Як отримати правову допомогу недієздатним чи обмежено дієздатним особам? Ніяк

Юрій Сверба,
державний експерт експертної групи з доступу до правосуддя Директорату з прав людини, 
доступу до правосуддя та правової обізнаності Міністерства юстиції України

Доступ до правосуддя і чому це важливо

Європейська Комісія «За демократію через право» у своїй доповіді щодо верховенства права зазначила, що попри розбіжності в поглядах, існує консенсус щодо стрижневих елементів поняття the Rule of Law, а самі ці елементи є не лише формальними, а й матеріальними. Такими стрижневими елементами є: (1) законність — включно з прозорою, підзвітною та демократичною процедурою запровадження приписів права; (2) юридична визначеність; (3) заборона свавільності; (4) доступ до правосуддя в незалежних і безсторонніх судах — включно з судовим контролем щодо адміністративних актів; (5) повага прав людини і (6) недискримінація та рівність перед законом.

В Україні функціонує урядова система з надання безоплатної правової допомоги, на яку фактично й покладено забезпечення доступу до правосуддя соціально незахищених верств населення: правопросвітництво, надання безоплатної первинної правової допомоги, надання безоплатної вторинної правової допомоги, захист у кримінальному провадженні. Разом з тим, Закон України «Про безоплатну правову допомогу» (далі — Закон) містить положення, які можна трактувати як штучні перешкоди в доступі до правосуддя особам, які визнані судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена.

Так, відповідно до ст. 5 Закону, державна політика у сфері надання безоплатної правової допомоги ґрунтується на таких принципах: 1) верховенство права; 2) законність; 3) доступність безоплатної правової допомоги; 4) забезпечення якості безоплатної правової допомоги; 5) гарантоване державне фінансування. Однак безоплатну правову допомогу (надання консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру) особи, визнані судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена, можуть отримати виключно за зверненням опікуна чи піклувальника (ч. 3 ст. 10, ч. 3 ст. 18 Закону).

Більше того, такі особи без згоди опікуна чи піклувальника не можуть отримати правову допомогу з метою звернення до суду із заявою про поновлення цивільної дієздатності. Це створює потенційні ризики для зловживання опікунами чи піклувальниками своїми правами по відношенню до осіб, визнаних судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена, з метою отримання соціальних пільг.

До слова, за офіційною інформацією, станом на 01.07.2018 на обліку в органах опіки та піклування перебувало 39 649 недієздатних осіб та 1 329 осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.

Правове регулювання

Правовий статус осіб, які визнані судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена судом, встановлено Цивільним кодексом України:

– фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини (ч. 2 ст. 37);

– недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину (ч. 2 ст. 41).

У рішенні по справі «Наталія Михайленко проти України» (№ 9069/11) від 30.05.2013 Європейський суд з прав людини встановив, що положення Цивільного процесуального кодексу України, які регламентують поновлення прав осіб, позбавлених цивільної дієздатності, є такими, що порушують Європейську конвенцію з прав людини, зокрема ст. 6 §1 (право на справедливий суд). Встановлені порушення стосувались ч. 4 ст. 241 Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004, де не передбачалося право осіб, які визнані судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена, самостійно звертатись до суду із заявою про поновлення цивільної дієздатності. Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 вищевказані порушення було усунуто.

У Цивільному процесуальному кодексі України від 03.10.2017 зазначається наступне:

– скасування рішення суду про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена, здійснюється за рішенням суду за заявою самої фізичної особи, її піклувальника, членів сім’ї або органу опіки та піклування (ч. 3 ст. 300);

– скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім’ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною (ч. 4 ст. 300).

Фактично особи, які визнані судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена, не можуть без згоди опікуна чи піклувальника звертатись до: приватних юристів (заборонено вчиняти правочини), урядової системи з надання безоплатної правової допомоги, однак вони можуть самостійно звертатися до суду із заявою про поновлення цивільної дієздатності.

Видається, що це право без кваліфікованої правової допомоги важко реалізувати на практиці, що не відповідає принципу доступності правосуддя.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що відмова в наданні правової допомоги з боку держави має бути мотивованою, а також держава зобов’язана забезпечити заявнику можливість ефективно представляти себе у суді («McVicar v. the United Kingdom», «Steel and Morris v. the United Kingdom», «P., C. and S. v. the United Kingdom»).

Роль незалежних провайдерів правової допомоги

Українська Гельсінська спілка з прав людини визначила проблему обмеження права недієздатних осіб на доступ до суду як стратегічну справу. Зазначається, що до приймальні УГСПЛ звертаються недієздатні громадяни. Як правило, вони конфліктують зі своїми опікунами: у них відбирають єдине житло та запроторюють їх до інтернатів, щоб отримати доступ до їх майна. Недієздатність означає також, що опікун отримує контроль над всіма коштами хворого, останній більше не має власних грошей. Такі люди часто жебракують.

Також УГСПЛ за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках проекту «Права людини понад усе» підготовано Методичні рекомендації для адвокатів щодо права на доступ до суду недієздатних осіб. В посібнику визначені найбільш характерні порушення прав людини під час процедури поновлення цивільної дієздатності, а також надані практичні рекомендації адвокатам, як допомогти клієнтам у таких випадках.

А що далі?

Теоретично є два варіанти розвитку подій. Найменш проблематичний — це законодавче вирішення проблеми. Проектом закону слід надати особам, які визнані судом недієздатними, або дієздатність яких обмежена, право самостійно, без згоди опікуна чи піклувальника звертатися за отриманням безоплатної первинної правової допомоги, а також отримувати безоплатну вторинну правову допомогу в справах про поновлення цивільної дієздатності.

Зі свого боку, Директоратом з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності Міністерства юстиції України в 2019 році запланована розробка Концепції доступу до правосуддя для осіб з інвалідністю. Документ передбачатиме комплекс заходів, у тому числі розробку нормативно-правових актів, які покликані усунути проблемні питання в забезпечені доступу до правосуддя для таких осіб.

Інший варіант — ЄСПЛ. Рано чи пізно в рішенні проти України буде встановлено порушення ст. 6 Конвенції, оскільки держава створила такі умови, за яких особа може звертатися до суду, проте повністю позбавлена можливості отримувати правову допомогу.