Уявна економія

Ганна Колесник,
адвокат, голова Комітету захисту прав людини НААУ

Давайте звернемо увагу на судові спори, які стосуються прав фізичних осіб, коли державні органи або органи місцевого самоврядування беруть участь як треті особи або є відповідачами у справах з фізичними особами. На сьогоднішній день така участь є формальною, в більшості випадків у суди навіть ніхто не з’являється, хоча вирішуються питання, які стосуються прав, гарантованих Конституцією України: права власності або користування майном, права на соціальне забезпечення, отримання пенсій, прав, пов’язаних з батьківством, тощо. Представники державних органів не є незалежними, і їхня позиція завжди однакова: відстоювати інтереси органу, який вони представляють. Навіть якщо взагалі немає правових підстав або відсутні докази на користь цього органу, юрист ніколи не піде до керівника і не скаже йому, що справа явно програшна, а буде ходити в суди або писати відписки, отримуючи за це свою заробітну плату, тобто фактично ми повертаємося і до економії бюджету.

Або візьмемо до уваги питання, що стосуються участі служби у справах дітей у розгляді судами справ щодо неповнолітніх і захисту їх прав та інтересів та  представництва прав неповнолітніх в суді.

Скасування адвокатської монополії на представництво в суді призведе до того, що  діти будуть позбавлені якісної правової допомоги, адже їхні інтереси будуть представляти навіть не юристи, а працівники служби у справах дітей.

Відразу відповім на аргумент: діти мають право на отримання безоплатної правової допомоги. Так, мають право, а чи завжди вони можуть його реалізувати, а чи знають самі діти про це, а чи завжди діти знають про існування спору між батьками, який впливає на їхні права? Ні!

Держава залишає осторонь найбільш незахищену верству населення — дітей, позбавляє їх права на якісну правову допомогу, що суперечить Конвенції про права дитини та Декларації прав дитини, які зазначають, що «дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження».

Стаття 131 Конституції України «Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура». Данна норма закону визначає, що саме адвокатура надає професійну, тобто якісну, правничу допомогу. Адвокат несе відповідальність за надання неякісної правової допомоги, адвокат постійно підвищує спеціалізацію, адвокат не є залежним ані від керівника установи, ані від іншої особи, що іще раз підкреслює, що якісну правову допомогу може надавати лише адвокат.

Ми разом будуємо правову державу, то чи можливо говорити про те, що захист інтересів держорганів може здійснюватися непрофесійно та неякісно?

Якщо говорити про економію бюджету, то тут математика є досить простою: скорочуємо штат юристів, а з питань представництва в суді звертаємось до професіоналів. Юрист, який працює в держоргані в районі, або в сільській раді, фактично не має досвіду представництва в судах, а тому його участь як представника уже є програшною у справах, де з іншої сторони представництво здійснює адвокат.

Таким чином, відмовляючись від монополії, наша країна бере курс не на будівництво правової незалежної держави, а повертається до того минулого, яке наш народ, вийшовши на Майдан, намагався змінити, коли в судах працюють не закони, а сила та влада, коли на судове рішення впливають не закони та докази, а має місце тоталітарний вплив держави на вирішення судових спорів.

Прийняття змін до Конституції про скасування адвокатської монополії насамперед стане негативним наслідком для всієї судової системи.

Основні аргументи щодо внесення даних змін: бюджет держоргану на рік не «гумовий» — він не передбачає окремої статті витрат на представництво інтересів в суді, а отже, на питання «де взяти кошти на судовий збір?», «хто заплатить за поштові відправлення?», «як доїхати до суду, який знаходиться в іншому місті/області?» бухгалтерія має відповідати коштами фонду економії оплати праці (якщо такі є). (джерело: https://sud.ua/ru/news/publication/148923-prezident-zelenskiy-planuye-skasuvati-advokatsku-monopoliyu-yaki-prichini).

На перше питання я надала відповідь: оптимізуйте та скорочуйте штат юристів, держава повинна не лише думати про економію бюджету, а і про якість отриманих послуг. Так, непрофесійне та неякісне представництво в судах призводить до затягувань процесу, а це додаткові державні кошти (кошти бюджету), та програшу органів державної влади та самоврядування в судах, а це знову-таки державні кошти.

Питання сплати судового збору вирішується не шляхом внесення змін до Конституції та скасуванням адвокатської монополії на представництво в судах, а шляхом внесення змін до Закону України «Про судовий збір».

Питання, хто заплатить поштові відправлення, взагалі не повинно вирішуватись скасуванням адвокатської монополії на представництво в судах, це все регулюється нормативними актами.

А питання, як доїхати до суду, який знаходиться в іншому місті, якраз стосується юристів держпідприємства або органу самоврядування, яким потрібно буде оплачувати дорогу, проживання та інші витрати на відрядження. А адвоката можна найняти для представництва в суді саме з того міста — це і буде економією бюджету.

Насправді скасування адвокатської монополії на представництво в судах — це не економія бюджету, це неконтрольовані витрати бюджету на неякісну правову допомогу, це шлях в комуністичне минуле, з якого намагається вирватися наша країна.