

менеджерка проєкту Ради Європи «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду»

У справі  Glukhin v. russia ЄСПЛ розглянув питання використання відеокамер в громадських місцях для розпізнання обличчя людини і встановлення її місця знаходження в реальному часі.

Заявник у цій справі вирішив боротись за справедливість шляхом подорожування підземкою москви з картонним в повний зріст зображенням російського активіста. Останнього було засуджено за участь в мирних демонстраціях. Картонний персонаж тримав в руці банер, де матюками було описано його обурення від засудження на 5 років за участь в мирних демонстраціях. Одним словом, заявник та картонний персонаж гуляли підземкою, звертаючи на себе увагу натовпу.

За однією із версій офіційних документів поліція знайшла фото заявника з картонним активістом у відкритому телеграм каналі, застріншотили ці фото, і так почалась історія складання поліцейського файлу на заявника. За іншою версією, також офіційних документів, поліція отримала відеозаписи з камер, встановлених в підземці, побачила на них заявника з його картонним другом, і саме так з’явились в поліцейському файлі скріншоти з зображенням заявника.

Далі відбулась ідентифікація заявника за його фото та встановлення його місця проживання.

Заявник стверджував, що працівники анти-екстремістського відділу поліції приходили до нього додому, однак не застали його. У той же день його було заарештовано на станції в метро. Поліцейські сказали йому, що його було ідентифіковано за допомогою системи розпізнання обличчя через відеокамери, встановлені в метро москви. У результаті заявник отримав адміністративний штраф за порушення правил проведення публічної події без попереднього дозволу влади – так було кваліфіковано його стояння/ходіння з картонним активістом. В офіційних документах активіста називали «швидко розбірним об’єктом».

У якості доказів його ганебної поведінки поліція зібрала відеозаписи з камер підземки (22 камери) на підставі законів про оперативно-розшукову діяльність та закону про поліцію. В запиті зазначалось, що це необхідно для боротьби з екстремізмом під час проведення публічних подій в москві. Скріншоти заявника з картонним активістом були додані до справи про адміністративну відповідальність заявника.

До ЄСПЛ заявник скаржився за статтею 10 (свобода вираження поглядів) та статтею 8 (право на повагу до приватного життя) ЄКПЛ.

Серед іншого, ЄСПЛ дійшов висновку, що положення про «швидко розбірний об’єкт» не містить критерії, які б надавали особі можливість передбачити, який саме об’єкт мається на увазі.  Враховуючи характер одноособового протесту заявника, та за відсутності будь-яких інших пояснень вищих судів росії щодо обсягу та способу застосування відповідних положень та детального аналізу національних судів саме у справі заявника, ЄСПЛ вирішив, що спосіб застосування закону не був передбачуваним для виконання вимоги «якості закону». ЄСПЛ також вирішив піти далі і встановив, що втручання у право заявника за статтею 10 також не було необхідним в демократичному суспільстві: демонстрація заявника була мирною та не порушувала громадський порядок; порушення полягало лише в тому, що заявник не повідомив органи влади про свою демонстрацію без жодних вказівок на те, що його поведінка включала елемент насилля, загрожувала цілісності майна або перешкоджала громадському порядку, руху транспорту тощо; органи влади не продемонстрували необхідний рівень толерантності до мирної демонстрації заявника.

За статтею 8 ЄКПЛ заявник скаржився на обробку його персональних даних в межах провадження про адмін відповідальність, включаючи використання технології розпізнання обличчя.

Європейський суд вирішив, що обробка персональних даних в контексті провадження про притягнення заявника до адміністративної відповідальності, включаючи використання технології розпізнання обличчя для його ідентифікації за фото та відео та визначення його місця знаходження з метою арешту становить втручання у його право на повагу до приватного життя у значенні п. 1 статті 8 ЄКПЛ.

Погодившись із тим, що обробка персональних даних заявника мала законну підставу, ЄСПЛ висловив сумніви щодо відповідності закону вимогам «якості». Він підкреслив, що коли йдеться про технології розпізнання обличчя, дуже важливо мати детальні правила, які врегульовують обсяг та порядок застосування заходів, а також сильні гарантії захисту від ризику зловживання та свавілля. Потреба у захисних гарантіях буде вагомішою, якщо йдеться про використання технологій розпізнання обличчя в реальному часі.

У цій справі національний закон дозволяв обробку біометричних персональних даних у зв’язку із «адміністративним правосуддям». Це положення сформульовано дуже широко. Оскільки Суду не надали жодних прикладів практики національних судів щодо обмежувального тлумачення цього, вбачається, що обробка біометричних персональних даних – включаючи технологію розпізнання обличчя – дозволялась в контексті будь-якого судового провадження. Національний закон не містив будь-яких обмежень за характером ситуацій, в яких обробка могла бути застосована, за метою, яка переслідується, за категоріями осіб, до яких вона застосовується, а також жодних обмежень щодо обробки чутливих персональних даних. Більше того, відсутні будь-які захисні гарантії щодо використання технології розпізнання обличчя, такі як процедура надання дозволу, процедури збору, дослідження, збереження персональних даних, наглядові процедури та наявні засоби юридичного захисту.

Щодо необхідності у демократичному суспільстві ЄСПЛ на початку дослідив ступінь втручання у право заявника. Відтак, поліція збирала та зберігала цифровий зразок обличчя заявника та використовувала його для отримання та обробки біометричних даних заявника за допомогою технології розпізнання обличчя: по-перше, для його ідентифікації з фото та відео, опублікованих в телеграм каналі, та, по-друге, для визначення його місцезнаходження та арешту під час його пересування в метро. ЄСПЛ вказав, що ці заходи мають особливий ступінь втручання, особливо враховуючи технологію розпізнання обличчя в реальному часі. Відповідно, вимагається високий ступінь виправдання для того, щоб такі заходи вважались необхідними в демократичному суспільстві. Більше того, оскільки персональні дані містять інформацію про участь заявника в мирних протестах і, відповідно, виявляють його політичні погляди, вони належать до категорії чутливих даних, які вимагають підвищеного рівня захисту.

При оцінці, чи була обробка персональних даних необхідною в демократичному суспільстві, характер та тяжкість правопорушення є елементом, який береться до уваги. У цій справі національний закон дозволяє обробку біометричних персональних даних в контексті розслідування (переслідування) за будь-яке правопорушення, незалежно від його характеру та тяжкості.

ЄСПЛ зазначив, що заявника було засуджено за нетяжке правопорушення, яке полягало в проведення одноособової демонстрації без отримання попереднього дозволу. Це правопорушення кваліфікувалось як адміністративне, а не кримінальне. Його не обвинувачували у вчиненні небезпечних дій під час демонстрації, яких як перешкоджання руху транспорту, пошкодження майна або вчинення насилля. Не стверджувалось також, що його дії становлять будь-яку небезпеку громадському порядку та безпеці транспорту. До того ж притягнення заявника до відповідальності за мирний протест становило порушення його право на свободу вираження поглядів за статтею 10 ЄКПЛ.

Враховуючи вказане, Суд вирішив, що використання технології високого ступеня втручання для ідентифікації та арешту учасників мирних протестів може мати охолоджуючий ефект стосовно права на свободу вираження поглядів та свободу мирних зібрань.

За таких обставин використання технології розпізнання обличчя для ідентифікації заявника з фото та відео, опублікованих в телеграм каналі, та використання технології розпізнання обличчя в реальному часі для встановлення місцезнаходження та арешту заявника під час його пересування в метро не узгоджуються з «нагальною суспільної потребою». Крім того, такі заходи не узгоджуються із ідеалами та цінностями демократичного суспільства, яке керується верховенством права.

Відтак, відповідні заходи не можуть вважатись сумісними з вимогою необхідності в демократичному суспільстві за статтею 8 ЄКПЛ.

 Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.