Незалежність суддів не має дорівнювати їхній безкарності

Роман Бабій,

український правник, політик, народний депутат України IX скликання.

Одна з найрезонансніших новин останніх днів - рішення Конституційного Суду України, яким він по суті позбавив НАЗК контролю за процесами декларування і змістом декларацій чиновників всіх рівнів, суддів та депутатів. Також згідно з цим рішенням, кримінальної відповідальності за завідомо недостовірні відомості в декларації тепер немає, а ті кримінальні справи, які зараз розслідуються, в тому числі щодо топ-чиновників, мають бути закриті.

Мотивування рішення ґрунтується навколо принципу незалежності судової гілки влади, недопустимості втручання інших гілок влади в професійну діяльність суддів. Погоджуюсь, що цей принцип має дотримуватися. Але, застосовуючи його, КСУ робить досить «цікаві» висновки. Він стверджує, що процедуру притягнення до відповідальності суддів має здійснювати виключно суддівський орган, а вплив інших гілок влади на судову владу має припинятися на етапі призначення судді. Тобто для суддів мають бути створені спеціальні інституції (причому ці органи повинні створюватися самими суддями), а судді мають бути виведені із загальної системи притягнення до відповідальності. Така собі окрема правоохоронна система для суддів.

За цією логікою ми, мабуть, повинні також мати окрему правоохоронну систему для законодавчої гілки влади, окрему – для виконавчої, і ще одну – для решти громадян.

Якщо суддя вчинив правопорушення, не пов’язане з його суддівською діяльністю, він має бути притягнутий до відповідальності. Як і для будь-якої особи у державі, процедура розслідування і збирання доказів по цим справам одно й та сама. Її здійснюють відповідні органи: поліція, НАБУ, податкові органи, те саме НАЗК. Проте притягують суддів до відповідальності за відповідні правопорушення власне судді (суддівська гілка влади). НАЗК не розслідує, не встановлює правопорушення, пов’язані із професійною діяльністю судді. 

Процедура притягнення за порушення антикорупційного законодавства однакова для всіх гілок влади. Тому, коли КСУ каже, що ця система порушує баланс між гілками влади і здійснює наступ на незалежність судової системи, я дивуюся. Всі гілки влади знаходяться в однакових умовах в процедурі збирання інформації, перевірки декларацій. І якщо створювати для суддів особливу систему органів, то це більш схоже на порушення балансу між гілками влади. Особливо якщо врахувати, що кінцеве рішення про притягнення до відповідальності приймається судом.

В рішенні КСУ відсутні належні мотиви, чому неконституційність положень антикорупційного законодавства по відношенню до суддів має наслідком визнання неконституційними цих положень по відношенню до інших чиновників та депутатів. Цьому присвячено в рішенні одне речення, суть якого в тому, що КСУ вважає неконституційним щодо всіх осіб, а не лише суддів, бо боїться «спотворити волю законодавця». Досить «цікаве» пояснення.

Що ж стосується скасування кримінальної відповідальності за завідомо недостовірні відомості в декларації та за умисне неподання декларації, то це можна трактувати як втручання з боку КСУ в поле компетенції законодавця. Суд вдався до оцінки співмірності суспільної небезпеки такого діяння і встановленого за нього покарання. Але ставши на цей шлях, наступними рішеннями КСУ зможе скасовувати відповідальність за ті чи інші злочини, вказуючи, наприклад, що за згвалтування чи за керування авто напідпитку встановлено надто суворе покарання, воно має бути м’якшим, зважаючи на ступінь його суспільної небезпеки для держави. І при цьому повністю ігноруються повноваження і волевиявлення обраного народом законодавчого органу. Тобто в цьому випадку КСУ не побоявся “спотворити волю законодавця”.

І нарешті, звертає на себе увагу непослідовність КСУ при розгляді цієї справи та надання їй “особливого статусу”. 

По-перше, цю справу КСУ розглянув в закритому режимі та аномально швидко - менш ніж за місяць. Між тим деякі справи розглядаються роками.

По-друге, щодо ряду суддів, які розглядали справу, НАЗК проводило процедури перевірки декларацій і попередньо виявило ознаки правопорушень. Тим не менш, відводи цих суддів були відхилені, і ці судді приймали участь у прийнятті рішення.

По-третє, КСУ, на відміну від ряду інших справ, не зважив на наслідки прийняття цього рішення. Положення антикорупційного законодавства були визнані неконституційними щодо всіх осіб, які мають подавати декларації, хоча мотивоване рішення лише неконституційністю цих норм по відношенню до суддів. При цьому, на відміну від деяких інших справ, законодавцю не надано строк, щоб виправити ситуацію, з огляду на висновки КСУ. 

Найоптимальнішим варіантом виходу з цієї ситуації було б констатувати неконституційність положень в певній частині та вказати законодавцю на необхідність приведення у відповідність закону до Конституції в тій чи іншій частині, а не скасовувати норми всі і повністю. Але чомусь КСУ так не вважає.

Які наслідки матиме рішення КСУ для України

КСУ, як орган, який має стояти на захисті інтересів Держави, недопущення правового хаосу та дотримання Конституції, в якій зафіксовано незворотність європейського та євроатлантичного курсу України. А відтак він має зважати на наслідки прийнятого ним рішення.

Що ж ми отримали натомість в результаті рішення КСУ?

- Неможливість НАЗК здійснювати моніторинг та контроль декларацій всіх осіб, які повинні їх подавати: чиновників, суддів, депутатів.

- Неможливість проведення призначень на посади в органи державної влади та місцевого самоврядування. Так, для призначення на посаду відповідно до законодавства необхідно пройти спеціальну перевірку, в тому числі щодо достовірності відомостей, зазначених у декларації. За нинішніх умов НАЗК, як і жоден інший орган, не може здійснювати таку перевірку, а отже без результатів спецперевірки особа не може бути призначена на посаду, а та, яка все ж таки призначена, підлягає звільненню.

- Закриття кримінальних справ щодо держслужбовців, які обвинувачуються у вказанні недостовірних відомостей в своїх деклараціях (в тому числі щодо кількох суддів КСУ).

- Євросоюз отримав всі підстави для початку процедури позбавлення України безвізового режиму. Представники України у європейських інституціях в своїх офіційних листах повідомляють про посилення таких намірів. І це вже не думка кількох депутатів Європарламенту, а позиція, зафіксована в офіційному листуванні українських чиновників.

- Тепер незрозуміло, про яку фінансову допомогу, на яку розраховує Україна для виходу із кризового стану, може йти мова за умови значного кроку назад на полі боротьби з корупцією.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.