Місцеві суди мають бути представлені у Вищій раді правосуддя

Сергій Гирич, суддя Личаківського районного суду м. Львова

Я представляю низову ланку судової системи — місцеві загальні суди. Саме у цих судах я та мої колеги здійснюємо розгляд найбільшої кількості справ і проваджень, майже всіх категорій.  

Хто не працював у місцевих судах, насправді не може реально зрозуміти цей «конвеєр», який щодня видає на-гора тисячі справ. Озвучене навантаження у 168 справ на рік, це щось недосяжне і малоймовірне. Більшість суддів працюють професійно і відповідально. Але з різних причин, які не залежать від самих суддів, професія судді наганяє оскомину майже кожному українцю. В суді стало працювати не престижно і небезпечно.

Тиск на суд з метою отримання прогнозованого рішення шириться всію Україною і набирає найнебезпечніших форм. Навіть міністр МВС  через незгоду із судовим рішенням заявляє про зняття охорони з суду і дає зрозуміти, що суд  не є самостійною гілкою влади.

Сьогодні вже пролунала заява про те, що органи поліції будуть перевіряти судові рішення, на підставі яких громадяни підтверджували своє право проживання в Україні і оформляли громадянство.

Незалежність суду, а також принципова позиція суддів у конкретних справах не сприймається і частиною суспільства, яка штовхає суд до порушення   конституційних прав обвинувачених та порушення процесуальних норм.

Мітинги, демонстрації, захоплення суддів, погрози і знищення їх майна набули широкого масштабу і  становлять загрозу незалежності суду. І саме судді місцевих судів є найбільш наближені до цих процесів.

На жаль, проблемами місцевих судів не дуже переймаються наші колеги з інших інстанцій. Так, реорганізація (ліквідація) судів і їх укрупнення мало зачіпає інтереси апеляційних судів, оскільки їх округи не передбачають змін, тому ніхто не став на наш захист, у тому числі і Вища рада правосуддя наприкінці 2017 року.

Істотний розрив у грошовому забезпеченні, надмірне навантаження — це проблеми, які слід вирішувати суддям місцевих судів. Я працюю на посаді судді місцевого суду 27 років з часу призначення і ще більше року виконував обов’язки. Як ніхто знаю проблеми судів і розумію, як їх вирішувати.

В Україні зараз залишилося більше трьох тисяч суддів місцевих судів. Однак завжди на з’їзді у члени ВРП обираються судді апеляційних чи Вищих судів.

Я наполягаю на тому, що така армія місцевих суддів має бути представлена у Вищій раді правосуддя, і не одним членом. Аналізуючи рішення цього органу про звільнення суддів місцевих судів, інколи розумієш, що члени ВРП мало обізнані із тим, в яких умовах працюють судді, як непросто їм творити судову практику і що помилки, які вони допускають, не є умисним правопорушенням.

З 2007-го по 2010 рік я переслідувався за прийняте судове рішення у справі, де відповідачем була Вища рада юстиції України, пройшов школу виживання і зумів відстояти право здійснювати правосуддя, не злякався тиску і організованої відносно мене розправи, тому готовий захищати своїх колег та боротися за незалежність судової гілки влади.

Я детально обізнаний з діяльністю цього органа і розумію, що незалежність судової влади можливо відновити лише за умови, що цей орган позбудеться  політичного впливу. Моє рішення про участь у конкурсі минулого року і цього року є свідомим і обдуманим, я готовий боротися за незалежність судової гілки влади.

Звичайно, судді мають зрозуміти, що на них лягає відповідальність за відновлення авторитету судової влади, і самі виборювати незалежність. Ніхто її просто так нам не віддасть. Тому потрібно пам’ятати, що умисне грубе порушення вимог закону, вчинення проступків, не сумісних із статусом судді, будуть перешкодою для відновлення довіри населення до судової влади, а тому будуть присікатися Вищою радою правосуддя.

Разом з тим, вказаний орган не повинен перетворитися на каральний. Основним завданням Вищої ради правосуддя має бути забезпечення відновлення авторитету правосуддя та незалежності суддів. Будь-які напади в пресі чи публічно з боку посадових осіб на адресу суддів, пов’язаних із здійсненням правосуддя, тиск на суддів у будь-якій формі мають отримати не просто реакцію ВРП, а за кожним таким випадком має здійснюватися досудове розслідування, а винні особи — нести відповідальність. Лише тоді судді відчують себе захищеними.  

На даному етапі я, як кандидат у члени  ВРП, бачу основні цілі:

• Сформувати потужне «суддівське лобі» у Вищій раді правосуддя і позбутися політичного впливу;
• Забезпечити дотримання чітких процедур при переведенні суддів у новостворені суди (усі, хто пройшов кваліфікаційне оцінювання, мають бути переведені до окружних судів без конкурсу);

• Забезпечити виконання ДСА України вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в частині виплати грошового утримання судді до завершення кваліфікаційного оцінювання, виходячи із мінімальної заробітної плати.

Минулого з’їзду мені для досягнення мети не вистачило кілька голосів. Сподіваюсь, що цього разу мені повірять колеги і з’їзд підтримає мою кандидатуру.