Віктор ВОВНЮК, адвокат, керівник секретаріату ВКДКА
Судді є одними з найбільш активних заявників, що через неналежну процесуальну поведінку адвокатів звертаються до професійних дисциплінарних органів. І хоча можливість реагування передбачена процесуальними кодексами, дотримання самих лише вимог, встановлених для окремої ухвали, не гарантує навіть початку дисциплінарного провадження кваліфікаційно-дисциплінарною комісією. Адже остання керується нормами Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Немає сумніву, що неналежна (з точки зору етичних правил) поведінка адвоката у суді прямо впливає на якість правосуддя. Відтак, повинна мати наслідком притягнення такого юриста до відповідальності. В цьому зацікавлені і судді, і інститут адвокатури, і бізнес з пересічними громадянами. Усі вони прагнуть отримати постановлення справедливого судового рішення у розумний строк. В кінцевому рахунку, це є обов’язком держави.
Саме тому, з одного боку, процесуальні кодекси дають можливість для суддів і визначають (принаймні Цивільний і Господарський) процедуру, як слід реагувати на прояви неповаги, зловживання правами та інші порушення з боку адвокатів. З іншого, - Закон про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлює, у який спосіб та за якою процедурою органи адвокатського самоврядування мають реагувати на інформацію про колег-порушників, що надходить до них.
Фактично ключовою «точкою дотику» існуючих процесуальних (процедурних) правил є документ, у якому викладаються відомості про порушення. Для суддів (точніше, у кодексах) це окрема ухвала, а для дисциплінарних органів - заява (скарга) щодо поведінки адвоката.
Чи можна ухвалу вважати скаргою? Звісно, найменування документу, винесене у його заголовок не має значення. Необхідно дивитися у зміст. І суть проблеми якраз полягає в різній правовій природі цих документів. Адже ухвала у загальному розумінні - імператив, обов’язковий до виконання усіма суб’єктами. А от заява або скарга – це лише певний процесуальний документ, що містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку, та може бути (відтак, може і не бути) підставою для порушення стосовно адвоката дисциплінарної справи (див. ч.2 ст. 33 та ч. 2 ст. 36 Закону).
Аби поєднати для цілей забезпечення належної дисциплінарної процедури скаргу та ухвалу, остання має відповідати вимогам, встановленим до першої, та бути обов’язковою до виконання лише в частині зобов’язання дисциплінарних органів розглянути її, але не щодо викладених судом відомостей про порушення та їхньої оцінки.
За загальними правилами, визначеними ст. 262 Цивільного та ст. 246 Господарського процесуальних кодексів, суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов’язків, неналежного виконання професійних обов’язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги якого порушено, і в чому саме полягає порушення. Документ надсилається до КДКА - органу, до повноважень якого належить притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Принципові відмінності ухвали від скарги полягають в тому, що з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання. Крім того, ухвалу може бути оскаржено особами, яких вона стосується. Уявити, що скаржник дає КДКА якісь вказівки, встановлює термін для розгляду його заяви або ж адвокат оскаржує заяву скаржника неможливо. Щоправда судді розуміють межі компетенцій і, видаючи ухвали, не втручаються в роботу КДКА.
Кримінальний процесуальний кодекс також передбачає можливість звернення судді на поведінку адвоката до дисциплінарних органів, але регламентує процедуру у значно меншому об’ємі. І лише у випадку неприбуття з неповажних причин захисника у судове засідання. Так, згідно із ч. 1 ст. 324 КПК в такому разі суд порушує питання про відповідальність адвоката, який не прибув, перед органом, що згідно із законом уповноважений притягати його до дисциплінарної відповідальності.
Варто зауважити, що саме на пропуск судових засідань адвокатами частіше за все (чотири з п’яти звернень) скаржаться судді. Але і в інших випадках порушень Правил адвокатської етики в рамках кримінального процесу можливо звертатися до КДКА шляхом підготовки та направлення ухвали, додавши до неї, наприклад, копію журналу судового засідання та диск із відеозаписом.
Разом із тим, судді досить часто не вважають за необхідне вдаватися до особливостей нормативного регулювання дисциплінарної процедури, у зв’язку із чим постановлені ухвали залишаються без належного реагування.
Бо в дисциплінарному провадженні судді і адвокати у певному сенсі міняються місцями. Суддя-скаржник фактично стає стороною у справі, а колегіальний орган, що складається винятково з адвокатів, – квазісудом. Між іншим, такий статус (з усіма витікаючими наслідками) визнав Європейський суд з прав людини, практика якого є джерелом права для українських суддів.
І адвокати при ухваленні рішень користуються вже своїм «процесуальним кодексом», яким є Закон про адвокатуру та адвокатську діяльність та Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 №120.
Так, вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні покладене на адвокатське самоврядування (ч. 3 ст. 2 Закону). Адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності винятково у порядку дисциплінарного провадження, яким відповідно до ст. 33 Закону є процедура розгляду письмової скарги, що містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність адвоката можна лише за скаргою. Подати її може кожен кому, відомі факти неналежної поведінки (ст. 36 Закону). Але у будь-якому разі дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката. Відтак, проведення на початку провадження відомості про дисциплінарний проступок адвоката, викладені у скарзі, перевіряються, за наслідком чого вирішується питання про порушення дисциплінарної справи.
Якщо ж заява (скарга) не відповідає визначеним умовам, то і справу навіть не буде порушено – як в принципі і в ситуації із позовною заявою у суді.
Згадане Положення встановлює вимоги до заяви (п.14), у якій має бути зазначено:
- найменування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, до якої подається заява (скарга);
- ПІБ (найменування) заявника (скаржника), посада, місце роботи для посадової та службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти (за наявності);
- ПІБ адвоката щодо поведінки якого подається заява (скарга), поштова адреса, а також номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти, якщо такі відомі;
- зміст дисциплінарного проступку адвоката, згідно зі статтею 34 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
- виклад обставин, якими заявник обґрунтовує факт наявності в діях адвоката дисциплінарного проступку;
- вимоги заявника (скаржника);
- виклад обставин, якими обґрунтовуються вимоги заявника (скаржника);
- зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, викладену у заяві (скарзі), перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
До заяви має бути додана її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для вручення адвокату щодо поведінки якого подається заява.
Важливо також розуміти, що сьогодні від плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури звільняються в тому числі суди, але лише в рамках наданих їм повноважень процесуальним законодавством України (рішення РАУ від 18.06.2020 № 37 «Про встановлення плати за організаційне забезпечення розгляду заяв (скарг) до кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури та до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури».
Частина цих вимог фактично вже врахована у вимогах до написання окремої ухвали, частина – ні. Втім, заява, якщо до такої прирівнювати окрему ухвалу, оформлена без їх дотримання, відповідно до Порядку (п. 15) повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями. І прецеденти відмови у порушенні дисциплінарного провадження у практиці вже існують. Так, у рішенні від 30.03.2017 № ІІІ-024/2017 ВКДКА на підставі змістовного аналізу ухвали вказала, що ухвала по суті, не була заявою (скаргою) до КДКА у розумінні Закону про адвокатуру, а є інформаційним повідомленням голові КДКА стосовно неналежного здійснення своїх обов’язків адвокатом. Відповідно, рішення про порушення справи було скасоване.
Отже очевидно існує певна колізія норм процесуальних кодексів та Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність. Проблему можна вирішити і без законодавчих змін двома шляхами.
У першому випадку окрему ухвалу можна вважати певним доказом, що підтверджує обставини дисциплінарного порушення і вимагати від судді складання окремої скарги (як того вимагає профільний Закон). В такому разі окрема ухвала йтиме як додаток до скарги, яку додатково має складати суддя. Це якщо дотримуватися норм закону суто формально.
Але по суті ми чудово розуміємо, що незалежно від назви будь-який документ може вважатися заявою або скаргою, в тому разі, коли він відповідає критеріям цієї заяви (скарги) по суті. Але тут необхідно забезпечити виконання вимог профільного закону та Порядку. Останній фактично став таким собі процесуальним перехідником, що усуває невизначеність, адже прирівнює (див. п.10 Порядку) окремі ухвали та постанови суддів до скарг. І це видається найбільш простим та компромісним варіантом вирішення проблеми із дотриманням усіх вимог законодавчих актів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.