Знов реформування судів! Але ж воно ще навіть не закінчилося!

Вікторія Джарти,
суддя Господарського суду Києва, к.ю.н

Під час передвиборчих перегонів кандидати обіцяють змінити життя на краще шляхом підвищення рівня економіки країни, зменшення тарифів на комунальні послуги тощо. Однак підвищити рівень життя населення — справа не з легких. Набагато простіше дати народові образ ворога, який винен в усіх негараздах. Саме до такого кроку вдається влада, коли не спроможна чи не бажає виконувати свої передвиробні обіцянки.

Вдався до такого кроку й діючий уряд України. Ворогами, що винні у всіх проблемах українського суспільства, було виставлено й суддів. Протягом тривалого часу ЗМІ формували у суспільства думку про тотальну корумпованість та недоброчесність суддівського корпусу, виставляючи окремі негативні факти як такі, що поширені у сфері судочинства, перекручуючи дані і залишаючи віддану роботу більшості працівників суду поза увагою. Лаяти суди стало модно, а їх реформування було виставлено найнеобхіднішим кроком, без якого розвиток України та її прямування до ЄС неможливі. Реформування суду з метою очищення суддівського корпусу від непрофесійних та корумпованих суддів стало гаслом, що забезпечує підтримку суспільства, в тому числі на виборчих перегонах.

Одним з пунктів передвиборчої програми П. Порошенка було саме реформування судової системи. Ці обіцянки не залишилися нереалізованими. Реформа судової системи України триває чотири роки. Зміна принципів права, перехід від чотирирівневої та трирівневої системи судочинства, призначення суддів нового Верховного Суду, Антикорупційного суду, кваліфікаційне оцінювання суддів — ось лише невеликий перелік заходів запровадженої реформи.

Не можна сказати, що формування нової судової системи України пройшло безболісно. Проблеми, прорахунки, недоліки, що були притаманні процесу реформування, ще відіб’ються у правовому полі та на бюджеті країни (до ЄСПЛ подано кілька десятків позовів про порушення прав суддів, у яких є всі шанси бути виграними), але реформа відбулася, однак не закінчилася.

Після кваліфікаційного оцінювання, тестів та співбесід (своєрідного аутодафе, через який довелося пройти кожному) судді видихнули і стали до роботи. Справ, які накопичилися за період реформування, коли не був сформований суддівський корпус, багато — на сьогодні навантаження на одного суддю складає близько 300 справ. Однак є судді, які досі чекають на завершення проведення співбесід за результатами дослідження суддівських досьє на відповідність займаним посадам, та ті, які чекають на Укази Президента щодо призначення по посади.

І ось у передвиборчих програмах кількох претендентів на посаду Президента України знову йде мова про реформування судів! Як наголошує представник команди кандидата в президенти В. Зеленського, «…реформа судової системи при президенті П. Порошенко була імітацією реформи, тому у випадку перемоги В. Зеленського буде здійснено її перезапуск. Судова система буде поставлена «з ніг на голову», і ці дії почнуться з Верховного Суду та Апеляційного суду...».

Хочу нагадати вислів римського вченого Корнелія Таціта, який казав, що «чим ближче держава до свого падіння, тим більша кількість її законів». На жаль, історія нікого нічому не вчить. Знов реформування! Але ж воно ще навіть не закінчилося! Сформовані робочі групи, запрошені міжнародні експерти, величезні гроші вкинуті у цей процес, призупинена нормальна робота судової системи, людські долі зламані та перекручені, і все — «імітація»?! Дійсно хтось вважає, що судова система «твердо стоїть на ногах»! А як щодо суддів Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, які мають величезний стаж, досвід та наукові звання у галузі права, але залишились «за бортом»?

Звичайно, кожен кандидат потребує підтримки «електорату» у другому турі президентських виборів, а для досягнення мети всі засоби прийнятні, тому можна звернутись до перевірених схем і пообіцяти знову знищити уявних ворогів, які винні в тому, що пересічний українець не став жити краще, для чого обрати вже перевіреного ворога — суддю.

Можливо, є й інші причини, які об’єктивно визначають потребу в реформуванні суду, але не закінчилася одна реформа, її наслідки ще не проявилися, не проступили прогалини та недоліки нової судової системи — що ж тоді реформувати? По-перше треба закінчити діючу судову реформу із гідністю та сумлінням, а вже потім робити висновки щодо її дієвості чи недієвості та вносити зміни за необхідністю!!!

Народом України було обрано шлях до справжніх демократичних цінностей та правової держави. Однак не можна допускати політичних репресій та розправ над суддями. Будь-які зміни та реформування в судовій сфері повинні відповідати міжнародним стандартам. Необґрунтовано ганьбити тисячі гідних, порядних, професійних суддів неприпустимо!

Конституцією України, а саме її ст. 6 передбачено, що суд є незалежною гілкою влади, яка покликана захищати права та інтереси громадян своєї країни. Не може кожен новий президент розпочинати своє правління з реформування суду, перекроюючи судову систему під себе та свою команду.

Судову реформу не можна припиняти — її треба гідно закінчити!