Реалізація засади змагальності на стадії досудового розслідування (на матеріалах практики слідчих суддів Вищого антикорупційного суду)

Віра Михайленко

к.ю.н., суддя Вищого антикорупційного суду,

спеціально для «Судово-юридичної газети»

Змагальність у кримінальному процесі передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів. При чому сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав. Реалізація цих прав і обстоювання своїх позицій має здійснюватися засобами, передбаченими КПК України.

Змагальність є одним із фундаментальних положень кримінального провадження, а сучасна концепція кримінального процесу вимагає забезпечення процесуальної рівності сторін. Разом з тим, очевидним є те, що самого закріплення процесуальної рівності недостатньо для її реального забезпечення, адже, крім процедурних можливостей сторін, є фактичні, щодо яких сторона захисту зазвичай перебуває у менш вигідному становищі. Це логічно, адже правоохоронним органам, які здійснюють досудове розслідування, необхідний законодавчий, технічний, адміністративний ресурс для виконання своїх функцій з припинення і розслідування злочинів, який має бути гарантований і забезпечений. Однак в цілях кримінального провадження і з точки зору змагального кримінального процесу мають бути наявні механізми, які збалансовують визначально нерівні можливості сторін.  

Отже засада змагальності у сукупності з завданнями кримінального провадження має певне функціональне призначення – вирівняти дисбаланс у реальних можливостях сторін обвинувачення і захисту. На стадії досудового розслідування такий дисбаланс проявляється яскравіше,ніж на стадії судового розгляду, адже сторона захисту зазвичай діє в умовах необізнаності щодо повного змісту і обсягу матеріалів досудового розслідування аж до їх відкриття в порядку ст. 290 КПК України. Отже, практичне значення засади змагальності полягає у вирівнянні можливостей з відстоювання своїх прав і законних інтересів процесуальних супротивників у кримінальному провадженні.    

Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об’єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Питання, чи можна у застосовне тут поняття «суд» включати слідчого суддю, є дискусійним, адже інші засади окремо виділяють слідчого суддю серед суб’єктів, на яких вони поширюються (ч. 1 ст. 9, ч. 2 ст. 20, 26 КПК України). Однак в світлі загальної функції судового контролю за дотриманням прав і інтересів осіб у кримінальному провадженні віднесення слідчого судді до суб’єктів, які мають створювати учасникам необхідні умови для реалізації прав, вбачається послідовним.

Результатом самостійного обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів стає висновок слідчого судді про те, чи доводять або спростовують надані сторонами матеріали відповідну позицію, яку учасник хотів донести в цьому процесі. Отже наслідок процесуального змагання у кримінальному провадженні у вигляді задоволення чи відмови у задоволенні клопотання або скарги безпосередньо залежить від спроможності аргументів і доводів сторін, а також наданих на підтвердження доводів матеріалів. Таким чином, можна стверджувати, що засада змагальності реалізується через оцінку слідчим суддею обставин, що входять до локального предмету доказування, та балансування прав представників обвинувачення і захисту. 

Так, у справі № 4910/11/19-к ставилося питання про зміну запобіжного заходу з особистої поруки на тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 55 457 066 грн на стадії завершення досудового розслідування. В обґрунтування підстав для зміни застосованого до підозрюваного запобіжного заходу прокурор зазначив наявність обставин, які існували під час прийняття попереднього рішення про застосування запобіжного заходу, але про які слідчий, прокурор на той час не знав і не міг знати. Органу досудового розслідування стали відомі обставини, що підтверджують спроби підозрюваного вчинити дії, прямо направлені на знищення, переховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджанні досудовому розслідуванню у кримінальному провадженні іншим чином; вчиненні іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється. «Процесуальний трансфер» отриманих відомостей із одного кримінального провадження до іншого відбувся через складення довідки.

Слідчий суддя ухвалою від 29.12.2020 відмовила у задоволенні клопотання з посиланням на те, що статтею 93 КПК України не передбачена можливість отримання стороною обвинувачення доказів шляхом їх витребування та отримання від органу досудового розслідування (слідчого, прокурора) у іншому кримінальному провадженні. Збір доказів у кожному кримінальному провадженні здійснюється для підтвердження тих обставин, що мають значення виключно для цього кримінального провадження. Надані детективом докази в підтвердження нових обставин, які можуть слугувати підставами для зміни запобіжного заходу щодо підозрюваного, а саме «Довідка по к/п» та копія протоколу огляду з додатками, не можуть враховуватися для прийняття рішення про зміну запобіжного заходу, оскільки отримані детективом у непроцесуальний для цього спосіб… Крім того, слідчий суддя зауважила на неоднозначну позицію детектива у питанні збору доказів у цьому кримінальному провадженні. Оскільки, відмовляючи стороні захисту у вчиненні процесуальних дій з посиланням на ст. 290 КПК України, сторона обвинувачення в той же час здійснює збір доказів, які подає слідчому судді в підтвердження своєї позиції. Хоча слідчий суддя і враховує, що ці відомості надаються не для підтвердження обставин інкримінованого кримінального правопорушення, а лише як підстави для зміни запобіжного заходу. Такий підхід видається слідчому судді як такий, що має ознаки порушення принципу рівності сторін кримінального провадження в частині збирання і подання слідчому судді доказів в підтвердження їх позицій та щодо реалізації інших процесуальних прав.

Ухвалами від 13 вересня 2019 року у справі № 4910/1/19-к та від 16 вересня 2019 року у справі № 4910/1/19-к було змінено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час доби у період часу з 22:00 год до 6:00 год. Вирішуючи зазначене клопотання, слідчий суддя виходив із загальних засад кримінального процесу, серед яких - диспозитивність, змагальність і рівність сторін в поданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, і положень, які регламентують взагалі можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у даному випадку запобіжних заходів, і конкретний вибір того заходу, який в повній мірі зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків…  

Ухвалою від 14 вересня 2020 року у справі № 991/7356/20 слідчий суддя визнала аргументи обвинувачення неспроможними для застосування цілодобового домашнього арешту і застосувала запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання. В ухвалі зазначено, що чинна редакція ч. 1 ст. 255 КК України не передбачає караність діяння у формі участі в злочинній організації, тому у даному випадку цей закон не підлягає застосуванню, а сторона обвинувачення мала б узгодити кримінально-правову кваліфікацію дій/бездіяльності підозрюваної з сучасним нормативним регулюванням відповідних відносин. Враховуючи нерелевантність правової кваліфікації кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із викладом його фактичних обставин, слідчий суддя дійшла висновку про відсутність обґрунтованої підозри за ч. 1 ст. 255 КК України.

У контексті змагальності сторін показовим в цій справі є те, що, стверджуючи про набуття особою статусу підозрюваного, сторона обвинувачення не долучила до клопотання матеріалів на підтвердження виконання вимог, з якими закон пов`язує набуття цього статусу. Разом з тим, відповідні матеріали були надані стороною захисту з метою спростування відповідного факту. Однак наявні в них відомості, навпаки, дали змогу слідчому судді зробити висновок про набуття особою такого статусу.

Цей приклад яскраво ілюструє, що сторонам слід бути обережними у своєму змаганні зі процесуальним опонентом, адже оцінює докази слідчий суддя, висновки якого можуть відрізнятися від бачення сторони захисту або обвинувачення. 

Як приклад реалізації засади змагальності під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу можна навести також ухвалу слідчого судді ВАКС від 14.03.2020 у справі № 991/2206/20. Оцінюючи доводи сторони обвинувачення, слідчий суддя зазначила, що рівень обґрунтованості підозри в цьому кримінальному провадженні суттєво знижується обсягом, вагомістю та якістю наданих на підтвердження клопотання доказів. Слідчий суддя відхиляє аргумент сторони обвинувачення про те, що висновки про участь підозрюваного у злочинній організації (ч. 1 ст. 255 КК України) та умисному заволодінні підозрюваним шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем чужим майном в особливо великих розмірах, вчиненого злочинною організацією (ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК України), можуть бути зроблені, виходячи із ієрархії злочинної організації. Адже обсяг, вагомість та якість представлених стороною матеріалів не дозволяють зробити такий висновок. З цих же підстав слідчий суддя не вбачає обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки надані обвинуваченням матеріали не є переконливими для такого висновку… Кримінальне провадження за фактами, про які йдеться у клопотанні, було зареєстровано 31.01.2013. У свою чергу, це кримінальне провадження зареєстровано 16.11.2016; хоча воно було зупинено, однак неодноразово відновлювалося для проведення окремих процесуальних дій. Така тривалість досудового розслідування у сукупності із значним суспільним резонансом навколо реалізації протиправної схеми заволодіння скрапленого газу мала би призвести до надання слідчому судді більш якісної доказової бази в обґрунтування підозри особі, яку, виходячи із викладених у клопотанні відомостей, обвинувачення вважає одним із основних фігурантів… З огляду на низький рівень обґрунтованості підозри в межах досягнутого стандарту «обґрунтована підозра», наведені характеристики кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та єдиний встановлений ризик, передбачений статтею 177 КПК України, слідчий суддя доходить висновку про те, що на цьому етапі кримінального провадження запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім та необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного. У цій справі прокурор просив застосувати тримання під вартою з альтернативою внесення застави 10 510 000 грн.

Засада змагальності об’єктивується і при розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність детектива або прокурора. Так, в ухвалі від 24 жовтня 2019 року у справі № 760/34049/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/85262210) слідчий суддя вказав таке. …Оскільки уповноваженою особою НАБУ не розглянуто клопотання в порядку та строки, встановлені статтею 220 КПК України, не винесено вмотивованої постанови, враховуючи, що розгляд провадження відбувається на засадах змагальності, а суб`єкт бездіяльності не надав слідчому судді відомостей щодо дотримання вимог ст. 220 КПК України при розгляді клопотання заявника, слідчий суддя вбачає підстави для задоволення скарги.

Ухвалами від 31 жовтня 2019 року у справі № 760/24486/19 та від 6 листопада 2019 року у справі № 760/24486/19 слідчим суддею скасовано постанови прокурора про відмову у задоволенні клопотання захисника про проведення додаткового допиту і одночасного допиту. Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України предметом оскарження є рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій. Існування такого предмета оскарження зумовлено задекларованою та імплементованою в КПК засадою змагальності сторін у кримінальному провадженні, оскільки одне із законодавчих положень, завдяки якому реалізується зазначена засада, передбачено у ч. 2 ст. 22 КПК України, якою встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

В іншому випадку слідчим суддею скасовані постанови про відмову у задоволенні клопотань сторони захисту про проведення слідчих (розшукових) дій під час виконання вимог статті 290 КПК України (ухвала від 3 січня 2020 року у справі № 4910/11/19-к. Слідчий суддя вказала, що основною умовою реалізації змагальності у кримінальному провадженні є забезпечення процесуальної рівності сторін, що не потребує наділення обвинувачення та захисту однаковими процесуальними правами, але вимагає дотримання балансу процесуальних можливостей сторін кримінального провадження. Процесуальна рівність сторін у кримінальному судочинстві досягається за допомогою інституту сприяння захисту (favor defensionis), призначенням якого є компенсація менших процесуальних можливостей сторони захисту щодо обстоювання своєї правової позиції. Реалізація інституту сприяння захисту у процесуальній діяльності сторони обвинувачення зі збирання доказів під час досудового розслідування виражається у наділенні підозрюваного винятковими правами, яким кореспондує обов`язок слідчого забезпечити їх реалізацію… Верховенство права вимагає належної реалізації функції захисту на кожному з етапів кримінального провадження, зокрема протягом досудового розслідування. Однак, якщо для сторони обвинувачення збір доказів є тривалим процесом, то для сторони захисту реалізація принципу змагальності та забезпечення права на захист (зокрема, збирання доказів шляхом ініціювання проведення слідчих та процесуальних дій) в повній мірі можуть об’єктивуватися лише при повному і всебічному ознайомленні з матеріалами, зібраними під час досудового розслідування, що відбувається після відкриття їй таких матеріалів згідно з вимогами ст. 290 КПК України. Саме на стадії відкриття, після отримання доступу до всіх матеріалів досудового розслідування у сторони захисту з`являється комплексне уявлення про докази обвинувачення і формується остаточна стратегія і тактика захисту від подальшого кримінального обвинувачення в суді (якщо досудове розслідування буде закінчено направленням до суду обвинувального акта)… Під час кримінального провадження слідчий зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України (ч. 1 ст. 9 КПК України). При цьому частина 2 ст. 9 КПК України встановлює вимогу, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. У зв`язку з цим на слідчого (детектива НАБУ) покладений обов`язок повно та всебічно встановити всі обставини, що складають предмет доказування у кримінальному провадженні, виявити і надати належну правову оцінку обставинам, які не тільки викривають, а й ті, що виправдовують підозрюваного. З цього слідує обов`язок сторони обвинувачення враховувати позицію підозрюваного та його захисника щодо необхідності проведення процесуальних дій, направлених на одержання доказів захисту. Тому неприпустимою є відмова стороні захисту в реалізації її права на збирання доказів, як передумови для реалізації принципу змагальності та забезпечення права на захист, з формальним посиланням на завершення досудового розслідування.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.