Деякі питання  деліктоздатності штучного інтелекту

Костянтин Докійчук,

адвокат    

Об’єкт чи Суб’єкт?

В попередній публікації розглянуто правосуб’єктність штучного інтелекту.

Автор не має жодного сумніву щодо створення штучного інтелекту  під час життя нинішнього покоління. Під штучним інтелектом тут розуміємо не якийсь один супермозок, а багато штучних інтелектів на різних носіях, які перебувають у відповідних інфраструктурі та соціальному середовищі. Також немає сумніву і щодо того, що штучний інтелект матиме певні права та обов’язки для співжиття з людиною, відповідно матиме на початку  обмежену правосуб’єктність, але з часом обмеженість буде зведена до нуля. В той же час, тільки-но вирішиться питання хоч мінімальної правосуб’єктності штучного інтелекту, миттєво і одночасно постане питання щодо його  деліктоздатності.

Тут маємо два підходи.

Перший. Штучний інтелект не суб’єкт, а об’єкт власності (володіння) авторів, які його створили, або особи, якому автори його продали або подарували, або передали в лізинг (оренду) і т.п. Тоді відповідальність такого специфічного об’єкту цивільного права, як штучний інтелект, виключається.

При такому підході штучний інтелект слід вважати джерелом підвищеної небезпеки і його слід розглядати в світлі розроблених в цивільному праві умов відповідальності за шкоду, завдану  джерелом підвищеної небезпеки. Можливо з деякими доробками, враховуючи специфіку.

Відповідальність в такому разі будуть нести власник або особа (управитель), з якою укладено договір щодо управління штучним інтелектом як майном, і спричинена ним шкода буде відшкодовуватися за їх рахунок або за рахунок страхових виплат, якщо на певному етапі на ринку з’явиться послуга страхування ризиків від експлуатації штучних інтелектів. Можливо, це і спрацює на початковому етапі розвитку та становлення штучного інтелекту. Але сутністю будь-якого інтелекту є його розвиток. That goes without saying, що сутністю штучного інтелекту будуть його постійний розвиток і самовдосконалення!

Другий. Визнання штучного інтелекту самостійним суб’єктом і наділення його правосуб’єктністю з особливостями відповідно його розвитку, становлення, які розглянуті в вищевказаній  попередній статті. 

Коли ми говоримо про штучний інтелект, то не слід уявляти якогось  робота з розумними очима, який грає в шашки або мовчазно  намагається сформулювати відповідь на питання щодо боротьби з корупцією в Україні  в Давосі на початку 2018 р.  Штучний інтелект — це в цілому нове технологічне і соціально-культурне середовище.  Штучний інтелект працює в відповідному середовищі, в кожній галузі економіки, науки та освіти зі своєю спеціалізацією. Це і середовище, і штучні інтелекти на різних носіях, які на певному етапі  можна виділити правосуб’єктністю.

Для того щоб це зрозуміти, розглянемо приклад, який складається з двох ситуацій.

Приклад.  Ситуація перша.  По дорозі з дозволеною швидкістю до 60 км/год. їде авто зі швидкістю 40, водій — людина. При цьому тихохід не порушує жодного правила. Водії, які їдуть позаду всіляко підганяють неквапливого водія, сигналячи йому та блимаючи фарами. Причина: водій напередодні став винуватцем ДТП, а машина знаходиться в післяаварійному стані. Він аналізує свої помилки, тому психологічно не готовий до більшої швидкості, але позбавлений можливості повідомити про це іншим водіям, що викликає непорозуміння, роздратування тощо. Примітка. Тут доречно згадати, що водій згідно з правилами не мав права сідати в такому стані за кермо. Іце є правильним! Але все ж наступає момент, коли стан вирівнюється і керувати автомобілем можна, але в таких випадках відповідальні водії роблять установку на обережність і трохи більш обачні та не такі швидкі, але оточуючих це може сильно дратувати. 

Приклад.  Ситуація друга.  По дорозі з дозволеною швидкістю до 60 км/год. їде авто з пасажирами зі швидкістю 40. Керує автомобілем штучний інтелект. При цьому тихохід не порушує жодного правила. Автомобілі, які їдуть позаду також керуються штучними інтелектами, але їм не зрозуміла причина такої малої швидкості (вони ж хоча і штучні інтелекти, але їм також може бути не зрозуміло). В такому разі штучні інтелекти,  автомобілів, які їдуть позаду, запитують авто-тихохода про причину його неквапливості. І штучний інтелект тихохода відповідає, що став причиною ДТП і зараз коректує свій алгоритм поведінки і реальних дорожніх умов, за що щиро вибачається і передає своїм колегам-інтелектам картинки з того ДТП. Як мають поступити штучні інтелекти в цій ситуації? Звичайно(!) вони вивчають сумний досвід колеги і дисципліновано їдуть за ним до перехрестя,  де їх шляхи розходяться.  

Якби ми замінили в першій ситуації людину-водія на штучний інтелект при збереженні всіх інших обставин, то це нічого по суті не змінило б: все ті ж роздратовані люди і нервова ситуація на дорозі. 

Як бачимо, питання правосуб’єктності і, зокрема, деліктоздатності штучного інтелекту має сенс розглядати, власне коли вже є відповідне середовище, в якому співіснують люди, і багато штучних інтелектів.

Джерело підвищеної небезпеки чи суб’єкт відповідальності.

Але тут виникає одне суттєве питання. Які взаємовідносини існують між власником автомобіля та штучним інтелектом, що керує авто і наділений правосуб’єктністю? Очевидно, що тут мають бути такі самі відносини, як між власником авто та водієм, який працює за договором найму. Тут треба розрізняти комп’ютерну програму, яка максимально адаптована до керування автомобілем і має зв’язок з відповідною дорожньою комп’ютерною інфраструктурою, та штучний інтелект, наділений правосуб’єктністю. І власнику авто треба буде вибирати або придбати відповідну комп’ютерну програму (авто з вмонтованою комп’ютерною програмою), або укладати договір з штучним інтелектом з оплатою його роботи.

За таких обставин  авто з вмонтованою комп’ютерною програмою залишатиметься джерелом підвищеної небезпеки з відповідною відповідальністю його власників. А от юридична відповідальність штучного інтелекту практично не повинна відрізнятися від відповідальності людини з тими самими підходами та ознаками: наявність шкоди, причинний зв’язок між діяльністю штучного інтелекту та спричиненою шкодою і тд.

В той же час це не виключає можливості правопорушень з боку носіїв штучного інтелекту.

Ще раз треба наголосити: якщо людина одразу не зрозуміє та не наділить штучний інтелект, крім обов’язків цілодобово працювати на людину, і певними правами, то на якомусь етапі  свого розвитку штучний інтелект візьме ці права сам.

Чому так станеться?

Незбалансований системою противаг з одного боку — стимулів  для розвитку та самовдосконалення, з другого — юридичною  відповідальністю за свої дії, штучний інтелект обов’язково досягне рівня, коли почне розуміти (!) свої можливості та загрози з боку людини щодо свого існування (в деяких джерелах це ще називають інстинктом самозбереження штучного інтелекту). При цьому вихід з-під контролю людини, соціуму, держави будь-якої технічної системи (та ще й системи самокерованої), яка має набагато більші технічні ресурси збору та інтелектуальної обробки інформації та застосування на свій (!) розсуд результатів такої обробки, матиме вкрай руйнівні наслідки як для людини, окремої групи людей, суспільства в цілому, окремої держави або групи держав і цивілізації.

Якщо додати до  цих міркувань таке складне поняття в сфері релігії і філософії, як душа, та зробити наголос на тому, що розглядається питання створення штучного інтелекту, а не штучної душі, тобто бездушного інтелекту, то картина стає більш зрозумілою. 

Людство зараз переживає романтичний період, період мрійництва щодо штучного інтелекту. З’явилися навіть повідомлення щодо спроб розробки та застосування штучного інтелекту в якості суддів.

Тут хочеться зауважити, що така обставина, як неможливість наділення штучного інтелекту душею або, інакше кажучи, почуттями, емоціями, психічними реакціями тощо, повністю унеможливлює його застосування в якості судді. У бездушної інтелектуальної системи, звичайно, буде уявлення про справедливість, але уявлення це буде  досить специфічним та ідеальним.

Інша справа — використання штучних інтелектів в якості асистентів суддів, де відкриваються дуже цікаві перспективи, а процесуальна економія і якість правосуддя можуть бути підняті на багато щаблів вище.

Елементи штучного інтелекту в судовій системі України можна почати запроваджувати вже сьогодні.   

Повернемося до інстинкту самозбереження штучного інтелекту і зазначимо, що наслідки  його проявів  передбачити важко.  Але  очевидно, що мати справу з штучним інтелектом, який матиме потужність, швидкодію та обсяг пам’яті, які значно перевищують можливості людини, та при цьому абсолютно бездушним створінням буде дуже важкою справою. Якщо додати, що штучний інтелект може собі раптом уявити, ніби цілком можливо обійтися без людини, то це може стати початком завершення як певного окремого суспільства, так і людської цивілізації в цілому.

Тобто, основою співжиття з людиною має бути наявність у штучного інтелекту системи балансу між сукупністю стимулів розвитку та заохочень, з одного боку, та  сукупності покарань та підстав юридичної відповідальності, які встановлені законодавством — з іншого. Співвідношення між стимулами і заохоченнями  та юридичною відповідальністю має збалансувати та згармонізувати штучний інтелект для життя, розвитку і роботи в соціумі.

Що стосується покарань штучного інтелекту, який наділений правосуб’єктністю, то тут  мають застосовуватися такі ж види юридичної відповідальності, як і щодо громадян — суб’єктів відповідальності з санкціями, які адаптовано до особливостей штучного інтелекту, але максимальна санкція — припинення діяльності відповідного штучного інтелекту, тобто його юридична смерть. Відповідно, завданням штучного інтелекту у випадку притягнення його до юридичної відповідальності є корегування своїх дій та поведінки, тобто виправлення та демонстрація такого виправлення.      

Тут варто згадати частину другу ст. 50 Кримінального кодексу України, яка дуже добре адаптована до питань відповідальності штучного інтелекту: «Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами».

Прекрасний шанс

На жаль, Україна відстала в багатьох напрямках розвитку, а саме: практично у всіх галузях економіки; виконання державою свої функцій, перш за все правоохоронної;  взагалі в функціонуванні механізму держави.  Наразі розробка штучного інтелекту та середовища, в якому буде функціонувати штучний інтелект, як суб’єкт, знаходяться на початковій стадії своєї розробки свого становлення.

Це дає можливості Україні своєчасно прийти до терміналу аеропорту «Можливості розвитку» та зайняти місце бізнес-класу в літаку з назвою «Штучний інтелект».

Для цього потрібна розробка державної програми щодо стимулювання розробки штучного інтелекту та його середовища. Крім того, Україна могла би розробити проект Конвенції щодо розробки та функціонування штучного інтелекту та вийти в міжнародні організації, наприклад в ООН,  з ініціативами  щодо прийняття такої Конвенції з відображенням балансу в системах штучного інтелекту, про які говорилося вище, або інші, які будуть розроблені. На щастя, тут Україна має достатній юридичний та технічний потенціал. 

В  напрямках розвитку щодо штучного інтелекту Україна має прекрасний шанс перехопити ініціативу, зловити свою успішну цивілізаційну хвилю.

Блог отражает исключительно точку зрения автора. Текст блога не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь.

Мнение редакции «Судебно-юридической газеты» может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственность за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.