Перевести неможливо залишити

Михайло Одарюк,
суддя Ізюмського міськрайонного суду Харківської області                                                

2 липня 2019 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України оголосила конкурс на зайняття 505 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах.

Багаторічна епопея із бажанням діючих суддів перевестися до інших судів на підставі конкурсу триває вже досить давно, однак нещодавні події говорять про те, що вона ще далека від завершення.

Видається, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України умисно створює найважчі умови для роботи суддів, штучно створюючи надвелике навантаження та не маючи наміру розвантажити суди та забезпечити можливість здійснювати ефективне судочинство, як вимагає від України міжнародна спільнота й учасники судових процесів.

Так, відповідно до Указу Президента України № 451/2017 «Про реорганізацію місцевих загальних судів», Ізюмський окружний суд утворено у місті Ізюмі, Барвінківському, Борівському та Ізюмському районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Ізюмі та Барвінковому, селищі міського типу Боровій Харківської області шляхом реорганізації (злиття) Барвінківського районного суду, Борівського районного суду та Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.

Ізюмський окружний суд буде здійснювати судочинство на території, де проживають близько 110 тис. чол.

Діючими штатними розписами Ізюмського міськрайонного суду, Борівського районного суду та Барвінківського районного суду, загальна штатна чисельність суддів складає 19 осіб. 

Станом на теперішній час уповноважені здійснювати правосуддя лише  1/3 суддів від необхідної кількості.

В Ізюмському міськрайонному суді фактично працюють та здійснюють правосуддя 3 судді суду, однак в штаті 5 суддів, відносно 2 суддів Вища кваліфікаційна комісія суддів України не провела співбесіди, в Барвінківському районному суді та Борівському районному суді по 1 судді відповідно.

При цьому тільки Ізюмський міськрайонний суд Харківської області за І півріччя 2019 року у складі 3 суддів розглянув більше 3000 справ та матеріалів, тобто навантаження на одного судді складає близько 1000 справ та матеріалів.

Про яке нормальне функціонування суду може йти річ?

Така кількість суддів є катастрофічно недостатньою.

Відсутність достатньої кількості суддів призвело до значного збільшення навантаження на суддів суду, було направлено 20 звернень до Харківського апеляційного суду щодо вирішення питання про зміну підсудності у зв’язку з недостатньою кількістю суддів суду для розгляду справ, неможливо здійснити розгляд справ колегіально, визначити слідчих суддів.

В квітні 2019 року було надіслано подання на адресу Державної  судової адміністрації про відрядження  суддів до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.

Однак за результатами розгляду Вищою кваліфікаційною комісією суддів України не було вирішено позитивно питання щодо відрядження суддів до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.

Враховуючи специфіку розгляду окремих категорій справ суддями приділяється особлива увага дотриманню процесуальних норм  під час  постановлення рішень, та у зв’язку з надмірним навантаженням на суддів розгляд справ нерідко здійснюється понаднормовий час.   

У скрутній ситуації, зумовленій значним рівнем навантаженням та недостатньою кількістю суддів, проведення та завершення судового розгляду справ та матеріалів протягом розумного строку стає майже неможливим.

Однією із найважливіших конституційних гарантій забезпечення та захисту прав та свобод особи є закріплення права на судовий захист.

Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Вищою кваліфікаційною комісією суддів України було оголошено конкурс на зайняття 505 вакантних посад суддів у місцевих загальних судах, однак конкурсу на зайняття посад в місті Ізюмі, м. Борова чи м. Барвінкове не визначено!

Відсутність забезпечення можливості зайняти вакантні посади у наведених містах призведе до подальшого надмірного навантаження на суддів Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.

На численні запроси Вища кваліфікаційна комісія суддів України заявила про намір оголосити серед суддів конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, визначено що кількість посад у місцевих загальних судах, стосовно яких заплановано оголосити конкурс, на сьогодні складає лише 96 одиниць.

У подальшому Вища кваліфікаційна комісія суддів України на спільному брифінгу із Вищою радою правосуддя та Державною судовою адміністрацією України заявила що буде конкурс ще на 100-200 вакансій, то ж виникає питання, а чому впродовж тижня між двома оголошеннями виявляється наявність набагато більшої кількості вакантних місць, та чи насправді їх всього близько 800, а не більше?

Ні для кого не буде секретом те, що в умовах активних урбанізаційних процесів в Україні невеликий відсоток кандидатів чи суддів захочуть зайняти посаду судді у регіональному місті, однак, незважаючи на це, Вища кваліфікаційна комісія суддів України не оголошує конкурс на зайняття вакантних посад суддів у місті Ізюмі.

Така ситуація не є виключною для міста Ізюма, велика кількість інших судів як у Харківському регіоні, так і по всій країні залишається без необхідної та достатньої кількості суддів, але конкурс на зайняття посад не оголошується.

У таких умовах, за відсутністю оголошених конкурсів на вакантні посади суддів Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, є досить великі побоювання, що конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевих судів, в Ізюмі зокрема, взагалі не буде проведений, та ситуація, яка склалася, і в подальшому жодним чином не буде вирішена.

Так де ж слід поставити кому у реченні: «Перевести неможливо залишити»?